Мобильная версия сайтаБыстрицкая Элина
Так склалося, що історія "Тихого Дону" переплелася з історією Чернігівщини. Звідси родом була мати Михайла Шолохова. І у нашому ж краї жила найвідоміша виконавиця ролі донської козачки Аксиньї Еліна Бистрицька. Вона усім запам'яталася саме цією роллю. Мешканці станиці, поблизу якої проходили зйомки "Тихого Дону", вважали її своєю землячкою. А Еліна завжди наголошувала, що вона з України. Тут народилася і виросла мати майбутньої актриси. А сама Бистрицька з сім'єю тривалий час жила у Ніжині.
Дипломована акушерка
Народилася Еліна у сім'ї лікарів, у 1928 році. її дитинство було безхмарним і щасливим. Дівчинка добре навчалася у школі, і рідні не сумнівалися, що вона піде батьківською стежкою. Перед війною батько Еліни - заслужений лікар - отримує призначення до Ніжина. Тут їх сім'ю і застала війна. Еліні на той час було 13 років. Батьки працювали у військовому шпиталі, і дівчина вирішила, що теж повинна щось зробити для фронту.
Еліна вступила на курси медсестер і стала спочатку санітаркою, а потім лаборанткою у клініці. Вона робила перев'язки, допомагала пораненим писати листи, заспокоювала їх, а інколи і розважала. Талановита дівчинка співала популярні тоді пісні і танцювала. Восени 1944 року, вже після звільнення нашого краю від фашистів, Бистрицька вирішує в Ніжині отримати професію медика.
Майбутня актриса закінчила з відзнакою фельдшерсько-акушерську школу і навіть прийняла 15 пологів. Диплом, який вона отримала, давав Еліні право на подальше навчання.
"Моїй дочці у вашому інституті не місце..."
Вже на другому курсі медичного технікуму Бистрицька прийшла у художню самодіяльність. Тоді ж вона вступила до музичної школи, при якій був балетний клас. Еліна, не зупиняючись, іде до своєї мети. Тоді ж, під час одного з виступів у самодіяльному спектаклі, Бистрицька почула на свою адресу чарівне слово - талант. Пізніше актриса зізнавалася, що це буквально заворожило її. І вже з впевненістю, що має дар, дівчина поїхала вступати до Київського театрального інституту.
Рідні не схвалювали бажання доньки грати на сцені. Її батько - Авраам Бистрицький - поїхав з Еліною до Києва. Він був людиною суворих правил і сказав, що хоче подивитися, який там інститут. Але, увійшовши до кабінету ректора, звернувся з одним проханням: "Поясніть, будь ласка, моїй нерозумній дочці, що їй у вашому інституті не місце". Ректор був шокований, а Еліна зі сльозами на очах вибігла геть.
Вперта Еліна
У медицину Бистрицька повертатися не схотіла. Занадто сильними виявилися спогади про роботу медиком у часи війни. Вона зрозуміла, як важко їй буде витримувати людські страждання. Еліна приймає компромісне рішення - вступає до Ніжинського педагогічного інституту. Навчаючись там, вона постійно виходила на самодіяльну сцену і не розлучалася з мрією стати актрисою.
Бистрицька організувала свій театральний гурток, який успішно виступав. За це Еліну нагородили поїздкою у будинок відпочинку профспілки працівників мистецтва. Там Еліну побачила на сцені актриса Наталія Олександрівна Гебдовська. Вона порадила дівчині обов'язково іти працювати у театр. Це стало останньою краплею.
Еліна забирає документи з педагогічного і вже за рік вона - студентка Київського театрального інституту імені Карпенка-Карого. Тоді ж Бистрицька вперше вийшла, на знімальний майданчик. Еліні потрібні були гроші і, щоб підзаробити, актриса пішла
Врешті Еліна поїхала на канікули до батьків - у Литву. Там вона і знайшла роботу. Три сезони Бистрицька працювала у Вільнюському російському драматичному театрі, де й прийшов до актриси перший успіх.
Знову лікарка
Всесвітнє визнання Еліні Бистрицькій принесли ролі в кіно. Вільнюський театр був на гастролях у Ленінграді, коли її запросили одразу на дві ролі: Віоли у "Дванадцятій ночі" та лікаря Єлизавети Максимівни у фільмі "Незакінчена повість". Еліна, звичайно ж, вирішила зіграти людину відомої їй професії. Ще з молодості, після роботи у військовому шпиталі, вона добре знала, як працюється медикам.
Щоправда, зйомки цього фільму для Еліни Бистрицької пов'язані з неприємними спогадами. Виконавець головної ролі Сергій Бондарчук якось на знімальному майданчику сказав щось образливе на адресу актриси. А вона зі своєю гордістю не стала цього терпіти. І навіть хотіла відмовитися від ролі. Але режисер пообіцяв знімати її у деяких епізодах окремо від Сергія.
Через безкомпромісність характеру, загострене почуття справедливості і небажання миритися з хамством, Еліна Бистрицька не раз втрачала чи сама відмовлялася від гарних ролей. Був період, коли вона кілька років не знімалася взагалі.
"Хочу бути Аксиньею..."
Коли у 1955-му фільм "Незакінчена повість" вийшов на екрани, Бистрицьку назвали кращою актрисою року і включили до складу офіційної делегації на Тиждень радянського кіно в Парижі. Під час поїздки Еліна дізнається, що Сергій Герасимов розпочинає набір акторів для зйомок "Тихого Дону".
Прилетівши до Москви, Бистрицька ще з аеропорту телефонує режисеру додому з проханням допустити до проб. Герасимов відповів: "Приїздіть просто зараз - тут один Григорій Мелехов уже сидить". Еліна Авраамівна пізніше розповідала, що вона колись намагалася грати Аксинью ще в інституті. Але тоді викладачка сказала, що ця роль - не для неї.
Коли Бистрицька приїхала до Герасимова, він дав їй читати той же провальний уривок, що дістався Еліні і в інституті. І актриса відмовилася, сказавши, що тільки з дороги, потрібно підготуватися, і вийшла впевнена, що провалилася. Одразу ж поїхала у Вільнюс. Але вже на початку січня 1956-го Еліна Бистрицька отримала з Москви запрошення взяти участь у зйомках "Тихого Дону".
Почесне звання
На роль Аксиньї претендували і Емма Цесарська, котра виконувала її у першій екранізації роману, і Нонна Мордюкова - вже відома на той час актриса. Але вибір на користь Еліни зробив сам Михайло Шолохов.- Коли йому показали всі зняті проби, він, побачивши ту, в якій знімалася Бистрицька, вигукнув: "Так вот же Аксинья!". Працюючи над цією роллю, Еліні довелося стати практично іншою людиною. З витонченої міської панянки потрібно було перетворитися на справжню козачку - жительку степового хутора. Актриса набрала 15 кілограмів. Кожного дня вона їла мед та сметану. Корінні жительки Дону вчили її говорити, ходити і навіть пускати бісики очима, як вони. І Еліна Бистрицька стала для всієї країни уособленням жінки-козачки. Коли фільм вийшов на екрани, тридцять донських старійшин запропонували актрисі назватися Аксиньєю Донською. Проте вона відповіла, що залишить прізвище батьків. За роль Аксиньї Еліні Бистрицькій присвоїли звання почесної козачки.
Все життя на сцені
Перші серії "Тихого Дону" вийшли на широкий екран у 1957-му і мали величезний успіх. Картину назвали кращим фільмом року. У 1958-му вона зібрала врожай призів на різноманітних кінофестивалях: у Брюсселі, Москві, Карлових Варах, Мехіко. Того ж року Бистрицька перебралася до столиці Радянського Союзу.
Знявшись ще в одному фільмі - "Добровольці", вона переходить у трупу Малого Театру. Там наша землячка зіграла і нині продовжує грати безліч цікавих ролей.
По материалам еженедельника "Місто" - за 8 лютого 2007 року, №6
Ірина ЛОМОНОС
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Экспорт новостей
