Невідома війна в обличчях

Пятница, 9 Ноября 2018 18:12 | Просмотров: 5441 | Обновлено 12 Ноября 2018 14:14

28 червня 1914 року, у боснійському місті Сараєво, член радикальної організації «Млада Босна» Гаврило Принцип застрелив спадкоємця Австро-Угорського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда та його дружину. Це вбивство спричинило низку наступних подій у міжнародній політиці, внаслідок яких виникла повномасштабна війна.
Бойові дії Першої світової війни тривали 4 роки, 3 місяці і 10 днів. Офіційним її завершенням стало підписання Паризького (Версальського) мирного договору 28 червня 1919 року, але пам’ять її жертв у світі традиційно вшановують саме 11 листопада – саме тоді, об 11-й годині 11-го дня 11-го місяця, настане рівно сто років від часу закінчення бойових дій.
З цієї нагоди, 9 листопада, у Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» відкрилася виставка з приватної колекції відомого чернігівського історика Володимира Руденка «Невідома війна в обличчях»
В експозиції представлені рідкісні світлини, документи, газети та інші предмети, які висвітлюють події Першої Світової війни та її учасників.
Директор архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» Юрій Соболь та Володимир Руденок, на відкритті виставки розповіли про деякі події тих далеких років.
У цю війну було втягнуто 38 держав із населенням близько 1,5 млрд осіб, тобто три чверті мешканців планети. У бойових діях з усіх боків безпосередню участь брали 73,5 млн військовослужбовців, а людські втрати склали 10 млн загиблих, понад 20 млн поранених. Кожна хвилина війни забирала життя 4 солдатів, а ще найменше 9 отримували поранення.
У Першій світовій війні брали участь мільйони наших співвітчизників, які вважали, що захищають Батьківщину. Вони не шкодували своїх сил і життя, отримували бойові нагороди, якими пишалися. Серед героїв було багато українців, у тому числі і чернігівців.
28 червня 1914 р. у боснійському м. Сараєво член радикальної організації «Млада Босна» Гаврило Принцип застрелив спадкоємця Австро-Угорського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда та його дружину. Це вбивство спричинило низку наступних подій у міжнародній політиці, внаслідок яких виникла повномасштабна війна.
Хоча територія Чернігівської губернії залишалася за межами бойових дій, Чернігівщина теж відчула на собі тяготи воєнного лихоліття. 18 липня (за старим стилем) військовий стан оголосили в Остерському повіті, а вже через 5 днів у більшості інших повітах губернії та в Чернігові. У зв’язку з цим губернатор попередив населення, що порушники громадського порядку та панікери будуть суворо каратися.
Наприкінці 1914 р. у губернії було мобілізовано 91,3 тис. осіб, а за весь термін війни 280 тис., тобто майже половина дорослого населення чоловічої статі. Крім загальної мобілізації у діючу армію, призову до частин ополчення підлягали відставні офіцери та генерали і навіть церковнослужителі (паламарі та псаломщики), а також поліцейські службовці та жандарми. У Чернігові було сформовано запасний полк у кількості понад 3 тис. новобранців, який розквартирували на казарменій дільниці.
Велика увага приділяється патріотичній пропаганді. 1 грудня у Чернігові відбулася урочиста передача ополченського прапора, що зберігався у Спасо-Преображенському соборі, місцевій дружині ополчення. Проводяться патріотичні маніфестації, хресні ходи, молебні, військові паради, у газетах публікуються листи патріотичного характеру. Створюється Комітет зі збору пожертв населення на потреби війни, який очолила дружини губернського предводителя дворянства О. Р. Рачинська. На зібрані земством гроші було побудовано та передано діючій армії літак «Черніговець». Міська Дума прийняла рішення про матеріальну допомогу родинам призваних в армію службовців міської управи, а також незаможних родин мешканців міста.
Не залишилися осторонь православна церква, громадські організації та приватні особи, які теж здійснювали матеріальну допомогу родинам мобілізованих. Активізували діяльність місцеві установи Червоного хреста. У громаді святого Феодосія відкрили безкоштовну майстерню з виготовлення білизни для військового шпиталю, який було утворено общиною сестер милосердя та відкрили річні курси запасних сестер військового часу. За розпорядженням Синода від 20 липня 1914 р. всі православні парафії повинні були надавати допомогу сім’ям мобілізованих до війська осіб.
З метою запобігання спекуляції, яка завжди активізується під час війн та інших соціальних потрясінь, були встановлені єдині тарифи на продукти харчування, які не перевищували довоєнні. Порушників карали тюремним ув’язненням до трьох місяців або штрафом до 3000 крб. Було заборонено продавати спиртні напої, але ця міра стимулювала поширення самогоноваріння. Пізніше, коли Чернігівщина перейшла під військове управління, каральні заходи до порушників стали більш жорстокими. До тих, хто заподіяв тяжкі злочини могла бути застосована навіть вища міра покарання.
Вже в перших числах серпня в Чернігів, у зв’язку з тим, що він знаходився відносно недалеко від театру військових дій, почали прибувати мешканці з місцевостей постраждалих від ворога. Їх тимчасово розміщували на територіях підприємств та установ міста – міського цегляного заводу, цегляного заводу Хавіна, Вільного пожежного товариства. Частина евакуйованих розмістилася в школі сліпих, міському притулку, міському ремісничому училищі, парафіяльній школі Катерининської церкви у Троїцькому монастирі, загалом 1818 осіб. До переселення у повіти чи далі у східні губернії їх харчування забезпечувала міська управа. Ті хто залишився у Чернігові, за рахунок благодійних пожертв і місцевих коштів, були забезпечені житлом, харчуванням та медичною допомогою. Дорослі отримали можливість працювати, а діти продовжити навчання.
Додатковою проблемою стало те, що переселенці принесли з собою тяжкі епідемічні захворювання такі як скарлатина, дизентерія, віспа, тиф, холера. Для боротьби з ними були влаштовані спеціальні медичні пункти.
20 серпня до Чернігова прибула перша партія австрійських військо полонених – 4 рядових гусарського полку та 2 офіцери. Проте місто було лише транзитним пунктом, оскільки більша частина полонених потім відправлялася на Поволжя та в Середню Азію. Чернігів поступово перетворюється на значний шпитальний центр. Перших поранених солдатів доставили до міста пароплавом «Орел» вже на початку жовтня. При цьому пристань була заповнена городянами. Зустрічати героїв прибув навіть губернатор з дружиною. Через два місяця була розміщена у місцевих шпиталях друга партія. Комітет допомоги пораненим та хворим облаштував у Чернігові два шпиталі. Ще один було створено Громадою сестер милосердя св. Феодосія. Братство Святого Михайла облаштувало лазарет при Духовній семінарії. Крім того, у межах Чернігівської єпархії лазарети для поранених та хворих воїнів діяли у Ніжинському, Остерському, Сосницькому, Стародубському та Новгород-Сіверському повітах.
30 жовтня 1914 р. до Чернігова вперше привезли тіло вбитого на фронті офіцера. На жаль, це була не остання жертва війни, тому у вже листопаді дума вирішила виділити окреме місце для поховання загиблих воїнів на міському кладовищі. Певна кількість здійснених там поховань збереглася до наших часів. Серед них могила полковника генерального штабу, командира 15 піхотного Шлісенбургського полку Миколи Івановича Арапова, який загинув 15 листопада 1914 р. Здійснювалися поховання загиблих воїнів і на парафіяльних кладовищах міста.
За роки Першої Світової війни чимало чернігівців відзначилися особистим героїзмом та як талановиті командири. Особливе місце серед них посідає капітан першого рангу Михайло Олександрович Кітіцин – уродженець Чернігова, вихованець чернігівської гімназії, найвідоміший підводник Першої Світової війни, кавалер багатьох бойових орденів, нагороджений золотою Георгіївською зброєю. Сьогодні ім’я героя носить одна з міських вулиць.

Більш світлин тут

Володимир Коваль