Вітаємо, пане Ковальський!

Дорогі друзі!
Сьогодні, в ясний квітневий день, ми вітаємо провідного майстра сцени, талановиту, творчу, щедру душею людину – артиста драми Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Т.Г. Шевченка Анатолія Петровича Ковальського з творчим ювілеєм. 45 років працює він у нашому театрі. Уявіть: 45 років!

– Я – «людина без біографії». Розумієте, про мене не скажеш: «Був там, працював тут, перевівся, пішов, здобув, знайшов себе – там, там, там…» Я прийшов 45 років тому – і все. 1967 рік – 2012-й. «Серединки» немає!

Звичайно ж, не все так просто. «Серединка» – це напружена щоденна робота і понад 80 ролей (а з епізодами – 125!), зіграних яскраво, характерно, достовірно. Це талант, який щедро, блискуче і багатогранно проявляється в різнопланових акторських роботах, у співі і в танці. Це нагороди, подяки і визнання (такий талант не може залишатися поза увагою!). Це пошана колег і любов глядачів, багато з яких приходять до театру саме «на пана Ковальського».

Про себе Анатолій Петрович говорить так:

– Я маю дарунок, велич якого не має ніяких рівнянь. У мене є моя дружина, Валентина Олексіївна – моя голубка, у мене є сім`я. І є театр. Для мене більше не існує світу. Не було б театру – я б, може, і з розуму зійшов. Навіть не знаю, куди б мене завело! Піти кудись? Ні, ніколи! І думки не було. Я – в театрі, і я – щаслива людина.

Водяний з «Лісової пісні», Сірко у виставі «Дамських справ майстер», Прокіп у «Сватанні на Гончарівці», Виконавець королівських бажань у «Білосніжці» та старий Кайдаш з «Кайдашевої сім`ї», Цимбаліст («У неділю рано зілля копала»), Панталоне («Слуга двох панів»), Брідуазон («Одруження Фігаро»), Селіх-ага («Запорожець за Дунаєм») – це сьогодні.
Пам`ятні багатьом глядачам Гатинь («Вій, вітерець!» за Янісом Райнісом) – до речі, улюблена роль Анатолія Петровича, Возний («Наталка-Полтавка»), Омелько («Жіночі пристрасті»), Панасик («Циганка Аза»), Стецько («Сватання на Гончарівці»), Каленик («Майська ніч»), Солопій Черевик («Сорочинський ярмарок») – це творчий здобуток, якому немає ціни.
А який же він сам? Можна навести рядки з офіційної характеристики (а вона бездоганна!)… Та навряд чи це буде більш виразно, ніж прості і відверті власні зізнання:

• Я люблю розмовляти з деревами. От я одну вишеньку спас: підпалили її, навколо все горіло – і вона обгоріла, бідна. І листя нема! Я її торкнувся, кажу: «Не хвилюйся! Я тебе спасу». Потушив усе. Вийняв її з ґрунту, переніс до себе, посадив, поговорив... Пройшов рік – вона трохи ожила. А на другий, уявіть, уродила мені відро вишень! …Ви знаєте, вони все чують. І я їх чую.
• Я артистом не мріяв, я клоуном хотів бути. І досі з великою повагою ставлюся до циркового мистецтва. Чому? Там є талант, там є те, що від Бога, і там є труд, є точність! А там, де точність – там зібраність. А де зібраність – там відповідальність.
• Я від природи такий: по-моєму, мені все під силу. Якщо скажуть: «Полети в космос!» – я й полечу! Людина все може зробити. Буває, кажуть: «Ні, я не можу, я не вмію!» То неправда! Людина все може, при бажанні.

Отакий він – наш пан Ковальський. Танцював з Чапкісом, знімався у Бикова, був позаштатним кореспондентом… Та про це згодом: інтерв`ю з бенефіціантом з`явиться на сайті найближчими днями.

А сьогодні увечері, 27 квітня о 18.00, ви знов насолодитесь грою Анатолія Ковальського у ролі Панталоне у виставі «Слуга двох панів» за п`єсою Карло Гольдоні. Щиро запрошуємо: приходьте! Приходьте з квітами, з теплим словом, з добрим настроєм! Сьогодні – свято!
З ювілеєм, пане Ковальський!

Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.