26-річний воїн Андрій Головко розповів за що отримав «Золотий хрест» від президента
На війні є Герої, про яких складають легенди... Яким вручає нагороди Валерій Залужний... Яких особисто згадує у вечірньому зверненні Володимир Зеленський. Один із них - наш земляк, 26-річний воїн Андрій Головко, родове коріння якого з Жернівки.
Наші земляки, які боролися з ворогом та смертю на нулі, розповідають, що найважчий момент, коли проти твого окопу виїжджає чужий танчик. Він із відстані двох кілометрів майже завжди потрапляє у ціль. При вигляді цього залізного вогняного звіра багатьом хочеться глибше заритись у землю і молитись, благати Бога, щоб пронесло.
Та є воїни, безпосереднє завдання яких знищувати танки. Коли товариші - в обіймах із автоматом - лягають на дно окопу, воїни-стрілки піднімаються з окопу, наводять на ціль «Джавелін». У них є 1-1,5 хвилини на вистріл. Вони абсолютно неза- хищені ці 90 секунд, вони - головна мішень для ворога, за ними полюють снайпери.
І від їхньої майстерності часто залежить хід бою, життя побратимів - у їхніх руках.
На війні є Герої, про яких складають легенди... Яким вручає нагороди Валерій Залужний... Яких особисто згадує у вечірньому зверненні Володимир Зеленський.
Один з них - 26-річний воїн Андрій Головко. Він один із перших знищив новітній російський танк Т-90М Прорив. Пізніше в нього був бій, який увійде в історію російсько-української війни.
Наводжу витяг із військового видання: «.З першого пуску ракети я вразив БМП, яка вже зайшла на околиці села. Далі переключився на бронетехніку, що рухалася полем. По радіозв'язку мене постійно координувала аеророзвідка, тож я знав, коли і звідки з'являться ворожі панцерники. Також доводилося постійно змінювати вогневу позицію, адже ворог у будь-який момент міг розвернутися і відпрацювати по нас, — продовжує Андрій.
— Ми нищили їхню техніку, а в цей час повз підбиті бронемашини їхала нова. Завдяки скоординованим діям з моїм помічником я зумів вразити всю техніку, яка намагалася прорватися у населений пункт.
Під час того бою досвід Андрія та ефективність «Джавеліна» відіграли ключову роль у зриві спроби ворожого наступу на населений пункт Побєда. Молодий десантник зумів вщент спалити 7 одиниць бронетехніки разом із екіпажем та ще 7 машин пошкодив. Загалом росіяни безповоротно втратили близько 10 одиниць бронетехніки. Це були танки та БМП-3».
Це важко уявити, один воїн разом із напарником знищив 7 одиниць бронетехніки, 7 пошкодив - в одному бою!
Андрій Головко нагороджений нагрудним знаком «Золотий хрест», йому висловив подяку Володимир Зеленський, він увійшов у історію.
Днями Герой війни разом з батьком та дружиною Вікторією сиділи на лавочці в коропському парку, я - поряд. Говорили про наболіле.
Про Андрія мені розповіла староста Вільного Лариса Василівна Москальова. Там уже одинадцять років проживає батько воїна - інвалід другої групи Микола Миколайович Головко. Родом він із Жернівки, у селі провів дитинство, потім працював у столиці, з часом повернувся додому. Андрій же народився і виріс у Макарові Київської області. Та у Вільне молодий чоловік приїжджає, гостює тут. У селі - його тато.
Спокійний, інтелігентний молодий чоловік. Розповідає цікаво - заслухаєшся. У жодному слові нема бравади, показного геройства. Є - втома. Андрій не приховує, що двох тижнів відпустки замало за півтора роки боїв. Хоча б місяць - відіспатись, відійти, відігрітись у рідних обіймах. Потрібна ротація - та її нема. Тож тіло хоче відпочинку, а душею воїн уже там, біля товаришів: «Їм важко, у холодних, прострелених окопах». Дружина тримає його за руку - їм хочеться кожну мить бути разом: натішитись, надихатись один одним. Та скоро знову туди, де морок і вогняні герці.
Андрій Головко разом із дружиною і татом
- Якщо у нас буде достатньо зброї, ми переможемо, однозначно, - розповідає Андрій. - Причина моєї впевненості проста: західна зброя значно краща від російської. Візьмемо протитанковий комплекс «Джавелін». Його вага разом із ракетою 24 кілограми. Наводиться автоматично, ударна сила неймовірна. З ним можна бігти, міняти позицію, маскуватись. Ворожий протитанковий комплекс в рази важчий, ручне наведення або напівавтомат. Як «Жигулі» проти новітнього «Мерседеса». Зброя - ось головне. Ще одна проблема - втома хлопців, які добровольцями пішли воювати у 2022-му. Та все ж ми на посту, виконуємо бойові завдання. Більшість недавно мобілізована, на жаль, не така вмотивована.
Я служу у 79 десантно-штурмовій бригаді. На війні багато що залежить від командирів. Коли комбат з тобою в окопі, поряд під час бою - це піднімає бойовий дух. Ми виносимо з-під вогню всіх 200-их та 300-тих - це теж важливо.
Наша бригада в даний час в обороні - під Мар'їнкою. Важче тим, хто наступає. Їм не завжди вдається винести з поля бою побратимів.
- Андрію, як себе можна налаштувати на бій, коли полем суне армада залізних машин, завдання яких - тебе знищити?
- Усе залежить від бойового духу, від психології. Зможеш тримати себе в руках - ти воїн. Будеш думати про те, що ось-ось загинеш - усе. Починається паніка, втеча з позиції.
У мене на початку бою також був легкий ступор, а потім починається робота, на автоматі: пошук цілі, маскування, зміна позиції. Розумію, що від моїх пострілів із «Джавеліна» залежить так багато, не маю морально здаватись.
Сила духу - це дуже важливо. Когось силою мобілізують. Хтось надивився фільмів про Рембо, йде добровольцем, їде на фронт з ентузіазмом, думає, що кулі літають і тебе не беруть. Усе вирішує перше бойове хрещення - зможеш перемогти самого себе, свій страх - переможеш і ворога.
Кожен воїн сприймає загрозу по- різному. Хтось боїться артилерії, хтось звуку літака, хтось піхоти, хтось танчика. Найбільше втрат несемо від ворожих мінометів, АГС. Величезна проблема - дро- ни-камікадзе. Частину з них садить РЕБ, а частина долітає. Лежиш в окопі і надієшся, що пронесе.
- Яка пора року найважча в окопах?
- Осінь. Холодна осінь. Болото, буває, по коліна. Зігрітись нічим. Рятують окопні свічки. Робіть - їх треба багато на фронті.
Джерело: Володимир Лучко, “Нові горизонти”
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.