Белов Борис Александрович

Борис Александрович Белов    Йшов четвертий рік Великої Вітчизняної. Усі рапорти молодшого лейтенанта Белова командуванню про відправлення його на фронт залишалися без відповіді. Якось командир окремої коригувальної ескадрильї, в якій Борис служив штурманом, викликав Белова на бесіду. І вкотре став пояснювати молодому офіцеру, що тут, на Далекому Сході, усі вони виконують відповідальне завдання з охорони державних кордонів СРСР. Адже японці мають велику армію, тож потрібно бути готовими до війни.
    
    Район польотів уздовж кордону з Маньчжурією молодший лейтенант знав добре. Служити у Далекосхідному окрузі почав ще у січні 1941 року після закінчення Челябінського військового авіаційного училища штурманів. Старався, літав з великим бажанням, поставлені завдання з коригування артилерійських стрільб, розвідки та фотографування виконував успішно. А в січні 1943 року отримав перше офіцерське звання - молодшого лейтенанта. 
   

 І ось одного разу, вкотре переговоривши зі своїми товаришами про незадоволені рапорти, він запропонував:
    - Давайте екіпажем зберемо гроші на будівництво літака і звернемося в Москву. Можливо, тоді нас відправлять на фронт...
    Друзі з цією пропозицією погодилися. Льотчик Яків Яблонських, механік Йосип Довгих та Белов зібрали 46 тисяч карбованців і здали їх у Держбанк на будівництво літака По-2. Написали і рапорт, в якому просили дозволити їм стати екіпажем літака і вирушити на фронт. Незабаром їх клопотання задовольнили. Але спочатку направили у запасний авіаполк, де їм довелося пройти тренувальні польоти. А вже у липні 1944-го у складі групи з десяти літаків По-2 вони вилетіли на 3-ій Білоруський фронт, в район Вільнюса. 
  

  Екіпажі розподілили по ескадрильях. У перший свій бойовий виліт, після ретельного вивчення району бойових дій, Белов відправився з досвідченим льотчиком Олександром Гур'яновим. Під крилом літака - 4 фугасні бомби, якими необхідно було знищити міст через Неман біля міста Юрбук. Яскраво світив місяць, що полегшувало пошук цілі. Але й фашисти добре бачили літак, зенітки відкрили вогонь. І все ж Белов встиг скинути бомби, а Гур'янов енергійним маневром вивів літак з небезпечної зони. У наступні ночі було ще кілька успішних вильотів. Потім Белов почав літати з Яковом Яблонських, а літак готував до вильотів Йосип Довгих.
    
    Екіпаж особливо відзначився у Східній Пруссії, коли за ніч виконував по 6-8 вильотів. А до кінця 1944 року на рахунку Белова вже було 95 виконаних завдань, за що його представили до нагородження орденом Вітчизняної війни II ступеня.
    - Чи не страшно було літати на бомбардування на нічим не захищеному літаку та ще й без парашутів? - якось запитав я Бориса Олександровича.
    - Звичайно, страшно. Лише уявіть: летимо, раптом - розриви зенітних снарядів, а потім яскравий спалах і палаючий літак падає на землю. Прикро, але збито ще один наш По-2... Мені пощастило, що залишився живим, хоча кілька разів ми потрапляли у дуже складні ситуації.
    
    Від вильоту до вильоту зростала бойова майстерність штурмана екіпажу, але разом з тим усе більшим ставало бажання самому управляти літаком. Вже у квітні 1945 року він вилетів самостійно. Залишилося тільки здати іспит уночі. І цей політ стався у ніч з 8 на 9 травня. Зробивши посадку й одержавши оцінку "відмінно" за політ, Борис Белов разом зі своїми товаришами довідався про довгоочікувану Перемогу над фашизмом. Так закінчив свій бойовий шлях старший лейтенант Белов у 15-му нічному бомбардувальному Вітебському авіаційному полку. За період з 4 серпня 1944 по 9 травня 1945 року він здійснив уночі 164 бойові вильоти і скинув на ворога більш ніж 600 бомб.
    Чимало років Борис Олександрович Белов, нині полковник у відставці, віддав Чернігівському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків, в якому служив з 1960 по 1976 рік.
    Став льотчиком і його син, котрий закінчив ЧВВАУЛ.
    
    По материалам еженедельника "Місто" - за 10 травня 2007 року, №19

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: