Уся Корюківка збирала груші для вистави «Кайдашева сім’я», в якій зіграв роль мер міста

Добавить новость

Пятница, 30 Августа 2024 20:10  |  Просмотров: 787

Днями в Корюківці господарі масово трусили у своїх садах груші. Навіть зимових сортів, які ще не встигли достигнути. Груш попросила режисер місцевого Будинку культури Олена Литвинова. Її в місті по­важають, тому не відмовив ніхто. Тим більше коли дізналися, що гру­ші потрібні для спектаклю «Кайдашева сім’я», квитки на який гляда­чі забронювали майже два роки тому.

Через воєнний стан виставу постійно відкладали. Дехто вважав, що веселе дійство взагалі не на часі і з ним треба зачекати до закін­чення бойових дій. Інші, навпаки, переконували, що людям, які по­стійно перебувають у тривожному стані, потрібне перезавантажен­ня. Про те, що останні були праві, свідчили повна зала глядачів і за­хоплені відгуки.

Так було і під час спектаклів «За двома зайцями», «Сорочинський ярмарок», «Вечори на хуторі біля Диканьки», які корюків- ські аматори представили публіці раніше.
— У «Кайдашевій сім’ї» були задіяні 75 учасників художньої само­діяльності. І всі вони виклалися на повну, — розповідає Олена Литви­нова. — Із декораціями дуже допомогли сільські будинки культури.

Головні ролі в її виставах зазвичай виконують артисти аматор­ського театрального колективу «Мельпомена», та цього разу ста­лися несподівані зміни.

— Ніяк не вдавалося знайти виконавицю на роль Мотрі. Варіанти були, але образ виходив не таким колоритним, як у Нечуя-Левицького.

Допоміг випадок. Я була у своєму кабінеті в Будинку культури. Спочатку почула голос — сильний, насичений. Саме такий як треба. Пішла на нього. І побачила... Мотрю.

Вона (це була корюківчанка Ольга Римар) проходила прослуховування, щоб співати у вокальному ансамблі «Лілея». Інших кандида­тур я вже не шукала. Оль­га чудово вжилася в об­раз.

Від Мотриних сутичок зі свекрухою (Кайдашиху зіграла Людмила Пророченко) зала просто ви­бухала сміхом. Не менше веселили глядачів і Артур Тищенко та Ратан Ахме­дов. Перший — дипломо­ваний працівник культу­ри (навчався в Київсько­му національному універ­ситеті культури та мис­тецтв), другий — голо­ва Корюківської громади.



На фото зліва направо Артур Тищенко та Ратан Ахмедов

На сцені ж обидва — до­тепні сільські куми. Один — майже двометрового зросту, другий — невисо­кий. Уже сама їхня поява на сцені викликала посмішки. А коли Ратан Ахмедов «прив’язував» свої репліки до Корюківки (скажімо, пропону­вав куму замість корчми піти у відоме в місті кафе «Хуторок»), позити­ву ставало ще більше.



«Поєдинок» Мотрі з Кайдашихою (зліва направо — Ольга Римар і Людмила Пророченко)

Додавало його й те, що вистава була дуже насичена українським колоритом, у ній було відтворено чимало національних обрядів — сватання, весілля, святкування Івана Купала.

Кошти, виручені від продажу квитків, повідомила Олена Литвино­ва, спрямували на підтримку ЗСУ — вони пішли на придбання матері­алу для виготовлення маскувальних сіток і зарядної станції.

— А груші для чого були потрібні? — запитую режисера.

— У творі вони були предметом розбрату. Коли громада ділила між братами двір старого Кайдаша, груша відійшла до Карпової по­ловини. Та насправді вона була його молодшого брата Лавріна. Ще хлопцем він прищепив своїми руками щепу на старому пні. Тому, ко­ли з’явилися плоди «здорові, як кулаки, і солодкі, як мед», Лаврінові діти полізли по них, та Карпова дружина Мотря ганяла їх і била. Брати зверталися і у волость, і до священника, та нічого не допомогло. Сім’ї помирилися, тільки коли груша всохла.

Тож груші після вистави ми роздали нашим глядачам — як нагаду­вання про те, як важливо жити в мирі і злагоді з рідними, із сусідами, допомагати ближнім — особливо в нинішній непростий час.

Джерело: газета "Гарт", Ганна Юхименко, фото із сайта Корюківського міського будинку культури

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: