У Пекарівському старостаті на повну силу працює фельдшер, дякуючи місцевому фермеру

Добавить новость

Вторник, 2 Июля 2024 17:43  |  Просмотров: 1134

Якби не фінансова підтримка ФГ "Швед М.Д.", то селяни залишились би без першої медичної допомоги. Пекарівський старостат майже увесь рік відірваний від центру громади: то Десна стала, то льодохід, то зимова повінь, потім весняна. А ще нема громадського сполучення, тільки винаймати транспорт або їхати велосипедом, якщо є сили, щоб подолати не один десяток кілометрів.



У 2016 році до Кнутів, після закінчення Новгород-Сіверського коледжу приїхала фельдшерка Ліда Горбач, яка навчалась безкоштовно і повинна була відпрацювати. Дівчина не злякалась ніяких трудно­щів, навпаки старалась всього навчитись на прак­тиці. Її не лякала велика відстань з дому до робо­ти, а це 10 кілометрів, бо проживає медичка у селі Шабалинів. Своєю відповідальністю, професіона­лізмом, наполегливістю, чуйністю Ліда заворожи­ла жителів сіл Кнути, Пекарів, Костирів, які просили дівчину не покидати їх без допомоги. Так і залиша­лась Ліда Володимирівна працювати у селах.

Але з початком реформи галузі охорони здо­ров’я стало незрозумілим, як буде працюва­ти ФАП. Сільські медичні пункти не вписались в плани реформування, їх чиновники вважають за­йвою ланкою на первинному рівні медичної допо­моги. Національна служба здоров’я фінансує по­слуги лише сімейних лікарів, з якими люди під­писали декларації. Для жителів глибинки закрит­тя ФАПу неприпустимо. Але і медик не може бути увесь час благодійником. Нині Ліда Володимирівна має працювати з 8-ої до 11.50 год. За такий гра­фік вона одержує 0,25 окладу, обслуговуючи жи­телів Пекарева та стільки ж за жителів Кнутів, а Костирів взагалі безкоштовно. Синютин, теж село Пекарівського старостату, не належить до її обслу­говування, хоча медичка не відмовляє у допомозі.

Вирішити фінансову проблему надання медичної допомоги у віддаленому старостаті взяв на себе фермер Микола Швед. Крім закриття фінансових питань, він дає бензин, бо відстань між селами зна­чна, а допомога має бути вчасна і в будь-який час.

Буває таке, що за день медичка може подолати більше 50 кілометрів.

- Виклики можуть бути і у 4 години ранку, і о 22- ій. Було таке, що повернулась з роботи додому, а тут дзвінок, треба терміново їхати назад. Виручає власний автомобіль, а влітку можу велосипедом чи мотоциклом. Такі термінові виклики частіше бува­ють сезонно: весною та осінню, - розповідає Ліда Володимирівна.

Робота фельдшера важка. Раніше вона вела па­тронаж дітей, проводила огляди, здійснювала всі Щеплення. Могла видавати і довідки, наприклад, про смерть. Коли почались перші кроки до рефор­мування, фельдшеру заборонили видавати такі до­відки. Але час показав, що бувають умови, коли сі­мейний лікар не може миттєво прибути на місце. Відтак у Пекарівському старостаті першим поспі­шає фельдшер, який констатує смерть та на влас­ні очі перевіряє чи нема насильницької смерті, уду­шення, порізів. Про це повідомляє сімейного лікаря і з його дозволу родичі можуть хоронити померло­го, а за власне довідкою до сімейного лікаря роди­чі можуть приїхати і після вихідних. Це коли люди­ні за 65 років, інша ситуація, коли потрібний розтин.

ФАП з двох кімнат знаходиться у приміщенні Пекарівського старостату. І якщо є призначення лі­каря, то медичка може прокапати хворого. Буває, що й не одна людина капається одночасно. Якщо це зима, то для зручності Ліда Володимирівна приїжджає додому до хворого і там проводить всі ін’єкції. Обладнання у ФАПі все старе. Ось не­щодавно виникла потреба у придбанні штативу. Медичка звернулась до місцевого майстра Миколи Миколайовича Песіка, який на ранок вже доставив новенького, пофарбованого, легенького і складаль­ного пристрою. І медичці полегка, бо доводилось пристосовуватись до надламаного штативу, і лю­дям приємно.

Лідія Володимирівна давно зріднилась з жителя­ми сіл, звикла до своєї ненормованої роботи. Люди її цінять, поважають за професіоналізм, людя­ність, урівноваженість. Будь-яку медичну допомо­гу може надати і при травмах, і при кровотечі, поло­гів правда ще не приймала, вчасно швидка з’явля­лась. Люди кажуть, якби ще могла шви накладати, то й взагалі до лікарів би не звертались. Ін’єкції до­бре навчилась робити, коли перші роки працювала у Кнутах разом із санітаркою Ольгою Григорівною Самофал. У неї тиск постійно змінювався і жінка просила молоду фельдшерку колоти їй у вену, до­віряла. А ще один чоловік, в якого бігучі вени, дові­ряв дівчині. Отак практично і загартувалась. Тепер навіть не може пригадати, що для неї найважче чи проблематично - все вміє і нічого не боїться.

Помічниці у Лідії Володимирівни нема, вона сама надає медичну допомогу і утримує у чисто­ті кімнати. А ще вона робить дуже важливу спра­ву - замовляє і доставляє всі ліки. Бо який би не був професіонал, без ліків він навряд чи допомо­же. Спочатку Лідія Володимирівна купувала ліки у Шабалинівській аптеці. А потім фармацевти пора­дили самостійно замовляти. Відтак раз у два тиж­ні вона робить замовлення найбільш затребува­них препаратів. Якщо у людини закінчуються пігул­ки, які вона приймає щодня, то раніше, хоча б за тиждень, про це повідомляє медичку. Це дуже важ­ливо, адже немічні люди не можуть самостійно до­братися до аптеки, а діти не часто навідуються до батьків, а то й зовсім не провідують, нині такі часи: хто служить, хто виїхав за кордон, хто зводить кін­ці з кінцями. Замовляють майже всі, бо ніяких наці­нок нема.

Відпустки, як у будь-якої працюючої людини є. Проте у сільської медички не буває так, щоб зов­сім відключитися від роботи. Щоб відпустка була якомога спокійнішою, заздалегідь вона повідомляє про це і кому потрібно пролікуватись, починають раніше чи навпаки після відпустки. Звісно без тер­мінових викликів не обходиться і Ліда нікому не від­мовляє. Бували ситуації, коли люди самі приїздили до неї додому за медичною допомогою.

До всіх викликів і до специфічної професії дружи­ни чоловік ставиться розуміюче. Треба їхати серед ночі - їде, він виганяє машину і залишається з три­річним сином. До речі, Ліда лише рік перебувала у відпустці по догляду за дитиною, а далі на роботу.

Лідія Володимирівна не з династії медиків, та своя професія їй подобається, дуже любить свою роботу і своїх пацієнтів.
Ті, хто вважає, що ФАПи своє віджили, не знають справжніх реалій маленьких віддалених населених пунктів. Реформування первинної ланки не повинно погіршувати доступність медичної допомоги. І добре, що є люди, які це розуміють. Селяни дуже вдячні і Лідії Горбач, і Миколі Шведу.

Тож є гарний приклад, щоб жителі села не зали­шились без меддопомоги.

За інформацією головного лікаря «Сосницького центру ПМСД» Андрія Сердюка, у Сосницькій грома­ді залишилось 14 ФАПів.

ФАПи функціонують у Киріївці, Кнутах, Кудрівці, Пекарові, Бутівці, В.Усті, Конятині, Лавах, Спаському, Бондарівці, Хлоп'яниках, Вільшанах, Поліссі, Змітневі. Шість ФП «квартирують» у приміщеннях старостатів, щоб зекономити на опаленні. А у селі Змітнів медичний працівник знаходиться в декрет­ній відпустці, тому медичні послуги населенню тим­часово не надаються.

На жаль, ФАПи закриті у таких маленьких селах як Загребеллі, М.Усті, Масалаївці, Козляничах, Рудні, Купчичах, Долинському, Якличах.

За які кошти утримуються малі заклади сільської медицини, адже Національна служба здоров'я фі­нансує послуги лише сімейних лікарів, з якими люди підписали декларації? Фельдшери опинилися поза увагою реформи. Тому на 2024 рік працівникам фа- пів із бюджету селищної ради виділено 695,2 тис. грн.

Джерело: “Вісті Сосниччини”, Олена Кузьменко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: