Мобильная версия сайта«Заводи засипані яблуками»
— Яблука хто тут приймає?
— Ну, я приймаю. Скільки у вас? — виходить у двір чоловік. — Женя Лукашенко, — представився.
— Не родич білоруського бацьки?
— Брат троюрідний, — жартує. 53-річний Євген Лукашенко приймає яблука в селі Дібрівне Городнянського району. Село велике, яблук повно. Тільки у дворі Лукашенка три здорові яблуні. Гілки обсипали яблука. А ще ж в селі колишній колгоспний сад. Люди розпаювали й користуються. Як хто сам на своєму паї не збирає, бажаючі знайдуться.
Євген Лукашенко
— Приїхала сім’я, вчотирьох за дві години 100 мішків назбирали. Привезли, півтори тисячі отримали. Заробіток, — розказує Євген.
Лукашенко каже, що приймає яблука років 15. Такого відмінного урожаю давно не бачив.
— Спочатку приймав по 15 гривень за мішок. Тепер по 10. В мішку 30 кіло. Збирати можна всі підряд: недостиглі, трохи пошкоджені.
Здаю на заводи в Золотоношу, Черкаси, в Київ. Здавав на Харків.
Приїжджає машина. Ми завантажуємо мішки. Наймаю бригаду шість чоловік, плачу по 300 гривень кожному за погрузку.
На заводи приймають по 1,20 за кілограм. Машина за раз бере 30 тонн. Взагалі-то норма 22 тонни, 30 — то вже перегруз. Штраф: 1 км — 1 євро. Але водії беруть, на свій страх і ризик. 10 тисяч гривень машина до Черкас і назад. Плачу водієві. Водій — приватник або від заводу. Якщо бере тільки 22 тонни — отримає тільки 6 тисяч.
Минулого року яблук було мало, я приймав по 30 грн за мішок. Завод платив 4,50 за кіло.
Розмовляв з водіями, раніше ці яблука за кордон забирали. Видавлювали сік і переправляли, сік окремо, жмих окремо. З нього цукати роблять. Може, варення.
А нам з концентратів соки мішають, — сміється Лукашенко.
— Яблука відійдуть, восени груша дичка піде. На заводах її дорожче приймають.
Бузину той рік по 4,50 за кіло здавали на завод. Я не приймав, але чув, по селу люди здавали.
Крім мене, в Дібрівному зараз ще три приймальники. Конкуренція є. Інші коли й більше людям пропонують. Я — ні, бо заводи зараз перегружені, ціна упала.
Заводи знаходимо самі. Через Інтернет. Зараз працюю з двома: Київ і Черкаси. Ми з однією приймальницею на пару, у нас забирають одночасно. А з ким інші працюють, не знаю.
— А де ж яблука? — у дворі мішків не побачила, тільки невеличка вантажівка.
— Увечері люди приносять. Зранку збирають і привозять тракторами, конями, машинами. Позавчора черга стояла. А вчора не приймав, фуру вантажили.
Зараз здавачів 20 мені носять. Люди працюють сім’ями. їдуть трактором в сад, розклали під яблунею який-небудь тент. Натрусили, зібрали. І якщо так щодня, то непогані гроші. У деяких по 15 соток саду є.
Дзвонила Євгену через тиждень: чи не піднялася ціна?
— Не приймаю зараз, — каже. — Заводи яблуками засипані. У мене мішків 30 залишилось, чекаю, мо’, приїде машина. Але більше поки що не беруть. Переробити не встигають.
Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №33 (1684), 16 серпня 2018 року
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Экспорт новостей
