Чернігівці готуються відбивати напад Росії

Суббота, 15 Марта 2014 18:03 | Просмотров: 11800

"Записуватися тут треба?" - чоловік, який щойно під’їхав на велосипеді, явно нервується. - "Як тут взагалі сюди потрапити?" "Просто ставайте в стрій, там все розкажуть", - запрошую його приєднатися до всіх.
Дядько - один із приблизно сотні людей, що уже вишикувалася в колону по три перед воротами військової частини Внутрішніх військ на околиці Чернігова У нестрункій колоні - молодь у камуфляжах (помічаю пов’язку "Самооборона Майдану"), веселі мужики "за тридцять", що балагурять про політику, декілька дядьків більш старших, і навіть зо три жінки. Зараз нас будуть запускати всередину і проводити інструктаж із військової підготовки. Ще недавно багато хто із тих, хто зібрався тут, були по різні боки барикад на Майдані з міліцією, яка їх сьогодні навчатиме. А сьогодні вся країна об’єдналася перед небезпекою вторгнення зовнішнього ворога, значно більш небезпечного і цинічного, ніж межигірський вершник на золотому унітазі.

Інформація про те, що на базі підрозділу Внутрішніх військ (а тепер уже - Національної гвардії України) будуть вчити бійців-добровольців, поширилася містом швидко, і знайшла свій відгук у серцях чернігівців. І поки старший, високий чоловік у пустельному камуфляжі, вирішує щось організаційне, мужики у черзі обговорюють Крим, Пшонку, арешт Фірташа і перспективи війни з Росією на теренах материкової України. Біля воріт помічаю членів організації "Ніхто, крім нас". У одного із них із рваного чорного пакета біля ніг кокетливо виглядають два стволи "калашів". Поки чекаємо, питаю у пари людей, що покликало їх прийти сьогодні сюди.
"Кажуть, бойова підготовка тут буде сьогодні, от я і прийшов. Мотивація у мене велика, три місяці на Майдані я перед цим вже провів", - розказує дядько у потертій шкірянці, що представився Володимиром. - "Будемо воювати з кацапами. Росіяни, ті, котрі бачать у нас добрих сусідів, по домівках сидітимуть. А кацапів, що ворогів у нас вбачають, будемо валити."

Мовчазна молодь скромно відвертається від диктофону. Вони, схоже, прийшли сюди всі разом як члени якоїсь патріотичної організації, і не дуже хочуть "світитися", деякі навіть прикривають обличчя шарфами та хустинками. Втім, про те, що краще обличчя людей не фотографувати, а необхідні для статті фото робити здалеку, журналісти вже попереджені тим самим анонімним командиром у пустельному камуфляжі. Чоловіки більш старші на розмову ідуть охочіше. Всі сходяться на одному: ніхто не чекав від Росії такого ножа у спину і прямої військової агресії щодо України. Але воювати, якщо Батьківщина покличе - підуть. Навіть ті, хто до цього не служив у війську. "За одне заняття хай хоч ази покажуть. А там, як покличуть, то і в стрій стану", - у сивого, але ще міцного чоловіка віком приблизно за сорок рішучості хоч відбавляй. Схоже, Майдан таки пробудив і загартував націю, і ніхто вже не боїться ні труднощів, ні бойових дій. Болото "стабільності" та "покращення" зовсім не є вже для українців ідеалом життя.

Тим часом ворота привітно відчиняються, і нас запускають на територію. Солдатик на КПП, судячи з вигляду, трохи охрінівший від того, що відбувається, але є наказ начальства, що поробиш.
Тут, просто під відкритим небом, на стадіоні, уже чекають три столи із викладеною на них зброєю: автоматами Калашникова та кулеметом РПК. Люди розбиваються на приблизно рівні групи, а приставлені до столів вояки ВВ починають розказувати про будову небезпечних пристроїв та те, як їх треба збирати-розбирати. Після короткої вступної лекції до процедури зборки-розборки допускаються всі по черзі. "Ех, і як тут його...?" Бородатий мужик крутить "Калашникова" в руці із зачудованим виразом обличчя. "У школі ж востаннє бачив, не згадаю". Молодь поряд, схоже, набагато більш просунута у радянській стрілецькій зброї. Вона активно допомагає порадами, і чоловіку таки вдається зібрати розкладені перед тим деталі у автомат.

Готові захищатися зі зброєю в руках і жінки, яких помітив у колоні перед тим. Крупна білявка Яна каже, що збирається надихати солдатів, котрі будуть воювати. Санітаркою, більш жіночим видом заняття, вона йти не хоче. "Хтось шини накладати вміє. А хтось - і руки ламає", - жартує у відповідь на моє питання про присутність тут. "У жінок що, руки якось не так стоять, чи бачать вони гірше? Я коли навчалася, по області друге місце зайняла у кульовій стрільбі з дрібнокаліберної гвинтівки" - долучається до розмови ще одна панянка, маленька, стрункої статури, таку уявити з автоматом важко. Втім, через кілька хвилин вона вже розбиратиме кулемета із виглядом "я сама справлюся, відчепіться від мене".

Хто вже навчився розбирати автомата, може прослухати короткий курс поводження із ним від відомого у Чернігові громадського активіста і любителя різноманітних холодних та вогнепальних засобів самозахисту і самонападу Андрія Кудабекова. З парою товаришів він показує, як правильно тримати зброю, рухатися з нею, вести вогонь, та всякі інші прості солдатські премудрості, які допоможуть новобранцю з автоматом не виглядати мавпою з дубцем. Андрій викликався допомагати у навчанні залюбки.

Андрій Кудабеков

- Дуже багато в Україні людей не служило, тим більше зараз призов на військову службу відмінили взагалі. А для того, щоб маленька держава могла захиститися, вона повинна мати велику кількість військовослужбовців у резерві.
Ми вивчаємо тактико-спеціальну підготовку, ведення бою у міських умовах, інші дисципліни, які можуть згодитися у роботі малими групами. Спецназівець - необов’язково накачаний здоровенний хлопак. Це людина, що має навички і гарно працює головою. Зараз, у зв’язку із подіями з Росією, дуже багато людей звертається до нас, бажають навчитися захищати Батьківщину. Ми не можемо навчити людей швидко високоточним видам зброї. Але можна швидко навчити досить ефективно вести партизанську війну. А як показує практика світових збройних конфліктів, краще всього воюють партизани. Залишаючись невразливими, вони завдають серйозної шкоди супротивнику.
Був час, на Майдані ми із хлопцями, на чиїй базі ми знаходимося, стояли по різні боки барикад. Але коли приходить зовнішній ворог - не час думати про якісь протиріччя.

Самі міліціонери - нацгвардійці, схоже особливих ілюзій щодо здатності присутніх тут людей не плекають. Це видно по іронічним посмішкам, що іноді з’являються у них на обличчях. Втім, що поробиш, зараз, дійсно мало чому можна навчити. Але військовослужбовці стараються, терпляче відповідають на питання, і надають всю можливу допомогу тим, хто їх задає.
Заступник командира з виховної роботи майор Володимир Младєнов каже, що сьогодні в гостях у військових звичайні люди, вони хочуть захищати Україну на рівні з військовослужбовцями.

- Сьогодні перше спільне зайняття, і я вважаю, що це може згуртувати нашу націю у протистоянні спільній загрозі. Людям, які вже проходили службу у армії чи інших силових структурах треба відновити навички, які вони мали до того. Подивимося, що вони вміють. Головне, що у людей є бажання. Щоб нормально підготувати бійця, треба потратити від одного до трьох місяців. На такий строк розрахований курс молодого бійця. Щодо подальшого навчання будемо визначатися з керівництвом Самооборони.

Люди переходять від купки до купки, тренуючись зі зброєю чи слухаючи бувалих. А хтось навіть не проти попозувати на камеру із автоматом, як ця руда панянка. "Я ходила в секцію зі стрільби при інституті. Маю розряд з легкої атлетики. Не хворію, здорова. Чому не в санітарки? Спеціальної медичної освіти у мене немає. Хоча я вмію і уколи робити, і крапельниці ставити, і перев’язки робити. Але мені здається, що у стрільбі з мене толку буде більше, ніж у перев’язках. А так,у житті, я займаюся програмним забезпеченням для бухгалтерів".

Навряд чи хтось міг би зараз зробити для об’єднання українців більше, ніж Путін, який, схоже, не награвся у дитинстві в солдатики, і зараз тішить дитячі комплекси та імперські амбіції, окупувавши Крим. Адже ще місяця не пройшло, як Внутрішні війська і хлопці з хустками "Самооборона майдану" та чоловіки у камуфляжах стояли у Києві стрій проти строю. А сьогодні вони вже разом готуються відбивати агресора. Вся країна сподівається, що кривавої бійні з Росією все ж таки не буде, і нашій країна за допомогою світової спільноти вдасться вгамувати осатанілого диктатора. Тим більше, із простими росіянами українцям ділити нічого. Але, як каже давня приказка: хочеш миру - готуйся до війни.

Богдан Гуляй