Монети допомагають Сергію мандрувати світом

Добавить новость

Пятница, 21 Августа 2009 16:33  |  Просмотров: 4108

Школярі теж цікавляться

Якось корюківський школяр Сергій Доропій знайшов стару монету царських часів (а точніше - 1870 року випуску). Незабаром у нього з’явилося ще з півдесятка старих радянських. Ось тоді і вирішив показати їх товаришам. Один розглядав допитливими очима: зацікавила.  Двом іншим було байдуже: «Монети почав збирати? Що вони? Як іграшки... Краще он спортом зайнявся б чи у ліс по гриби сходив». На ту репліку Сергій відповів: «Спортом теж треба  займатися – не заперечую. Тільки от колекціонування не кину». «Побачимо... Мине кілька місяців – і ти забудеш про них. Подумаєш, забавка...» І ось що з цього вийшло…

Товариші недооцінювали захоплення Сергія. Доводили, - мовляв, скільки таких було: збирали символи футбольних і баскетбольних клубів, різні привабливі фірмові знаки, етикетки...
Сергій тоді мовби віджартувався: «Та й хай по вашому буде, коли того хочете...»
З обраного шляху не зійшов. Захоплення нумізматикою неабияк вабило. Тоді Сергій навчався в початковій школі. Декому із хлопчаків–сусідів здавалося, що „зникне те захоплення, як роса на сонці”. Та й де знайдеш ті монети у глухій місцевості…
А хлопець, не кидаючи надії, будував свої плани: як збільшити кількість давніх монет, де їх можна знайти... Не раз думав: „Є ж у нас в місті старі будівлі, місця, де проживають дореволюційні багатії... Може, там пошукати?”  Але якщо щось і знаходив біля тих будівель, то воно інтересу не мало – монети післявоєнних, в кращому разі довоєнних років.
«А ти б, Сергію, краще б наших районних нумізматів пошукав. У них можна купити монети», -  хтось підказав із дорослих. Перші пошуки Сергія особливого успіху не мали, – справжніх збирачів монет у місті не знайшлося. А в тих, у кого вони й були, не об’являлися: у радянський час таке не дуже віталося.

На деякий час захоплення забулося. Та недовго це тривало… Сергій почав читати  спеціальну літературу: про нумізматів, про „монетні  скарби”, історії, що пов’язані з рідкісними монетами. Отже, через два–три роки він уже мав певні орієнтири. Точніше, знав характеристики не лише старовинних грошей, а й - цікаві історії про монетні двори, які їх випускали. У колишній російській імперії монети чеканили  Санкт-Петербурзький та Єкатеринбурзький. А ще - Кримський, Грузинський, Сибірський, які вирізнялися оригінальним дизайном: наче й просто виконано, та як привабливо.
Уже після школи Сергію доводилося бувати у різних географічних  точках колишнього Союзу. Більше -  в російських. Яке місто не відвідував, при нагоді в аеропортах, на вокзалах купував монети дореволюційного періоду. Їх пропонували молоді росіяни. Було й таке, коли лише показували, але не продавали. Тоді Сергій показував свої. Їх вони цікавили. Отже, знаходили компромісний варіант – обмін. Обидві сторони здебільшого залишалися задоволені. А тому є деякі монети у Сергія, яких на просторах колишнього Радянського Союзу лишилося дуже мало. Має він  т. зв. «рубль 300-річчя дому Романових». Тож у російських містах знайшов... Але як? Знайомий, дізнавшись, що Сергій „полює” на «романовську» монету уже десять років і ніяк йому це не вдається - подарував. Сергій пообіцяв відплатити якимось несподіваним сюрпризом, що й зробив незабаром. 

Якось гостював у Брянську. Побував на центральному ринку, де за триста російських рублів придбав  жменю російських старих монет. Серед них виявив 4 копійки 1762 року. Це - рідкісна монета, - каже Сергій. Взагалі-то, любить він Брянськ, його старовинні будівлі, привабливі церкви... Не забуває побувати у музеях, які багаті на різноманітні експонати. Розповідав, що  цікаві виставки  монет влаштовують в обласному краєзнавчому музеї. Їх неодноразово переглядав і щоразу отримував задоволення. Деякі екземпляри там бачив вперше. А вже коли минули роки, аналогічні старовинні монети розшукав і купував у нумізматів.

Сергій Доропій працює на Півночі Росії. Така робота, що доводиться немало літати, бувати в аеропортах «Внуково», «Домодєдово», де багато іноземців. У них також обмінює монети або ж купує. На сьогодні у нього вони з Франції, Великої Британії, Італії, Іспанії, Португалії, Австрії, Бельгії, Німеччини – майже з усіх країн Європи. Можливо, не менше їх з держав Азії та Південної Америки.
«Мене постійно мовби підганяє  інтерес займатися нумізматикою. Збираю монети, а потім все більше дізнаюся про ті держави, де вони були в обігу або і тепер „ходять”. Іноді так виходить, що по монетах, по фактах, які пов’язані з ними чи монетними дворами, іншою додатковою інформацією, вивчаю історію конкретної країни, розширюю діапазон своїх знань про неї. Отже, таким чином духовно збагачуюся,  - розповідає наш герой.
До речі, старовинні і сучасні монети Сергія Доропія вже не раз брали участь на виставках у північних райцентрах області. І кожного разу вони збирали багато шанувальників нумізматики.

Сніжана Божок

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: