Контрактник Дмитро Куриленко підірвався на міні

Добавить новость

Четверг, 8 Мая 2014 12:25  |  Просмотров: 8240

1 травня у райцентрі Ріпки поховали 22-річного солдата-контрактника Дмитра Куриленка. Він був єдиною дитиною у матері. Жінка працює листоношею. Виростила сина сама. Коли 28 квітня повідомили про смерть Дмитра, їй стало зле. Убиту горем матір забрали до лікарні.


Таким він був

За повідомленням інтернет-сайтів, трагедія сталася на аеродромі у Краматорську Донецької області, де парубок проходив службу. Він був солдатом інженерно-саперної роти. Тіло привезли пізно ввечері 30 квітня. Люди розповідають, що Світлана Михайлівна дві доби нічого не їла і не пила, окрім ліків. Усі її плани і надії загинули разом з сином.

Ще задовго до похорону до будинку стали йти люди з квітами. Однокласники, друзі Діми, родичі, чиновники і просто небайдужі, щоб висловити співчуття. Перше, що бачили, — стіл з медикаментами, відчували запах заспокійливих крапель. Мати припала до сина. Цілувала його руки. Слів не було, лише сльози. Від цієї картини навіть у чоловіків очі ставали вологими. Гладила обличчя коханого дівчина Аня. Вони зустрічалися три роки. Дівчина тремтіла, схлипувала.

Трималися лише кілька хлопців, які привезли Дмитра. Вони з ним служили останні дні. Стомлені, засмучені солдати відповідали, що їм заборонено спілкуватися з журналістами. Літні жінки, які зібралися під двором, обговорювали загибель Дмитра. Казали, що він підірвався на міні у пластиковому корпусі. Таку не виявляють старі міношукачі, які нині є в українській армії. Розмірковували: «Може, в Дмитра стріляв снайпер?». У домовині солдат лежав з марлевою накладкою на голові. Обурювалися, що начальники відправили своїх синів за кордон, в армію ж забирають простих хлопців. Усі співчували матері: «За що Свєті таке горе? Вона ж така хороша людина».

Батьки Світлани, яким ще не було і по 60 років, померли. Батька поховали у 1997-ому, матір — у 2003-ому. Жінка жила лише для і заради сина. Чекала, що одружиться, будуть онуки.

Розповідає Юрій Бойко, військком Ріпкинського району:
— Строкову службу Дмитро проходив у Житомирі, в 95-ій окремій аеромобільній бригаді в 2012-2013 роках. Потім навчався на техніка-електрика в Ніжинському агротехнічному інституті. 13 лютого цього року він вступив на військову службу за контрактом. Був на посаді водія інженерно-саперного взводу. 28 квітня о 9.50 разом з молодшим сержантом Максимом Римбалюком по периметру обстежували територію (це щоденний огляд інженерних загороджень), підірвалися на міні. Після надання першої допомоги на місці їх відправили гелікоптером до військово-медичного клінічного центру в Харкові. Дорогою, близько 12-ої години, від отриманих осколкових поранень Дмитро помер.

Після відспівування жалобна процесія рушила на кладовище. Несли Дмитра трасою, яка веде на Білорусь. Навпроти похорону їхати не можна, отож автомобілі з іноземними номерами, як фури, так і легкові, зупинялися. Люди виходили, хрестилися. Побачивши військовиків, які несли труну і віко, музикантів Чернігівського військового гарнізону, хлопців у формі десантників, тих, хто раніше служив з Дмитром, перепитували: «Що сталося?» «Це Путін зробив*», — відповідали їм. Дорогою до кладовища до процесії долучилося ще зо дві сотні людей.

Нещасну матір родичі вели під руки. Вона повторювала: «Боже, Боже...».

На цвинтарі батюшка сказав, що такого скорботного похорону солдата не було з часів війни в Афганістані. Громадська панахида тривала недовго.

Настали останні хвилини — прощальний залп, Гімн України і кашкет десантника на труну. Дмитра поховали як героя. Хоча, як вдуматися, він таки герой. Уже тому, що у важкі для України часи, на відміну від сотень і тисяч, не ухилився від служби.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №19 (1461)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: