Депутати обласної ради «нового призову», або Хто представляє на Чернігівщині «УКРОП» та «Опоблок»

Понедельник, 18 Января 2016 16:50 | Просмотров: 3206

Кого обрали до обласної ради? Розкажіть про депутатів «нового призову», — звертаються читачі до «Вісника».

(Це шоста подача, остання. Про обранців від БПП, РПЛ, «Нашого краю», «Батьківщини» та «Аграрної партії» ви читали в минулих номерах)

«УКРОП» на Чернігівщині представляють:

Людмила Бойко. 46 років. Працює керівником гуртка на Станції юних техніків у Ніжині. Депутатом обласної ради стала вперше.

— Вирішила: якщо не я, то хто? — розповіла телефоном Людмила Василівна. — Я довго була аполітичною. Навіть голосувати не ходила. Так тривало до Майдану. Змінила думку, коли полетіла брущатка і пролилися перші краплі крові. Я поїхала на Майдан. І побачила, що там відкриваються серця, люди стають добрішими. їм не були важливими ні гроші, ні кулі, які пролітають поряд. Не було страху. Тільки турбота один про одного і допомога. Як тільки мала можливість, їздила до Києва. І син (йому 26 років) з чоловіком підключилися. Довго не могла переконати у справжності того, що відбувається, сестру, котра живе в Росії. Вона казала, що я зомбована українськими новинами. І словесно сестру було не переконати. Вона приїхала в Україну, коли на Майдані уже все стихло. Та я її все одно повезла в Київ. І тільки там, дивлячись на краплі засохлої крові, спалені шини, свічки, сльози жінок, вона зрозуміла, що я таки говорю правду.

— Чому обрали саме «УКРОП»?

— Зараз у країні йде війна, але тут ми її майже не відчуваємо. А завдяки кому? Завдяки хлопцям, котрі стоять на Сході. Серед членів «УКРОПу» багато бійців.

33-річний Андрій Віротченко — безпартійний, висунутий «УКРОПом». Приватний підприємець. Має кілька напрямів бізнесу, серед них торгівля фарбами і лаками для деревини, декоративною штукатуркою. Переважно — 60 відсотків часу, як визначив сам, — живе у Києві, адже бізнес провадить переважно у столиці. Одружений, сину 4 роки. Прописаний Андрій Віротченко у Ніжині. Він син Григорія Віротченка, заступника головного лікаря по медичній частині Ніжинської центральної міської лікарні. Мати депутата — медсестра. Тітки — теж медики.

— Не хотіли стати лікарем?

— Ніколи не хотів. Я хотів створити власне підприємство і створив його практично з нуля.

— Це неможливо — з нуля. А первинний капітал?

— Я не з багатої сім’ї. Пам’ятаю, як мати сама пекла хліб. Я сам заробив перші гроші. Торгував на базарі і в Ніжині також. У Західній
Україні у мене була точка. Потім відкрив перший магазин.

Андрій Віротченко допомагав матеріально 41-ому батальйону територіальної оборони. Допомагає АТОшникам і зараз. Каже, що вірить у реальність перезавантаження влади.

36-річнийСергій Журман — доцент кафедри економіки і менеджменту Чернігівського національного педагогічного університету імені Шевченка. Викладає основи економіки. Одружений. Дружина навчається в аспірантурі, здобуває науковий ступінь кандидата педагогічних наук. Доньки навчаються у Чернігівській школі №1. Тетяна ходить до восьмого класу, Катерина — у перший. Живе родина у гуртожитку від педагогічного університету в Чернігові.

— Чи плануєте у новому році обзавестися власним житлом?

— У «Вісника» немає інших тем, окрім квартири Журмана? Як і раніше, живу у гуртожитку.

46-річний Олег Хасенко зі Щорса депутатом обласної ради став уперше. На останніх місцевих виборах пройшов і до обласної, і до районної ради, вибрав область. Був депутатом Щорської міської ради. Приватний підприємець, займається торгівлею продовольчими товарами. Безпартійний.

Дружина Антоніна Петрівна допомагає чоловіку.

Олег Миколайович має двох доньок (обидві живуть у Щорсі, одна — юрист, друга — держслужбовець, працює в райдержадміністрацїї) і трьох онуків.

Олег Миколайович активно займається волонтерською діяльністю. На цьому фоні, каже, і приєднався до «УКРОПу».

— Можливо, і на Сході були?

— Де тільки не був. Коли у 2014-ому російські танки стояли на кордоні у Шорському районі, особисто разом з іншими самооборонівцями рив окопи. Нашим воякам тоді допомагали. Хлопці приїхали голі, босі.

Так захопилися, ледве самі на Брянськ не пішли (жартує). Це ж у минулому — Чернігівська губернія. Треба відновити історичну справедливість (сміється). Хай би нас тоді по лісах шукали. Наші люди (має на увазі жителів Шорського району) до останнього б стояли. Тут вам не Донбас.

— Чи потрібен Щорсу Ленін?
— Якщо комусь він треба, то нехай вдома зроблять і моляться. Кому потрібен цей пам’ятник? Хіба що комуністам. Він стількох знищив. Невже варто встановлювати пам’ятники катам? Чи немає більш достойної теми?

Так само і з назвою. Постать самого Щорса суперечлива. Я не проти Щорса, а за те, аби відновити історичну назву — Сновськ. Це ж так красиво. Може, як повернемо назву, то краще жити станемо. Може, чорна карма якась над містом. Її треба позбутися.

47-річний ігор Дягель народився і живе в Ніжині, приватний підприємець (СПД Дягель).

— Займаюся в основному торгівлею будівельними матеріалами і столярними виробами по області. Є три торгові павільйони на комунальному базарі.

Живу в п’ятиповерховому будинку. Не власному, багатоквартирному#. Дві доньки. Дарина закінчує магістратуру Львівського університету імені Франка. Олександра навчається в сьомому класі. Вона художник. Дружина має педагогічну освіту. Працює зі мною у торговельній сфері.

Депутат уперше. Пішов в АТО у першу хвилю мобілізації у березні, я офіцер запасу.

Був там рік. Спочатку потрапив у Гончарівське, далі — у Щастя, Луганськ, Дмитрівку у складі Першої танкової бригади. Ніколи депутатом до цього бути не хотів і не пробував. А після АТО, порадилися з хлопцями і вирішили через партію «УКРОП» піти.

— Чим закінчився конфлікт між «УКРОПом» і РПЛ? Коли Сергію Журману приписали сто тисяч доларів нібито за правильну організацію голосування нового голови облради.

— Ми з Радикальною партією як би друзі. Хто був неправий у тому конфлікті, важко розібратися. Голосування було таємним, правильно? (сміється). Я відразу сказав — поїдьте в Ніжин і попитайте за мене. Вам ніхто в житті не повірить, що я десь у когось взяв копійку.

— То ви помирилися? Чи ні?

— Ну, через «Фейсбук» хлопці вибачалися перед «УКРОПом», що так вийшло, «що згаряча так получилося». Зрозуміло, пан Ляшко якийсь процент балів собі збирає завдяки невеликим скандалам.

Думаю, не треба згадувати, що було. Потрібно замість цього говорити і нормально працювати. Ніяка війна, революція до хорошого не приводить.

«Опоблок» на Чернігівщині представляють:

53-річний Сергій Варнавський — член політичної партії «Опозиційний блок». Живе в Прилуках, працює в Чернігові. Сергій Дмитрович — генеральний директор комунального підприємства «Ліки України» Чернігівської обласної ради. Очолив підприємство в листопаді 2013 року. До призначення на посаду значився головою наглядової ради ПрАТ «Прилуцький птахокомбінат». На початку 2013 року став депутатом Київради, за партійним списком від фракції «Батьківщини».

З 2010 року займався приватною практикою, як юрист, та керівництвом декількома комерційними компаніями (в тому числі мережею «Сімейна аптека»).

Одружений. Виховує двох доньок.

55-річна Тетяна Ковальчук — педагог, квітникарка. У приватній колекції 600 бородатих ірисів — нічого собі! Безпартійна, висунута «Опозиційним блоком». Депутат обласної ради вперше. Двічі була депутатом Новгород-Сіверської районної ради. Живе в Новгороді-Сіверському у двоповерховому будинку на 16 квартир. Автомобіль китайський — «Чері амулет». Чоловік Іван Олександрович водник, на річковому транспорті. Син Богдан — на заробітках. «Працює там, де платять», — говорить мама.

Тетяна Миколаївна — заступник директора з навчальної роботи Новгород-Сіверської міської державної гімназії імені Костянтина Ушинського. Фахівець з української мови і літератури. Все життя, як сказала сама, захоплюється квітами. Має свій сайт в Інтернеті — «Флоретанія».

Крім ірисів, вирощує й продає півонії, лілійники. Новинки виписує навіть з Австралії, Америки. Посилки звідти йдуть місяць.

— Із Австралії в Амстердам (Голландія), — описує шлях. — Із Амстердама у Москву, і лише звідти в Україну.

— Скільки землі у вас під квітами?

— 18 соток. Вирощую на дачі.

— Прибуткова справа — квітникарство?

— Колекцію треба утримувати, годувати. Кожна цибулинка хоче підживлення. Відчуваю, що інколи не тільки прибутків, але й зарплати педагога на це не вистачає.

Анатолій Мельник, 62 роки. Пенсіонер. Член-кореспондент Української академії політичних наук, професор, доктор філософських наук.

Викладає в академії. Написав більше 60 наукових праць.

У 1986 році закінчив Військово-політичну академію ім. Леніна (в Москві), педагогічний факультет. До цього було Курганське вище військово-політичне авіаційне училище.

З 1986 по 1995 викладав і завідував кафедрою суспільних наук у Чернігівському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків імені Ленінського комсомолу. Полковник у відставці. Депутатом обласної ради обирається вчетверте. Член Політичної партії «Опозиційний блок».

Дружина — проректор Чернігівського національного технологічного університету. Троє дітей. Дві дорослі дочки, 1978 і 1980 років народження, від першого шлюбу (першої дружини не стало 10 років тому).

Є синочок Саша, йому півтора року.

— Чи вистачає часу гратися з малюком? Що Дід Мороз чи Святий Миколай подарували йому на зимові свята?

— Звичайно, вистачає. І я, і дружина граємо з сином. На свята Саша отримав іграшковий літак від Святого Миколая. Можна натискати кнопочки, пілот англійською мовою відповідає. Іграшка Саші дуже сподобалась, думаю, буде пілотом. Ще граємо з ним у футбол, поки що маленьким м’ячем.

Анатолій Мірошниченко, 43 роки, — голова регіональної організації політичної партії «Опозиційний блок». Займає посаду голови Чернігівської обласної спілки споживчих товариств.

— Анатолію Костянтиновичу, кажуть, що партія «Опозиційний блок» буде міняти назву.

— Такі думки і розмови є. Триває обговорення. Проте рішення з цього приводу керівним органом партії поки що не приймалося.

Тижневик «Вісник Ч» №2 (1549)