Мобильная версия сайтаЗа 230 тисяч бюджетних гривень – п’ять років тюрми?
14 квітня Варвинський районний суд оголосив вирок 61-річному Володимиру Кутовому, начальнику відділу освіти Варвинської районної державної адміністрації, — п’ять років ув’язнення. З позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в установах та організаціях будь-якої форми власності строком на два роки. За повідомленням прес-служби облпрокуратури, за те, що «власноручно підписав та скріпив печаткою документи, якими підтверджено виконання будівельних робіт по реконструкції загальноосвітньої школи, що фактично не виконувалися».
33-річному Сергію Щербакову, на той час директору фірми TOB «ІБК «Укртехспецбуд-ТД», що виконувала роботи у школі (а нині — начальнику відділу держпідприємства «Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров’я України»), за службове підроблення — два роки умовно зі штрафом 4250 гривень.
59-річному Володимиру Гордієнку, інженеру по технагляду, представнику облуправління капітального будівництва, нині працюючому за цивільно-правовими договорами — 1700 гривень штрафу.
«...Прокурором суду надано беззаперечні докази, що доводять вину кожного з обвинувачених у повному обсязі. Внаслідок таких дій з державного бюджету України безпідставно перераховано кошти на користь підрядника та заподіяно шкоду державним інтересам більш як на 230 тисяч гривень», — пише прокуратура.
«Вини не визнаю»
Володимира Кутового знайшла на роботі. Вирок ще не набрав законної сили, ще можна подати апеляцію. Термін відсторонення — два місяці — минув і не був продовжений.
— Володимире Євгеновичу, ви вини не визнали?
— Так, я не вважаю себе винуватим. Звинувачення у розтраті на суму 230 тисяч 252 гривні. Чому ж суд не прийняв рішення про стягнення цієї суми? На мою думку, ця розтрата була віртуальна і тимчасова. Вона була повернута у вигляді виконаних робіт та будівельних матеріалів на кінцевому етапі реконструкції та утеплення школи.
У 23 роки я став директором школи в Світличному, потім керував Дащенківською школою. 9,5 років очолював Варвинську загальноосвітню школу. Трохи пропрацював заступником голови райради. З 2002 року — на посаді начальника районного відділу освіти.
У липні 2015 надійшла новина: на реконструкцію і утеплення Варвинської загальноосвітньої школи держава виділяє гроші, більше трьох мільйонів гривень. За рахунок консолідованого бюджету, 90 відсотків — держава, 10 відсотків — район. Яка то була радісна звістка, адже з 1971 року, часу побудови школи, в ній не було жодного капітального ремонту. А тут дають і на утеплення, і на заміну вікон, і на реконструкцію. Завжди, з часів незалежності, там, де державні кошти, замовником робіт виступало управління капітального будівництва облдержадміністрації. Проте цього разу сказали, що замовником буде відділ освіти Варвинської РДА. Голова облдержадміністрації видав відповідне розпорядження.
Як того вимагає процедура, ми оголосили тендер. Брало участь сім фірм. До речі, Держфінінспекція перевірила процедуру торгів — ніяких зауважень. Тільки під час тендеру ми зекономили майже до 800 тисяч гривень. Вибрали учасника, який запропонував найнижчу ціну. Це було ТОВ «ІБК «Укртехспецбуд-ТД» (київська фірма. — Авт.).
Доки тривала процедура, минуло кілька місяців. 11 листопада з фірмою-переможцем був укладений договір підряду. І, без зупинення навчального процесу, 28 листопада почалася реконструкція. Раптом на об’єкт приїхав співробітник СБУ, подивився і каже: «Не ті матеріали йдуть на утеплення, при мінусовій температурі». Навіть якщо б я стояв над душею у робітників-підрядників, звідки мені знати, яка щільність пінопласту і т. д.? Які матеріали можна використовувати, які — ні? Я історик — не будівельник. Ми відреагували на зауваження: написали лист про коригування проекту. Тоді з’ясувалося, що фірма-проектант не прорахувала обов’язковий протипожежний шов, відливи, обрамування мінватою, а ще 260 кв. м. площі. Усе це врахували під час коригування.
«Хто поставив за мене підпис, не знаю»
— 28 грудня — останній день казначейського обслуговування. В цей день мають бути подані всі платіжки. Інакше гроші, виділені з держбюджету, туди і повернуться. Я зранку вийшов на роботу, та раптом стало зле. У мене цукровий діабет і панкреатит. Повернувся додому, викликав медиків. Приїхали, прокапали. В цей час хтось від Щербакова, директора будівельної фірми, привіз три акти виконаних робіт. В них мав стояти підпис виконавця Щербакова, потім — інженера з технічного нагляду Гордієнка (представника облуправління капітального будівництва) і його печатка, а потім — мій підпис. Хто його поставив за мене, не знаю. Забігаючи наперед, скажу, що на чотирьох із шести екземплярів підпис не мій. Експертиза встановила. На підставі цих актів було виписано платіжні доручення в казначейство, їх підписав головний спеціаліст відділу (головбух і він мають таке право в разі моєї відсутності). Незакінченість робіт не означала, що вони б були закінчені в наступному році, враховуючи економічну ситуацію в державі. З часом волога, вітер та мороз знищили б значну частину того, що вже було зроблено. Тоді б, справді, наступили тяжкі наслідки. І не виключено, що прокуратура відкрила б кримінальне провадження по цих наслідках. Підписати акти виконаних робіт, які ще не були закінчені, — кримінал. Не підписати — кримінальна справа в перспективі. Гроші підрядник отримав, проте 500 тисяч гривень, які не встигли освоїти, повернулися до держбюджету.
Наступного року на завершення робіт районний бюджет виділив півмільйона гривень. У липні 2016 Державна архітектурно-будівельна інспекція підписала декларацію про завершення робіт. Ми жодною копійкою не вийшли за договірну ціну. Проте перед цим навесні прийшли співробітники поліції, сказали, що є ухвала суду на вилучення документів. І забрали в бухгалтерії документацію, їх цікавили акти виконаних робіт.
У розтраті 230 тисяч звинувачення базується на тому, що не всі бетонні підвіконня замінені на пластикові, а при реконструкції ганків не було повністю знесено старий. Як вже мені потім пояснили, підмурки східців були настільки міцні, що їх було дуже важко зруйнувати вщент, тому розбурили не до кінця. Мабуть, у 1971 році бетону не крали і був він дуже якісний, — припускає Володимир Євгенович і веде до школи. На чому базується його дивне припущення, не пояснює. — Ось, подивіться, ганок, як лялечка. Ось підвіконня, ті, що вище, — пластикові. А ті, що над батареями, на загальному коридорі, лишилися бетонні. їх пофарбували. Вони широкі. Якби їх видовбували, пошкодили б стіни. Та й діти є діти: сів на пластикове підвіконня — і зламав, затушив «бичок» — і пішов.
Куди дивилася область?
— Володимире Євгеновичу, представник облуправління капітального будівництва Гордієнко мав здійснювати технічний нагляд, перевіряти обсяги виконаних робіт, контролювати відповідність обсягів та якості технічним вимогам та будівельним нормам і правилам?
— На суді він сказав, що не був на об’єкті 28 грудня 2015 року, акти підписав у Чернігові, йому їх привіз Щербаков.
«Підписав, оскільки розумів, що не освоєні кошти (2 млн 100 тисяч гривень), виділені на ремонт школи, прийшлось би повернути, і була загроза того, що в наступному році вони не були б виділені. Про це засвідчує його багаторічний досвід. У тому, що ремонтні роботи будуть завершені, був переконаний, оскільки бачив у виконавцях серйозних і добросовісних людей», — пояснення Гордієнка (з вироку. — Авт.).
— Витрати на підвіконня, ганки і т. д. були повернуті у вигляді виконання робіт та матеріалів, витрачених на пожежний шов, стоки і т. д. Проте восени 2016 року мені принесли повідомлення про підозру — і я його підписав. Тому що не вбачаю своєї вини ні в чому. Об’єкт прийнятий, зауважень у ДАБІ не було.
Коли знайомився зі справою, побачив, що на трьох актах не мій підпис, — знову підкреслює Кутовий. — Про це я і написав у провадженні. У томі Щербакова з трьох його екземплярів тільки на двох — мої підписи.
— У вироку сказано: «Замість заміни підвіконних дощок і виготовлення бетонних фундаментів під ганки і т. д., замовник визначив інші роботи, по затратах рівноцінні першим. Проте кошти з держбюджету були виділені на виконання заздалегідь визначених робіт, і на цьому також ґрунтується звинувачення».
— Мене показують корупціонером. Але вся Барва знає, що я живу у батьківському будинку, якому вже не один десяток років. Автомобіля у мене не було і немає. Лише службова «сімка». Вкладів у банках — теж. Що заробляв, вкладав у освіту дітей. Обидві доньки — правознавці. Одна працює у Києві у холдингу юристом. Інша — раніше працювала у РАЦСі. Мають з чоловіком продуктовий магазин. Навіть найманих працівників не тримають. Трудяться дочка і її свекруха. Моя зарплата до підвищення мінімалки була 3500 гривень, нині — шість. Усе, що маю, я вказав у декларації. У мене немає яхт. Я не купив дітям квартир у столиці. Вирок оскаржуватиму, доводитиму свою невинуватість і надалі.
Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №19 (1618), 11 травня 2017 року
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Экспорт новостей
