Електромонтер-водій Володимир Фещенко, машина якого підірвалася на міні — знову в строю

Добавить новость

Пятница, 2 Августа 2024 18:52  |  Просмотров: 707

Машину оперативно-виїзної бригади Ріпкинської діль­ниці Чернігівського РЕМ ми зустріли на лісовій дорозі, що веде до білоруського кордону, — саме туди вперше після три­валого лікування виїхав 51-річний електромонтер-водій ці­єї оперативно-виїзної бригади Володимир Фещенко. Нагадаємо: 15 квітня о 5.50 машина «Toyota Hilux», якою Володимир Васильович і його напарник Максим Чередни­ченко їхали на відновлення лінії між селами Вербівка та Аткильня Добрянської ТГ, підірвалася на протитанковій міні. Дивом енергетики залишились живими, але через отрима­ні травми працювати не могли. Максим повернувся в стрій раніше — 28 травня, а ось Володимир на свою першу піс­ля того вибуху зміну вийшов лише 26 липня. Того фатально­го квітневого дня лікарі діагностували в нього мінно-вибухо­ву травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головно­го мозку, посічення м'яких тканин обличчя та закриту трав­му шийного відділу хребта. Остання і відправила Володими­ра Фещенка на лікарняний аж на три місяці.



— Перший місяць було особливо важко. Та вдома все да­но потроху щось робив. Діти вже дорослі, живуть окремо, є старенька мама, якій без допомоги ніяк. Тому домашнє гос­подарство було на мені. Щоправда, за потреби допомагали колеги, наприклад як із посадкою картоплі. Взагалі наслідки тієї травми я відчуваю і зараз, особливо на зміну погоди. — То в шиї болить, то прокидаюсь від болю в потилиці. Та це вже не так страшно. Як сказав лікар, стан для мого віку — не гірший, ніж в інших, треба ж враховувати, що мені не 20 років. - сміється Володимир Васильович.

І зізнається — увесь цей час про той день практично не згадував:

— Було чим займатися. Та й зараз недуже про це думаю. Робота на Ріпкинській дільниці, хоч нерідко вона й небезпечна, мене не лякає. Коли виїжджаємо на аварійні відновлення місцеві мешканці часто показують, де біля їхніх населенних пунктів можуть бути закопані вибухонебезпечні предмети, далеко не завжди там є якісь знаки. Воно й не дивно. Якщо міни закладалися два роки тому, то таблички вже мало де за­лишились. Територія обслуговування нашої дільниці в осно­вному проходить лісом та болотами — десь рослинність під­нялася і ті знаки попадали, десь їх затопило. Ми й раніше за­вжди добре приглядалися, коли на відновлення виїжджали і зараз так робимо, але ж... тут не вгадаєш. Як тоді... Проте до цього ми вже звикли, тож як такого страху немає. Як на мене то взагалі — ну яка робота може бути кращою?

В АТ «Чернігівобленерго» Володимир Фещенко працює з 1995 року.

- Вітчим працював в енергетиці, то порадив і мені піти в тоді ще Ріпкинський РЕМ на роботу водієм. Навіть тоді коли про саме відновлення ліній я мало що знав, ніколи не садів у машині в очкуванні, поки хлопці виконають свою роботу, завжди йшов допомагати чим міг. А пізніше мене відправили на навчання і я став уже електромонтером. Роботу свою я люблю. Єдине — для енергетиків зараз настав непростий час. Ми ж бо звикли, що наше основне завдання - знайти пошкодження в мережах, оперативно його усунути і дати людям світло, а з цими плановими відключеннями електроенергії стали неначе вороги — люди бачать нашу машину і вже ла­ються, бо знають, що ми приїхали на відключення Дуже хочеться, щоб цей період якомога швидше закінчився.

Отже нарешті оперативна пара готова до роботи.
— Щоправда, на службі ми з Максимом поки що не пере­тнулися, — каже Володимир Васильович. — Я вийшов з лікарняного, а він пішов у відпустку. Але, думаю, разом ми вв­едемо ще не на одне відновлення.

Джерело: газета “Гарт”, Катерина Огієнко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: