Юрій Бринцев сяде на 7 років за те, що забив до смерті рідну матір

Добавить новость

Пятница, 9 Февраля 2024 15:38  |  Просмотров: 1678

Таке покарання Куликівський райсуд виніс 37-річ­ному Юрієві Бринцеву з Бихольцохівки Ріпкинської громади, який минулої зими забив на смерть свою матір Галину Олексіївну. Вище пояса на покійній фактично не було живого місця; голова розбита, ніс зламаний, множинні переломи ребер з обох боків, масивні крововиливи, синці та садна. На суді Юрій зізнався: був настільки п'яний, що навіть не пам'ятає, як бив, чим і скільки.



Загиблій було 69 років. Односельці розказують, що вона ще замолоду виїхала в Прилуки, де вивчилася на вчителя початкових класів. Потім перебралася в Чернігів, вийшла заміж і довгий час працювала за фахом в одній зі шкіл. Разом із чоло­віком виростила двох дітей — Юрія і Катерину (вона помер­ла кілька років тому від туберкульозу). А ще говорять, що після смерті чоловіка Галина Олексіївна залізла в борги. Через це бу­ла вимушена продати свою квартиру в Чернігові.

Спершу осе­лилася в кімнаті, яку придбала в гуртожитку. Та невдовзі прода­ла її і повернулася на малу батьківщину — в Бихольцохівку. Бу­ло це років десять тому. У селі зійшлася з місцевим чоловіком, та разом вони жили недовго — він помер.

З тих пір мешкала сама, аж поки два роки тому до неї з Чернігова не перебрався син, коли розійшовся з цивільною дружиною. Останнім часом Юрій жив із підробітків. Вони з матір'ю часто випивали. Пили і того злощасного 13 лютого 2023-го, коли розігралася драма.

— Уранці того дня мене розбудила знайома, якій я напере­додні запропонував зайву картоплю в обмін на молоко і пляшку горілки. Мати в цей час була вдома, спала за грубою, я по­міг знайомій і її чоловікові завантажити в машину мішки з кар­топлею, ми випили, і вони собі поїхали. А коли прокинулась мати, то я продовжив пити з нею горілку, яку привезла знайо­ма. Потім ми розійшлися спати по кімнатах. Прокинувся від то­го, що мати шукала своє взуття. Зрозумів, що вона знову ку­дись зібралася (бо вже не раз напідпитку йшла з дому й пропа­дала на кілька днів). Оскільки на вулиці було темно, то я сказав матері, щоб сиділа дома. Тим більше горілка в нас іще була. Та вона відповіла, що все одно піде.

Намагаючись її зупинити, я вдарив матір долонею по голові, від чого вона впала. Мож­ливо завдав інших ударів, але цього вже не пам'ятаю, бо був добряче напідпитку. Із того, що пригадую: мати встала й пішла до себе в кімнату, а я — до себе. Уночі прокинувся й побачив, що вона лежить між грубою та ліжком. Була жива. Я спробу­вав її підняти, але не зміг. Тому просто відтягнув на килим і по­клав їй під голову подушку. А сам пішов до сусідів, щоб викли­кати “швидку”. Проте так і не знайшов, звідки зателефонувати, тож вернувся додому, випив іще горілки і ліг спати. А вже вран­ці побачив, що мати померла, — розповів Юрій судді.

Бринцев кинувся до сусідів — спочатку до одних, потім до інших... Усім казав: «Мати померла!» Оббіг аж шість хат, перш ніж один з односельців таки пішов із ним. Він і викликав полі­цію. Судмедексперти нарахували на тілі загиблої сліди від щонайменше 16 ударів. І зазначили, що жінка померла за кіль­ка годин після побиття. Тож провадження відкрили за ч. 2 ст. 121 ККУ (тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до смерті). Юрій став головним підозрюваним. Його закрили в СІЗО. Ви­ну він визнав одразу. І підтвердив це під час судового розгляду; «Хоча й не пам'ятаю всіх обставин, але впевнений, що са­ме я завдав матері всіх тих травм. Каюся, винен».

Розглядати справу Бринцева мали в Ріпкинському райсуді, але там не змогли утворити складу суду. Тому слухали 31 січ­ня в Куликівці. Співпрацю зі слідством обвинуваченому зара­хували як пом'якшувальну обставину. А обтяжуючих було три: злочин був скоєний у стані алкогольного сп'яніння, щодо ро­дича і водночас щодо особи похилого віку. Втім Юрієві все од­но присудили мінімум — 7 років позбавлення волі (стаття пе­редбачає від 7 до 10). Суддя порахував, що й цього буде до­статньо для виправлення і запобігання новим злочинам. До то­го як вирок набере законної сили, засуджений залишатиметься під вартою.

Джерело: газета “Гарт”, Юрій Нікітін

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: