Депутати обласної ради «нового призову», або Хто представляє на Чернігівщині «Батьківщину»

Пятница, 8 Января 2016 13:51 | Просмотров: 7001 | Обновлено 11 Января 2016 14:19

«Кого обрали до обласної ради? Розкажіть про депутатів «нового призову», — звертаються читачі до «Вісника». «Батьківщину» на Чернігівщині представляють:

(Це четверта подача. Про обранців від БПП, РПЛ та «Нашого краю» ви читали в минулих номерах)

33-річний Дмитро Даценко живе в Прилуках. Працював гуманітарним замом міського голови. Зараз начальник управління економічного розвитку. Колишній футболіст прилуцької команди «Європа». У «Батьківщині» з 2008 року. Депутатом обраний уперше.
— Був у відпустці. У понеділок, 28 грудня, повернувся зі столиці, — каже Дмитро Вікторович. — Отримую третю вищу освіту. Навчаюся у Національній академії державного управління при Президентові України. Дружина у декретній відпустці, виховуємо сина Назара. Йому два з половиною роки.
— Ви футболіст, навіщо пішли в депутати?
— Футбольна кар'єра у далекому минулому. Перш за все, після відпустки приступлю до невирішених проблем виборців свого округу.

Чернігівець Дмитро Іванов — заступник міського голови Прилук з питань діяльності виконавчих органів ради. 32 роки, три вищі освіти. Закінчив Чернігівський педагогічний університет, Європейський університет у Києві і Національну академію державного управління при Президентові України. Далі аспірантуру, зараз готується до захисту дисертації.
Працював учителем у Чернігові, керівником департаменту «ПриватБанку», в Києві — у Міністерстві закордонних справ. Був радником голови Чернігівської обласної ради (Анатолія Мельника). У міську раду Прилук запросив працювати прилуцький міський голова в 2015 році.
Депутатствує вперше.
Живе в Чернігові, одружений. Є синок, два роки і чотири місяці. Дружина у декретній відпустці.
— Ви пишете вірші?
— Зараз ні, нема на це часу.
— Дмитре Валерійовичу, а чи знаєте свого чернігівського тезка, поета Дмитра Іванова?
— Звичайно. З Дмитром Йосиповичем, поетом та головним редактором обласної газети «Гарт», знайомий особисто.

Олег Калиняк, 57 років, завідувач амбулаторії сімейної медицини, село Рубанка Бахмацького району.
— Олеже Петровичу, який напрямок депутатської діяльності для вас пріоритетний?
— Я член комісії з охорони здоров'я, соціального захисту і роботи з учасниками АТО. Найбільше мені болить знищення дільничних лікарень. Бажано в умовах децентралізації зберегти і взяти під дах громад ті медичні заклади, які ще не розтрощені.
— У 2011 році за те, що відстоювали існування Рубанської лікарні, вас звинуватили у хабарництві. Чим усе скінчилося?
— Приписали штраф 8500 гривень. У суді розібралися і не позбавили мене лікарської практики.

61-річний Микола Мисник приватний підприємець. Директор фермерського садівничого господарства «Золотий пармен». Виготовляють соки, реалізують у торгових мережах, зокрема у «Сільпо». Власник підприємства «TOB «Газбудсервіс». Живе в Коропі. Дружина Галина працює заступником директора фірми «Золотий пармен». Син Євген — комерційний директор цього ж господарства. Дочка Олена живе в Києві. Має свою фірму з виготовлення закладок для книжок.
У партії «Батьківщина» Микола Ілліч уже 16 років.
— У депутати пішов, щоб розвивати сільське господарство, — каже Микола Мисник. — Ще невідомо, чи буде наш район як адміністративна одиниця, чи ні, але населені пункти залишаться. Холдинги підібрали майже всі землі. Фермерів стає все менше. Заводів великих, звичайно, ніхто не побудує. Але дрібні, середні підприємства треба підтримувати. Це дасть збільшення робочих місць. На моєму підприємстві працює 80 чоловік. Виробляємо яблучний, гарбузовий, гарбузово-яблучний, яблучно-морквяний соки. Працюємо над виробництвом яблучного порошку.

37-річний Сергій Охонько — приватний підприємець з Ніжина. Двічі обирався депутатом Ніжинської міської ради, депутатом обласної ради став уперше. На останніх місцевих виборах пройшов до Ніжинської міської та Чернігівської обласної рад.
— Вибір між радами дався не просто. Але зважаючи на те, що в Ніжинській міський раді залишилася досить потужна команда, а в обласній раді Ніжин раніше був представлений слабо, я надав перевагу області.
Як зараз ваш бізнес?
— Останнє, що відкрив, — пейнтбольний клуб (командна гра із застосуванням маркерів, які стріляють кульками з фарбою. Від удару кульки розриваються та зафарбовують перепону — учасника чи предмет) та зона відпочинку для школярів. Продовжують працювати служба таксі «Лідер», кінний клуб та інші напрямки.
Сергій Охонько неодружений, має 9-річного сина Сергія, який навчається у третьому класі Чернігівської школи №19.

Сергію Пащенку 33 роки. Позапартійний. На сайті ЦВК значиться жителем села Гора Бориспільського району Київської області.
— Навіщо вам Чернігівська обласна рада?
— Я народився в Прилуках. Батьки живуть у Прилуках, та й сам я більше тут. А в Горі частіше мешкає родина. В обласній раді опікуватимуся долею рідного міста.
Сергій Олександрович закінчив Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля. Потім — Інститут політичних та етнонаціональних наук. Очолює благодійний фонд «Лелеки надії» та громадську організацію «Національне бюро з питань протидії корупції, дотримання законності та антимонопольного контролю».
Одружений, виховує двох синів: першокласника і дошкільнятко.

42-річний Володимир Селянський до обласної ради потрапив уперше. До цього двічі був депутатом Коропської райради. Приватний підприємець — займається торговельною діяльністю по селах Коропського та Сосницького районів, живе і працює у Понорниці на Коропщині.
— Ким доводитесь Дмитру Селянському (Дмитро — співак, шоу-мен, учасник численних телешоу, зокрема «Шанс», «Останній герой-2», «Голос країни»)? — поставила запитання, яке найбільше цікавило жіночу половину «Вісника».
— Рідний брат, — відповів Володимир Миколайович.
Про свою сім'ю Володимир Миколайович розповідає з теплом і гордістю.
— Дружина Алла родом з Чернігова. Та уже 21 рік живемо з нею у Понорниці. Як кажуть, за коханим — на край світу. А Понорниця і є той край, — жартує. — Не важливо, де жити, важливо як.
У мене двоє дорослих синів. Обидва навчаються у Чернігові. Старший 19-річний Олександр уже має власний бізнес — відкрив у Понорниці клуб «Корона», молодший 17-річ-ний Денис — студент-першокурсник.
А за тиждень до оголошення результатів виборів у мене народилася донька Софія. Це моя найбільша перемога.

46-річна Віта Солорєва — з Прилук. Секретар постійної комісії обласної ради з питань управління та розпорядження об'єктами комунальної власності.
Освіта середня спеціальна, закінчила Роменський індустріальний технікум у Сумській області, стала технологом з виготовлення посуду. За фахом майже не працювала. Віта — приватний підприємець, власниця Прилуцького фітнес-центру «Драйв». Два зали з тренажерами, біговими доріжками, душова, роздягальня.
Одружена, чоловік Юрій — одноліток, директор приватної фірми. Доньці Крістіні 27 років. Онучці Олександрі 5 з половиною, онуку Тимофію 7 місяців.
Депутатка з сім'єю живе у приватному будинку, який дістався у спадок від свекрухи.
— Соцмережі облетів знімок дорогих машин депутатів обласної ради, на яких вони приїхали на першу установчу сесію. Ваша автівка теж була на рівні?
— Я приїхала на сесію рейсовим автобусом. Особистого автомобіля у мене нема.

42-річний Ярослав Сторубльов — начальник відокремленого підрозділу машинної станції-285 станції Бахмач державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця».
— Чи ходять через станцію Хутір-Михайлівський (місто Дружба Сумської області) потяги на Москву?
— Ходять. Пасажиропотік є. Єдине, що три потяги Ковель - Москва, Івано-Франківськ - Москва, Київ - Москва, які курсують по Україні, об'єднують у Києві. І в Росію вже виїжджає один тепловоз із багатьма вагонами.
— З Бахмача на Хутір-Михайлівський є електричка?
— Так. Доводилося минулого року там працювати. До Дружби дістатися важко — немає асфальтованих доріг, суцільні ями. Залізниця для жителів містечка — спасіння.
Проживає в Бахмачі. Одружений. Має двох синів: молодший — школяр, старший — студент Київського національного університету будівництва та архітектури.

68-річний Микола Шматок — учитель фізкультури Лосинівської школи Ніжинського району. В обласній раді — секретар постійної комісії з питань освіти, науки, культури та інформаційної сфери.
— У багатьох депутатів є власний бізнес. А у вас?
— Є підпільний заводик, — жартує Микола Миколайович. — Вчителюю 45 років.
Відмінник народної освіти. Дружина Галина Герасимівна — теж вчителька. Донька Світлана Шматок — викладач Академії пенітенціарної служби України, колишнього Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України*. Ми з дружиною живемо у Лосинівці у приватному будинку, є автомобіль «Фольксваген Т5» (бусик).
*Першим ректором був лосинівець. одноліток Миколи Шматка — генерал-майор міліції Віктор Свинарьов. На його честь у народі заклад жартома називають «свинарником». Пенітенціарна служба — це служба виконання кримінальних покарань.

51-річний Іван Якуб, член політичної парі» Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», — голова фракції в обласній раді. Голова ФГ «Соната» (Великий Листвен Городнянського району) з 2001 року.
— Одружений, дві доньки-студентки.
Більше п'яти років — голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Чернігівської області. Три роки — віце-президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України.
— Землі на Чернігівщині обробляють крупні сільськогосподарські корпорації: «Земля і Воля», «Кернел-Дружба Нова»... То кого ж ви представляєте?
— Майже в кожному селі області є фермерське господарство. А в деяких і по декілька.
До речі, «Земля і Воля» не таке і крупне. Зміни в Податковому кодексі погублять і їх. «Кернел», «Укрлендфармінг», «Українські аграрні інвестиції», в яких по сотні тисяч гектарів, на мою думку, загублять українське село.

Тижневик «Вісник Ч» №53 (1547)