Костянтин Грубич приїхав до Ічні, щоб нагодувати, вислухати, зарадити

Среда, 31 Октября 2018 14:56 | Просмотров: 6913

Відомий журналіст і ведучий каналу 1+1 Костянтин Грубич започаткував новий проект під назвою «Польова кухня». Перша його поїздка була до Брацлава, що на Вінниччині, а адресу наступної підказало саме життя - Ічня, де якраз ліквідовують наслідки вибухів на військових складах.

- Це не кулінарний проект, - каже Костянтин. - А можливість поспілкуватися з людьми та спробувати дати рецепт вирішення їхніх негараздів. Мені здається, якщо нагодувати людей, розмова вийде більш відвертою. І хоча кожен розповідає про свою маленьку проблемку, вона близька багатьом українцям в усіх куточках країни. Так, під час кожного виїзду «Польової кухні» глядачі отримають два рецепти: найсмачнішої місцевої страви та вирішення реальної людської проблеми.

Костянтин Грубич 20 жовтня приїхав у селище Дружба та з польовою кухнею, яку йому надали рятувальники з Держслужби з надзвичайних ситуацій, розташувався біля КПП військової бази і почав готувати печеню по-чернігівськи. Для цього на базарі закупили сітку (до 20 кг) картоплі за ціною 4 грн/кг, на засмажку - сала і 3 кг м’яса. Потрібних за рецептом грибів не було, але знайшли їх у селі Августівка у місцевої жительки пані Валентини Лавринець.

Готувати Костянтин почав разом з добровільними помічниками - завідувачкою Дружбинського ДНЗ «Антошка» Ларисою Реус, депутатом Ічнянської міської ради Оленою Бутурлим, а невдовзі до них приєдналася очільниця Чернігівської ОДА Юлія Свириденко.

- Якщо готувати вдома, то треба це робити в горщиках, -каже Костянтин. - Тут у нас інші умови. Але рецепт - є рецепт. Ось він: картопля - З кг, вода - 1 л, сало - 100 г, свинина - 300 г, гриби квашені або сушені - 300 г, цибуля - 200 г, морква - 300 г, сіль, перець чорний мелений, прянощі, зелень петрушки за смаком.

Спочатку засмажили сало, цибулю, моркву. Додали подрібненого м’яса, напівготове залили водою, поклали порізану картоплю. І почали тушкувати. Все! Печеня по-чернігівськи готова!

- Смачно! - прицмокували, куштуючи страву місцеві. - Вдома так не виходить...

Настрій вдалося підняти, і пішли розмови. Загалом про наболіле: мовляв, всі, хто працював на військовій базі, відтепер, можливо, втратять роботу і мусять звідти з’їхати.

- Я розмовляла з військовими, - ділиться Юлія Свириденко. - Вони кажуть, що база залишається, хіба що буде трохи видозмінена. Скорочення якесь буде, думаю. Точної цифри вони поки не називають...

- І не скажуть,.. - виніс миттєвий вердикт гурт.

Найбільше постраждали жителі селища Дружба і сіл, що поряд. Понад дві сотні осель так чи інакше зазнали руйнувань. Особливо дісталося Августівці.

- У мене хата така, як решето, - бідкається жителька цього села Олександра Квач.

- А що ви хочете! - в один голос стверджують ічнянські активісти-волонтери Євген Зінич і В’ячеслав Бабіч, які одразу відгукнулися на людську біду. - Тротилу там щонайменше на одну Хіросіму вистачить.

Волонтери переконані, що Ічню накрила ретельно підготовлена диверсія.

- І що його тепер робити? Вікон немає, дверей немає, нам ніде жити, - розводять руками люди. - Обіцяли, що приїдуть, засклять, але на сьогоднішній день (20 жовтня) ще нікого не бачили...

Костянтин Грубич слухав місцевих і зробив висновок, що проблеми в усіх дуже схожі, а як чинити в такій ситуації, вирішив показати на прикладі однієї конкретної родини - молодої сім’ї Крутикових.

Денис Крутиков разом з дружиною Наталею, сільською фельдшеркою мають хату в Августівці.

- Ми спали, все почалося о третій 35, - каже Денис. - Швидко зібралися, без документів, без нічого і - тікать. Добре, що дворічний син Кирилко якраз у наших батьків гостював, у безпечному місці.... Снаряди вмить перетворили помешкання на аварійне.

А ще сильно постраждало господарство Крутикових - вони вирощують кілька десятків свиней. Поки що Крутикови власноруч залагоджують свою біду, їм допомагають благодій-ники-волонтери. Голова Ічнянської ОТГ Оксана Андріанова, яку «польові кухарі» зустріли під час рейду по селу, обіцяла ознайомити з фронтом робіт, але її так і не дочекалися. А Крутиков натомість не знає, в які двері стукати, щоб отримати бодай надію на подальше відшкодування завданих збитків.

Подружжя Крутикових отримало першу допомогу, але з кількох листів шиферу нову хату не збудуєш. Життя родини застрягло нині десь між до і після вибухів. Ходіння по коридорах місцевих чиновників Денис Крутиков називає муками, і вони поки що результату не дали. Костянтин Грубич спробував цьому зарадити.

Алгоритм конструктивних дій для потерпілих він вирішив шукати в оперативному штабі ліквідації наслідків вибухів. Там завірили, що люди дарма хвилюються. Головне, що вони написали заяви на відшкодування. І залишається чекати.

А поки що з обіцяних урядом 100 млн грн на рахунок облдержадміністрації не надійшло жодної копійки. Невипадково постраждалі очікують на відшкодування зі скепсисом. А чиновники обнадіюють...

А в цей час Денис Крутиков перекривав дах на розбомбленому свинарнику. Йому чекати ніколи - скоро і задощить, і засніжить. Костянтин Грубич, вивчивши проблему, запропонував рецепт, як вийти з біди і Крутиковим, і багатьом іншим. Ось цей рецепт отримання відшкодування за збитки від вибухів:

1. Мати документ про право власності на пошкоджене майно;

2. Одразу після лиха особисто написати заяву на ім’я голови ОТГ;

3. У присутності комісії від виконавчого органу ОТГ (не менше 3-х осіб) скласти акт завданих дефектів;

4. Чекайте згідно із законом 45 днів, якщо реакції від чиновників нема, звертайтеся до прокуратури.

- А далі вся процедура лягає на плечі міської ради, - пояснює директорка Департаменту економічного розвитку Чернігівської ОДА Олександра Хомик. - Працюють проектні організації, дають висновки, визначають середню вартість житла на ринку, і цим людям закуплять житло...

Голову ОТГ Оксану Андріанову Костянтин Грубич таки знайшов. Сам. І дізнався про таємницю для Крутикових, що документи від ліцензійної організації надійшли. А чому Крутикови про це нічого не знали?

- Якщо люди не знають, це ще не значить, що ми не казали і не пояснювали,.. - немов би огризається юрист міськради Світлана Смілик.

Звідси висновок: між людьми і місцевою владою нема комунікації. І це є найбільшою проблемою....

Руслан Завгородній, «Деснянка» №43 (728) від 1 листопада 2018