На першій «зеленій» електростанції у Київській області працюють наші земляки. Таку саму побудують у Городні

«Вісник Ч» 20 листопада писав про «зелену» електростанцію. Будувати її планують на десяти гектарах старого аеродрому в Городні. Держава оцінила землю в 1 мільйон 67 тисяч 380 гривень.

Така ж електростанція почала працювати весною цього року в селищі Іванків Київської області.

В Україні діє законодавство про «зелений» тариф, що встановлює підвищені тарифи на електроенергію з альтернативних (відновлювальних) джерел енергії, таких як вітер, сонце, біомаса, в тому числі відходи деревини, та вироблену малими ТЕС.

У котел кидають не вугілля, а відходи деревини

Біло-зелена будова Іванківської «зеленої» електростанції за три кілометри від людських будинків. Площа — вісім гектарів. З високої залізної труби йде темно-сірий дим. Гуде техніка.
Біля входу зустрів Анатолій Сімак, заступник директора із загальних питань. Він родом зі Щорса. Раніше працював юристом в Іванкові. З ним вийшов старший охоронець Володимир Тарасенко із Козельця. Живе в Києві.

На прохідній розповіли, як треба поводити себе на території (не ступати на шахти, не відходити від керівництва, не сувати пальці, куди не требаф. Видали білі шоломи.
Навпроти охорони — двері в їдальню. їжу робітникам привозять з місцевого кафе. Годують безкоштовно. Возять працівників на роботу і з роботи. Теж безкоштовно.
— Електростанція працює не на повну потужність, — каже Анатолій Сімак. — Побудована лише перша черга з котлом на шість мегават. До нього монтуємо додаткові електрофільтри. Вони будуть очищувати викиди на 99 відсотків. Це перша в Україні електростанція, яка працює на відходах деревини. Другу чергу плануємо побудувати на дванадцять мегават. До весни запрацює.

За будівлею — склад з дровами. Привезені з лісництв відходи лежать на землі, нічим не прикриті. Дрова звозять із сусідніх районів.
— Найбільше деревини везе Димерський лісгосп, — продовжує чоловік. — Купуємо деревину по 192 гривні за кубічний метр з ПДВ і доставкою.
Якось подзвонила місцева жителька. Сказала, що спиляла дерево. Куди його? Наші хлопці поїхали, забрали. Нам було невигідно, але людині допомогли.

На в'їзді стоять ваги, куди заїжджають машини з деревиною. З боків розміщені датчики, що вимірюють рівень радіації. При перевищенні пищить. Через невелике вікно за процесом спостерігають ваговик-обліковець та інженер-радіолог.
— Людина, яка привозить деревину, обов'язково повинна показати сертифікат про те, що деревина перевірена на радіацію, — каже Олександр Ющенко, інженер-радіолог. — Перед тим як до нас везти, лісники запрошують радіологів з Іванківської CEC. Перевіряють на спектометрі.
— Ваги електронні, — додає Надія Мироченко, ваговик-обліковець, родом з Чернігова. — Зв'язані з комп'ютером. Я тільки відкриваю програму. Комп'ютер приймає дані. Я вношу номер накладної, номер машини, ціну. Виїжджає машина за тією ж схемою. Коригувати вручну не можна.

Як дрова перетворюються в електроенергію

— Машина з дровами під'їжджає до дробильної машини, — показує Анатолій Сімак. — У неї закладають дрова. Ножами за секунди перебиває деревину. З іншого боку вилітає вже подрібнена.
Тріска летить на «живу підлогу». За допомогою електроциліндрів вона рухається, подає сировину на транспортер, звідти в котел. Іде процес горіння. Температура 940 градусів.
Біля котла кімната. В ній комп'ютер, серце котла. У приміщенні, де розташований котел, тепло. Літають мухи. Прибиральниця миє підлогу.
— У котлі чотири шнеки, до яких надходить сировина, — продовжує Сімак. — У цей час зі свердловин качається вода. Проходить очистку в чотири етапи. Потім її подають у котел. Вода нагрівається, йде процес випарювання. Пара надходить у турбіну, та крутиться і виробляє електроенергію. За добу переробляємо десь 160 тонн деревини. В котел подаємо 109. За годину виробляється шість мегават. Уся електроенергія йде на підстанцію, що розташована неподалік. Потім на розподіл у Вишгород.

При згоранні утворюється попіл. Він екологічно чистий, хоч на хліб намазуй. Зараз попіл складаємо. Шукаємо, кому продавати.
Прилади і котел привезені з Америки. Електростанція побудована за проектом, який розроблявся з представниками Європейського банку реконструкцій та розвитку і компанією «EIG Engineering». Банк виділяє гроші на будівництво. Коли налагоджували всі прилади, запускали електростанцію, приїздили індійці, дивилися, контролювали.
На станції працює 120 чоловік. З них 70 — з Іванкова. Є спеціалісти з Києва. Заробітна плата працівників, які трудяться на деревині, — від чотирьох тисяч. Висококваліфіковані, наприклад, інженери, отримують від шести тисяч.

Коли починалося будівництво, місцеві жителі бунтували. Казали, що дерева, які будемо переробляти, з радіацією. Бо відходи звозяться і з місць, що поряд із Чорнобилем. Вважаємо, що їм платили за ці мітинги. У деяких лідерів, які влаштовували бунти, є судимості за махінації. Ми пройшли багато експертиз, які підтверджують, що отруйних викидів в атмосферу нема.
За роботою електростанції слідкував місцевий громадський контроль. На в'їзді поставили вагончик, у ньому сиділи представники контролю, жителі району. Приладом для виміру рівня радіації перевіряли кожну машину, що заїжджала до нас на територію. Але з часом перевірки припинилися. Вагончик прибрали.

Дрова економічніші

— За час роботи електростанції ми не пропустили чотири машини, — каже Володимир Бойко, директор електростанції. — «Громадський контроль» їх пропустив. Але наші прилади почали реагувати.
Відходи деревини, які просто гниють, які нема де зберігати, тепер ефективно викорситовуються, зменшуючи нашу енергозалежність.
На будівництво пішло 40 процентів наших коштів і 60 фінансує Європейський банк.
Зарплату працівники отримують вчасно. Єдине, чого немає, — спецодяг. Його ми ще шиємо.

Гуде, наче танки ідуть

— Диму зранку повно, — каже Григорій Кузьменко, його будинок неподалік електростанції. — Особливо, коли у наш бік подує вітер. І гуде дуже. Якась війна у них з людьми йшла. Але як почали будувать, так і зараз щось будують.
— Вона так гуде, що влітку спати з відкритими вікнами не можна, — каже Ніна Губиш. — Я живу в дев'ятиповерховому будинку, вікна виходять на інший бік. Гуде в різний час. Інколи надвір вийдеш — наче танки ідуть. Коли запускали, сильно ревло.
Сусіди ходили, бастували кожен тиждень. Дорогу перекривали. Один одного грязюкою поливали. І я виходила з ними постояти. Так і не зрозуміла, добре це для нас чи погано. Мабуть, у кого більше грошей, той і правий.
(Біля будинків місцевих жителів диму не було. Гучного шуму також не почули. — Авт.).

Європейці знають, на що гроші дають

— ТЕС почали будувати ще у 2010 році, — каже Юрій Мосієнко, іванківський селищний голова. — У всьому світі така електростанція вважається найбезпечнішою. При спалюванні вугілля і мазуту виділяються отруйні відходи. А при спалюванні деревини — вуглекислий газ.

Територія Іванківського району була радіоактивно забруднена. 22 населених пункти розташовані в третій зоні, 59 — у четвертій радіоактивного забруднення, спричиненого вибухом на Чорнобильській АЕС. Після вибуху минуло 28 років. Єдине побоювання людей, котрі проти електростанції, — що радіоактивні викиди будуть забруднювати Іванків. Найкращий варіант — прийти з дозиметром до котла. Люди ходили, радіації нема. Треба бути камікадзе-самогубцем, аби вкинути в будівництво величезні гроші, а наступного дня радіація засвітиться. Раніше було як? Європейці давали гроші. Якусь частину ми вкрадемо, дамо хабар, а на остачу починаємо будувати. Зараз європейці вже навчилися нам давати гроші. Слідкують за всім процесом і за витраченими грошима.

Іванківський район споживає чотири мегавати максимум. Ще не добудована станція дає більше електроенергії.
До мене кожен день приходять люди, просять влаштувати на станцію.

Податків від електростанції ще не отримуємо. Вони зареєстровані в Бориспільському районі. Перші надходження підуть з першого січня. Власник цієї електростанції Олексій Бутенко. Він працює разом з меншим братом Володимиром. Живе в Бориспільському районі. Вони задобрюють людей. Влаштовують естафети, різні культурно-масові заходи, обладнують дитячі майданчики.
За законом, у третій зоні забруднення забороняється будувати об'єкти, які погіршують екологічний стан. Але цей об'єкт ні за якими показниками не погіршує.

Яка ситуація буде на Чернігівщині, невідомо. Якщо люди зрозуміють, як працює така електростанція, мітингувати не будуть. Нове завжди сприймають з недовірою. Така людська природа. Та й зарплатня добра, більша, ніжу моїх помічників.

«Mи повернемо свої інвестиції за чотири роки. Держава електроенергію у нас куплятиме в 2,6 раза дорожче, ніж в іншого виробника, бо це «зелений тариф». Також ми звільнені від великої кількості податків», — зазначив Олексій Бутенко, додавши, що все обладнання ввозилося без мита і ПДВ. Підрядник матиме і пільги у сплаченні податку на землю.»
З інтерв'ю Олексія Бутенка для «Дойче Beллe»

Юлія Семенець, Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» №50 (1492)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.