Шлях до Олімпу Олександра Батюка молодшого: спортом спочатку займався заради забави разом із однокласниками

Вторник, 15 Июня 2021 15:02 | Просмотров: 16733 | Обновлено 30 Июня 2021 17:09

https://suspilne.media/136970-slah-do-olimpu-oleksandr-batuk-molodsij/

Він народився незадовго після того, як його батько став першим олімпійським медалістом Чернігівщини, і звуть його так само. Мова йде про чернігівського лижника та біатлоніста Олександра Батюка, який теж був учасником Олімпійських ігор.

Народився Олександр Батюк у Чернігові. І про своє дитинство згадує так.

Я тоді був маленьким, ще цього не розумів. Ще тоді батько займався спортом, він до 1988-го року бігав. І десь по телевізору показували, мама казала: «дивись, батько гонщик». Мені здавалось, що гонщик - це зараз на машині поїде. Якось щоби усвідомлювати – я цього ще не розумів. Дитинство, як дитинство: вулиця, бійки – все як у всіх.

Спортом Олександр Батюк спочатку займався заради забави разом із однокласниками: спочатку легкою атлетикою, потім гімнастикою. Лижний спорт з’явився так само, як розвага.

Батько почав мене брати з собою на тренувальні зроби, і само собою що ще робити, як кататися на лижах, санчатах. Іноді мати була з нами, іноді не була. Їздив з ним і тоді почав для себе займатись трішки лижами. Потім десь у 1997-му році розпочав професійно займатись – пішов до лижної бази чи СДЮШОР (вже не пам’ятаю точно).

Одразу після початку занять лижними гонками Олександр Батюк бере участь у своїх перших змаганнях – чемпіонаті області серед юнаків.

Перший старт був невдалий. Кросова дистанція. Невелика: кілометр чи два. Але я потягнув м’яз і зійшов – до фінішу не дійшов. Потім вже взимку чемпіонат Чернігівської області був. І сильні хлопці були з селищ: Корюківки, Наумівки, Батурина. Вони приїхали, і тренери їх настроювали, що треба виграти у Батюка. Але у першому старті я посів друге місце. Класика, коньок – десь перше, десь друге місця. Але не у своїй віковій категорії, а я був молодшим, ніж категорія, в якій виступав.

Не зважаючи на те, що суперники завжди намагалися перевершити в результатах Олександра Батюка, для самого спортсмена була ціль – наздогнати чи ж перевершити результати свого батька.

Батько все життя займався спортом, він казав «давай, займайся». Якщо вийде – то це добре, (потім почав займатися бізнесом) якщо ні – візьму тебе до бізнесу. То можеш не переживати, а тренуйся добре і все в тебе буде добре. Не зобов’язував.

Ви відчували відповідальність, що треба продовжувати справу батька у спорті?

Відповідальність не відчував, але він зі мною ще потім їздив на ці збори, іноді взимку виїжджав. І була така ніби конкуренція між мною та ним. Я у нього запитував: «коли ти виповнив норматив Майстра спорту, в якому віці?», «а що ти виграв у такому віці?» і порівнювали це.

У 2001-му році Олександр Батюк взяв участь в Юнацьких Олімпійських іграх, де посів 6-те та 10-те місця. Чемпіонати світу серед юнаків, Універсіада, - у таких змаганнях світового рівня виступав Олександр Батюк молодший, але завдяки Олександру Батюку старшому. Лижний спорт не фінансувався на належному рівні, тож батько Олександра Батюка вкладав свої кошти у поїздки команди та супроводжував спортсменів, в тому числі й свого сина, а вже потім отримував компенсацію. І, як тільки-но Олександр Батюк перейшов із юніорів у категорію дорослих спортсменів – здобуває право на участь у Олімпійських іграх. 2006-й рік, Турин, Італія.

Коли ми вийшли на трасу тренуватись, то зрозуміли, що нам немає що тут робити: були затяжні тяжкі підйоми і траса. Ще я перед цим перехворів і було дуже тяжко. Сам на себе злився, що ну як я зміг захворіти – через тиждень Олімпійські ігри, а я їду туди хворим.

Скажіть, чи усвідомлювали Ви, що лижні гонки це не той вид спорту, в якому можна здобути олімпійську медаль?

Так, я це усвідомлював, але був якийсь такий юнацький максималізм, думав, що все одно можна. Але в глибині душі знав, що це нереально. По-перше, це дуже висока конкуренція: скандинави, Росія – це дуже сильні країни в цьому виді спорту. По-друге, змащувальна, екіпірування, лижі – все це у них на порядок краще, ніж можуть дати нашим саме лижникам (я не кажу про біатлон). І коли ми приїжджали на змагання, навіть на Олімпіаду – нас змащували наші тренери, не було змащувальної бригади, нікого. Це якось непрофесійно. І такий непрофесійний підхід не може дати той результат.

По завершенню Олімпійських ігор Олександра Батюка запрошують у біатлон. Спортсмен відбирається до національної команди. Бере участь у чемпіонаті Європи. Але недосконала стрільба не дозволила Олександрові Батюку взяти участь у змаганнях світового рівня. У 2013-му році він вирішив завершити спортивну кар’єру. Після року перепочинку він повертається до національної біатлонної команди вже як сервісмен.

Змащувальна команда – це якщо два старти в один день, то можемо проїхати й до 50-ти кілометрів на лижах. Але теж переживаєш за цих спортсменів, робиш все так, щоби вони могли показати результат. Якщо в тебе щось не вийшло, то хочеться хоч якось допомогти спорту, хоча би через цю працю.

UA: Чернігів