Депутати обласної ради «нового призову», або Хто представляє на Чернігівщині «Аграрну партію»

Среда, 13 Января 2016 11:27 | Просмотров: 3891 | Обновлено 13 Января 2016 12:11

Кого обрали до обласної ради? Розкажіть про депутатів «нового призову», — звертаються читачі до «Вісника». «Аграрну партію» на Чернігівщині представляють:

(Це п’ята подача. Про обранців від БПП, РПЛ, «Нашого краю» та «Батьківщини» ви читали в минулих номерах)

33-річний Юрій Болоховець з 2012 року — директор ДП «Ніжинське лісове господарство». 32011 — директор ДП «Прилуцьке лісове господарство». Закінчив Національний аграрний університет. Працював у Державній лісовій інспекції Київської області, у ДП «Ічнярайагроліс» КП «Чернігівоблагроліс». В обласній раді депутат уперше.

— Чому перейшли з Прилуцького господарства у Ніжинське?

— Це ж не приватний бізнес. Перевели. Для мене це, так би мовити, підвищення. Лісгоспи різні по масштабу. Ніжинське підприємство — значно більше. Мені, як керівнику молодому, хотілося себе випробувати.

— Які перші кроки в облраді?

— Я був одним з ініціаторів прийняття рішення обласної ради про недопущення реформування лісогосподарської галузі. На сьогодні наша партія бере активну участь у недопущенні і попередженні того Податкового кодексу, який був прийнятий. І це в першу чергу стосується оподаткування (ПДВ) для аграріїв, яке ввели (раніше вони були на пільговому режимі ПДВ).

Юрій Болоховець народився в Івангороді Ічнянського району, там і фактичне місце проживання.

— Дружина Людмила родом з мого села. На сьогодні займається приватним бізнесом. У нашої родини є фермерське господарство — «Івангородське». Доньці Софійці шість років.

41-річний Сергій Гайдай — голова наглядової ради ТОВ «ІСТ Агро Сервіс» (фірма займається вирощуванням та реалізацією зернових культур). До 2013 року був генеральним директором СТОВ «Дружба Нова».

Закінчив Національний університет біоресурсів і природокористування України за спеціальністю агроменеджмент. Депутатом обласної ради обирається вдруге.

Сергій Анатолійович родом з селища Варва. Зараз мешкає і у Барві, і в Києві. Дружина — домогосподарка. Діти, 19-річний син і 22-річна дочка, навчаються за кордоном, у Великобританії. Син вчиться на економіста. Дочка — на арт-дизайнера.

— Чи вірите ви у відродження Чернігівщини у 2016 році?

— Упевнений, що відродження відбудеться. Але в 2016 чи 2017-ому, точно не скажу. Будемо працювати над цим.

Арсен Дідур, 48 років, заступник голови Чернігівської обласної ради.

— Арсене Володимировичу, ви успішний бізнесмен, креативна і дієва людина, чи не нудно вам у кріслі чиновника?

— Ні. В заступники я ж не сам захотів. Мене делегувала Аграрна партія.

— Аграрна партія — потужна політсила. Чи будете висувати свою кандидатуру по 206-ому округу на позачергових виборах до Верховної Ради?

— У разі їх оголошення Аграрна партія буде брати участь у виборах. Кого висувати, буде вирішувати політрада обласної організації «Аграрної партії».

Є багато достойних, рейтингових особистостей. Наприклад, Григорій Ткаченко з Чернігівського району (керівник фермерського господарства «Напорівське». — Авт.). Можливо, мене делегують. Але для цього потрібно активно проявити себе на посаді, яку займаю. Принести користь партії і виправдати довіру виборців.

58-річний Віктор Кияновський — з 1993 року голова правління ПАТ «Ічнянський завод сухого молока і масла», заводом керує з 1983 року. Живе в Ічні.

Член Аграрної партії України.

Депутат обласної ради чотирьох скликань, був депутатом Ічнянської міської та районної рад.

Відомий в області та Ічнянському районі меценат. Активно підтримує спортсменів, зокрема, олімпійську чемпіонку, члена збірної України з кульової стрільби з пістолета Олену Костевич, боксерський клуб «Берег», футбольні команди Ічнянщини.

Одружений, має двох доньок і двох онучок — Дашу і Варвару, буде і третє, кажуть в Ічні.

47-річний Валерій Колоша — директор і засновник ПСП «Пісківське», що у селі Піски Бахмацького району. Входить до Всеукраїнської аграрної ради, один із засновників Асоціації виробників молока. Валерій Петрович родом з Пісок, тут живе і працює. Побудувався біля батьківської хати. «Пісківське» заснував 16 років тому. Нині це найвідоміше сільгосппідприємство області, що займається молочним тваринництвом. З трьох тисяч поголів’я тисяча — дійні корови. У «Пісківському» два доїльних зали системи «Паралель». Молоко з дійного залу потрапляє відразу в охолоджувач, без контакту з руками і повітрям. Є також приміщення з молокопроводом, звідки сировина надходить у молочний танк-охолоджувач. Виходить молоко екстра-класу, найкраще. Валерій Петрович продає його фірмі «Сандора», що придбала завод у селі Вишневе Київської області. Там з пісківського молока виготовляють сирки, йогурти для дитячого харчування під тортовою маркою «Агуша». Деякий час навіть на упаковках «Агуші» писали «Вироблено в Пісках». Також молоко з «Пісківського» йде на виробництво молочної продукції під торговою маркою «Слов’яночка». Ферми, де доїльні зали та молокопровід, носять назви «Молочна ріка», «Молочний край» та «Весела корівка». Є ще «Малюк» — для телят.

Також «Пісківське» — насіннєвий елітгосп фірми «Малтюроп Юкрейн». Вирощують насіння пивоварного ячменю. Планують запустити завод по доведенню зерна до посівних кондицій. Завод по переробці сої уже працює. Його потужність 25 тонн на добу.

— Валерію Петровичу, господарство багате, а ви їздите, кажуть, на старій машині.

— На «Міцубісі-Паджеро», машині років шість чи вісім. Так, не нова. Але ж автомобіль мені для чого? Щоб набрати запчастин, товарів, я в Піски завжди щось везу.

— Ви ще в шлюбі чи вже ні?

— Розлучений. Донька вийшла заміж за киянина, живуть у столиці. Онуку третій рік, онучці другий. Вони моя найбільша радість і втіха. Весь мій час забирає робота, а що залишається — для доньки і онуків. Жінки поруч зі мною нема і не знаю, чи буде. Поки що не хочу нових стосунків.

— А які плани щодо господарства?
— У 2016-ому збиралися розширитись голів на 300 дійних корів. Тепер, з новим Податковим кодексом, не знаю, як складеться. Більше трьох мільйонів на рік треба платити у вигляді ПДВ. А раніше ці кошти залишались на розвиток господарства.

60-річний Василь Нестерчук — перший заступник генерального директора ТОВ «Земля і Воля». Живе і працює в Бобровиці.

Дружина інвалід першої групи. Старша дочка Світлана працює провізором. Зараз у декретній відпустці. Менша дочка Оксана бухгалтер-економіст.

— Фермери протестують проти нового Податкового кодексу, пере1 кривають трасу у Кіптях Козелецького району. Що ви про це думаєте?

— Не тільки підприємці, але й працівники підприємств виїжджають, — каже Василь Сергійович. — Нас усіх хочуть поставити на коліна. Я також у Кіптях стояв. Але ні Президент, ні влада на нас не реагують. Думаю, як люди підуть на Київ, — тоді нас побачать. Чернігівські фермери на період свят притихли. Після знову почнемо бойкотувати. Як не почують, будемо їхати технікою до Києва.

Григорій Супрун, 52 роки. Керівник ТОВ «Нива-2008», мешкає у Коломийцівці Носівського району. Депутатом обласної ради став удруге.

— Я хочу, щоб українські підприємства працювали не в інтересах закордонних координаторів, а в інтересах наших громадян, — говорить Григорій Іванович. — Я оптиміст. Підприємство, яким я керую, працює. Незважаючи ні на холод, ні на новий Податковий кодекс. І працюватиме далі.

— Як вам, невеликому землевласнику, вдається виживати?

Секрет такий — не розкрадати гроші у власні кишені, а рахувати кожну копієчку і вкладати її в модернізацію підприємства. Зрозуміло, що Україну як сильну аграрну країну ніхто не хоче бачити на світовому ринку, за який постійно йде війна. Україна — не Греція, яка тепер «обуза для Євросоюза». Ми багата аграрна держава, тому обов’язково впораємося!

Григорій Супрун одружений, ще зі студентських років. Має дорослого, вже одруженого, сина.

58-річний Віктор Труш у 1993 році створив сімейне фермерське господарство «Колос», де зараз працює близько 170 чоловік. «Колос» утримує більше двох тисяч голів свиней, тисячі — ВРХ, є овечки, коні. В 2002 році створив власне виробництво ковбасних виробів.

— Депутат обласної ради вдруге. Хочу зробити так, щоб село жило краще, захистити людей, — каже Віктор Труш.

Одружений, має двох дорослих доньок. До «Колоса» був головним інженером Куликівського райагробуду. Раніше працював на цьому ж підприємстві — товарознавцем, майстром, виконробом. Навчався в ПТУ №3 м. Чернігова на муляра (деякий час працював за спеціальністю) та у Полтавському інженерно-будівельному інституті.

51-річний Сергій Чубовський — директор ТОВ «Козацьке», що у селі Козацьке Бобровицького району. Керівник Чернігівської обласної спілки сільськогосподарських виробників. За освітою інженер-механік.

Депутат обласної ради вдруге.

Живе у селі Козацьке, в одноповерховому будинку. Одружений. Має сина (Анатолію 30 років), доньку (Ользі — 20).

Є й перший онук, синів син Дмитро. Власного авто у депутата нема, користується службовим позашляховиком «Кіа Соренто».

З Сергієм Чубовським розмовляємо по телефону, з перервами, під час його оформлення у санаторій «Хмільник» (колишній профспілковий), що в однойменному місті Вінницької області. Приїхав третього січня, щоб підлікувати спину, відпочити.

— За кордоном відпочиваєте часто?

— Рідко.

— «Козацьке» орендує 2,5 тисячі гектарів землі. Чистий прибуток щороку близько двох мільйонів гривень. Як використовуєте?

— Вкладаю у розвиток підприємства. Вирощуємо озиму пшеницю, кукурудзу, соняшник — структура посіву змінюється від погодних умов і цін на ринку. 6 тваринництво. Пилорама.

— Скільком людям даєте роботу?

— Від 70 до 100 чоловік.

— Між крупними сільськогосподарськими підприємствами (агрохолдингами) і селянами, у яких вони орендують паї, прірва. Помічала, що орендарі сміялися над тими, на чиїй землі вони працюють.

— Є холдинги із порядним керівництвом. Щоб прірви не виникало, Потрібно розуміти, що люди мають право на життя, на роботу. Звичайно, зараз техніка заміняє людей. Я не проти техніки і прогресу. Але є безліч шляхів, завдяки яким можна працевлаштувати селян. Це різні галузі тваринництва. Заготівля дров, сіна. Обробіток деревини. Щоб розуміти людей, треба жити у селі.

Тижневик «Вісник Ч» №1 (1548)