Жінка тридцять років не бачила, як цвітуть сади
Валентина Мирова – наша землячка, яка народилася в селі Олександрівка Корюківського району. Тут і закінчила місцеву школу, але… географію вивчала не за партою й не по карті. На Далекому Сході проживала, добре знає мальовничу Північ, де й зараз працює з чоловіком Михайлом.
Валентина Кузьмівна якраз приїхала на Корюківщину в гості до родичів, тож я мала нагоду з нею поспілкуватися і поставити їй декілька запитань про далекі краї, тамтешню природу, а ще – про ціни, зарплати і т. ін.
- Розкажіть, будь ласка, про ваші мандри з чоловіком.
- За часів СРСР відбувалося так зване «вербування». Таким чином нас занесло до Якутії - у селище Канку Алданського району. В селищі тоді жодного дерева не було. А що цікаво - дерев’яні тротуари. Канка невелика, і з часом я підрахувала - так, для себе: за роки перебування там з 1972 по 1984 рік я сходила тими тротуарами п’ятсот кілометрів. На роботу, з неї, чи просто у справах… Трудилися з чоловіком на збагачувальному комбінаті, добували слюду: чоловік був слюсарем, інженером, я ж працювала у торговій мережі цього великого підприємства. Там мій Михайло закінчив і Якутський державний університет.
- Проте там ви не затримались, чому?
- Нас друзі покликали у місто Ревда Мурманської області, де більшість людей трудяться на горно-збагачувальному комбінаті, де отримують сировину для кольорових металів.
- Що являє собою ваше селище?
- У ньому проживає десять тисяч осіб. Маємо дві школи, муніципальну лікарню. Житлові будинки у 5-9 поверхів. Середня заробітна плата – 25 тисяч рублів. Проте там дорогі продукти харчування. Наприклад: помідори -110 рублів, огірки - 45, масло – 140-165. Фрукти взагалі за «космічними» цінами. Проте край багатий на лісові ягоди – чорницю, журавлину.
- А куди тамтешні мешканці їздять на відпочинок?
- Частіш за все до Туреччини, у Єгипет.
-Чи є там українська діаспора?
- Українців у місті багато. Дехто із знаючих каже, що їх третина. При палаці культури комбінату є вокальна група, яка виконує багато українських пісень. Найбільше у Ревді мешканців з Донецької, Луганської, Харківської областей, з Півдня України.
- Ви розповіли про ціни. А якою є заробітна плата?
- Наприклад, вчитель отримує 18-25 тисяч рублів, лікар – стільки ж, працівник сфери торгівлі - від 12 до 15 тисяч. У спеціалістів нашого заводу заробітна плата значно вища. Робітники теж отримують гідну.
- Погода у ваших краях не радує?
- Це дійсно так. Дмуть сильні вітри, холодні і пронизливі. Бувало і таке, що коли на дорогах ожеледиця вітри здували автомобілі з траси. Такі пригоди часто трапляються взимку.
- А влітку?
- Влітку «полярні» ночі. До другої години ночі світить сонце. Так приблизно, як у нас на Україні о сьомій годині ранку.
- Валентино Кузьмівно, а за чим ви сумуєте найбільше?
- Ой, найбільше я хотіла б побачити, як сади цвітуть. Тридцять років уже не бачила. Яблунь, вишень, слив у нашій Ревді, на жаль, нема. І, мабуть, на всій земній кулі не знайдеш стільки зелені і квітів, як у нас на батьківщині.
Валентина у Якутії
Сніжана Божок
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: сади, Якутія, землячка, Сніжана Божок