Після війни: досвід відновлення Боснії і Герцеговини

Среда, 6 Сентября 2023 15:18 | Просмотров: 1887

Більшість українців очікують переможного завершення війни з Росією. Про це, зокрема, свідчать соціологічні опитування Фонду "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва - до 93% опитаних громадян (і ця цифра майже не змінюється упродовж останнього року) вірять у переможне завершення цієї війни. Однак настання миру не означає автоматичне повернення до довоєнного життя. Адже ми маємо значні людські втрати, руйнування житлових будинків та інфраструктури, економічні й екологічні збитки війни. Для розуміння, чого очікувати від післявоєнного життя, ми відправилися до балканської країни Боснії і Герцеговини, мешканці якої пережили кровопролитну війну, відвідали місто Тузлу та столицю Сараєво. Боснійська війна тривала з квітня 1992 року до вересня 1995 року. Боснія та Герцеговина офіційно висунула в міжнародному суді звинувачення в геноциді проти Сербії і Чорногорії.

Від важкої промисловості - до туризму

Місто Тузла розташоване на північному сході Боснії та Герцеговини, є третім за величиною в державі, з населенням до 200 тис. Центр Тузланського кантону, таку назву ніби за швейцарським зразком мають місцеві адміністративно-територіальні одиниці. І зараз це місто є відомим у Європі завдяки видобутку солі. А соляні озера - місцева туристична родзинка. У туристичних путівниках навіть стверджується, що вони - єдині в Європі, хоча українське Солотвино теж має такі ж унікальні озера.
Офіційно вважається, що туризм є одним із важливих напрямів місцевої економіки. Завдяки лікувальним властивостям соляних озер до Тузли щороку приїздять до 100 тис. туристів, і відповідно, зупиняються у місцевих готелях, відвідують кафе та ресторани, підтримуючи місцеву економіку.

Саме про туризм ми говорили в середмісті із уродженцем Тузли Нешадом Хурімовичем, який уже три десятиліття мешкає в Австралії, але час від часу навідується додому. Чоловік говорить, що раніше Тузла була промисловим містом, тут працювали шахти з видобутку солі, на території кантону - вугільні шахти, були металургійні підприємства. Після завершення війни відбулися серйозні зміни в структурі економіки. Поштовх до розвитку отримала сфера послуг і туризм, де зʼявилися нові робочі місця. «Зараз у Тузлі налічується понад 60 готелів, а до війни був один-два», - розповів чоловік.

Також він висловив своє здивування активним розвитком житлового будівництва у місті та попитом на квартири, хоча це не столиця. Адже, за його словами, 1 квадратний метр житла коштує, як у розвинених європейських країнах - десь 2 тис. євро, а середня зарплатня місцевих жителів ледь дотягує до 1,5 тис. євро на місяць.

Та найбільше, як вважає Хурімович, війна вплинула на демографічну ситуацію в країні. За його інформацією, до початку війни населення Боснії і Герцеговині становило 4-4,5 млн. мешканців, після війни зменшилося до 3 млн.
Дуже багато людей через бойові дії в своїй країні виїхали до європейських чи країн Америки і не повернулися.

Чинник діаспори відчувається чи не в усіх країнах Балкан, які пережили війни наприкінці минулого століття. Мігранти, маючи роботу і постійне місце проживання за кордоном, обовʼязково підтримують звʼязки з рідними в країні свого походження і навіть більше - допомагають матеріально, не напряму інвестуючи в національну економіку, в тому числі й сприяючи розвитку будівельного ринку. Аналогічну ситуацію можна спостерігати в Косово, де, наприклад, липень і серпень - місяці значного зростання населення столиці, коли міжнародний аеропорт імені Адема Яшарі приймає до 50 рейсів на добу, що суттєво більше, аніж в інший період. «Діаспора» приїздить до родичів у відпустки, і так відбувається з року в рік. До речі, в літаку з Відня до Тузли більшість пасажирів були німецькомовними.

Окрім соляних озер Тузланський кантон пропонує чимало розваг у горах - прогулянки, екскурсії до водоспадів й історичних місць тощо. Як Тузла, так і країна в цілому, без перебільшення, мають значний туристичний потенціал, і можуть зайняти свою нішу на європейському туристичному ринку, хоча над якістю та різноманітністю послуг ще потрібно працювати.

Памʼять про воєнні злочини

Нагадування, що 30 років тому в Боснії і Герцеговині була війна, можна зустріти як у Тузлі, так і в Сараєво. Окремі будинки в центрі столиці досі залишаються посіченими від осколків. Водночас Будинок уряду, фото якого під час пожежі було в багатьох світових медіа, нині не має жодних нагадувань про війну.

Монументи і меморіали свідчать про місця загибелі людей та розстріли мирних мешканців. Їх можна побачити на вулицях, як Тузли, так і Сараєво.

У Тузлі Меморіал загиблим під час війни в Боснії і Герцеговині в 1992-1995 роках розташований у парковій зоні. Він складається з кількох частин, і найбільш вражаючим є кладовище з-понад 50 однакових мармурових надгробків. Там покояться чоловіки, жінки, діти - різних років народження, але з однаковим роком смерті - 1995.

За словами очевидиці трагедії, мешканки Тузли Злати Одобашич, того дня у травні 1995 року якраз була сонячна погода, а напередодні йшов дощ. Містяни, особливо молодь, масово вийшли у центр міста. І в цей час сербська армія здійснила обстріл, внаслідок якого одночасно загинули понад 70 жителів Тузли. Наймолодшій жертві цього теракту було тільки 3 роки.

«Я була у центрі міста зі своїм двоюрідним братом. Ми просто відійшли подалі. А потім удар, побігли люди - біда, прибули рятувальники, медики. Мама дуже хвилювалася, що зі мною? Адже мобільних телефонів у кожного тоді ще не було», - розповідає вона.

Пані Злата пригадує, що до війни її сімʼя мала все для життя, мати працювала в енергопостачальній компанії. Але війна все змінила, і довелося просто виживати. Сестра Злати була на той час студенткою, і вона виїхала до Німеччини, де навчалася та працювала. Тому час від часу могла переказати невеликі кошти рідним в Боснію та Герцеговину, і це допомагало виживати. Місцева жителька говорить, що деякий час мешканці Тузли жили за рахунок гуманітарної допомоги, яку надавали міжнародні організації, доставляючи її гуманітарними конвоями. У місті не було електрики і водопостачання, їжу готували на багаттях у дворах. Від обстрілів ховалися в підвалах.

Місто, оточене горами, опинилося в облозі, постійно обстрілювалося сербською армією. Були періоди, коли обстріли велися через кожні 30 хвилин - годину. Крім цього, до Тузли постійно рухалися потоки біженців із регіонів, де ситуація була ще складнішою.

«24 лютого 2022 року, коли Росія вторглася в Україну і по телебаченню демонструвалися кадри вибухів, боснійці пережили посттравматичні емоції. Багато жінок плакали, бо кадри обстрілів підняли в кожного з нас пережиті колись емоції», - зазначає жінка. - Адже все відбувалося за тим самим сценарієм, з однаковими злочинами проти мирного населення і заявами пропаганди на кшталт «самі себе обстрілюють». «Я абсолютно розумію і підтримую вас, українців. Бо я знаю, як сидіти в укритті, як люди зникають, як їх убивають», - ділиться мешканка Тузли.

Злата Одобашич, яка на початку війни була підлітком, до її завершення змогла закінчити школу і пізніше вступити до університету на юридичний факультет. Під час війни вона кілька разів на недовгий час залишала своє місто, але потім поверталася знову. Після того, як стався геноцид у Сребрениці, де сербська армія вбила понад 7 тис. мусульманських чоловіків - від хлопчиків до стариків, її матір відправила доньку в Німеччину, побоюючись, що щось схоже може статися і в їхньому місті. За кілька місяців війна в Боснії та Герцеговині завершилася Дейтонською мирною угодою, значну роль у якій відіграли США.

Злата Одобашич зауважує, що у післявоєнний час у країні продовжували працювати місії міжнародних організацій. Чимало боснійської молоді змогли там працевлаштуватися та отримати досвід. Водночас проблеми бездіяльності міжнародних організацій мали місце і під час війни у 90-х роках. Присутні спостерігачі і представництва не змогли запобігти чи ефективно протидіяти воєнним злочинам - зокрема, масовим зґвалтуванням боснійських жінок.

За даними Центру реабілітації жертв тортур у Приштині, в Косово під час війни сексуального насильства зазнали 20 тис. албанок, у Боснії - кількість постраждалих утричі більша і сягає 60 тис. жертв.
Проте суттєвою проблемою в обох країнах є покарання винних, наявність доказової бази для судів, аби ґвалтівники і вбивці мали реальні терміни увʼязнення.

Надія на краще і смак свободи

Як розповідає Злата Одобашич, у 1996-1997 роках в Боснії і Герцеговині відбувалися трансформаційні післявоєнні процеси. Але економічна ситуація була дуже складною насамперед через руйнування інфраструктури та високий рівень безробіття.

«Ми мали надію на покращення, але економічна ситуація не була легкою», - говорить вона. Спроби розпочати власну справу у багатьох місцевих гальмувалися або були неуспішними через недостатність коштів. Однак, на її думку, у перше післявоєнне десятиліття Боснія і Герцеговина розвивалася досить динамічно, та трапилася світова економічна криза, що знову відкинула країну на кілька років назад.

Як зауважує жінка, яка за освітою є юристкою, політичному плані ситуація упродовж останніх 20 років залишається складною. У Детройті була розроблена конституція балканської держави. Зараз Боснія і Герцеговина є федеративною державою, що складається з Республіки Сербська та Федерації Боснії і Герцеговини. Основний документ враховує представництво в державних інституціях основних етнічних груп - сербів, боснійців і хорватів. Їх політичні сили мають створювати коаліцію, але можливостей для блокувань будь-яких рішень більше, ніж достатньо. Крім цього, місцеві жителі говорять про високий рівень корупції в державі, що виявляється не тільки і існуванні хабарів, а й призначенні на посади - кандидат у першу чергу має бути з «своєї» партії, якщо хочеш працювати в уряді чи державних кампаніях, то маєш належати до «правильної» політичної сили.

«У приватному секторі ми сплачуємо високі податки, які мають витрачатися на розвиток освіти, медицини, сучасні дороги, але якісних послуг не маємо», - підкреслює Злата Одобашич.

Про корупцію як проблему післявоєнного відновлення говорить і громадський активіст Данієль Стєпановіч, який представляє громадську організацію «Форум громадян Тузли». Організація, що вже працює понад три десятиліття, займається різноплановими питаннями, у тому числі захистом прав людини, участі громадян у схваленні місцевих рішень, протидії наративам, що сіють ненависть за релігійними чи національними ознаками тощо. Стєпанович зауважує, що міжнародні інституції у післявоєнний час виділили мільярди доларів інвестицій для відновлення Боснії та Герцеговини, але тільки частина коштів витрачена за призначенням. Через це освітні і медичні послуги в країні бажають кращого. Щодо медицини, то часто місцеві громадяни надають перевагу приватним клінікам перед державними, або взагалі їдуть лікуватися за кордон.

Про освіту громадський активіст говорить про труднощі в історії країни. «Ви уявляєте, в наших школах доводиться вивчати три історії - сербську, хорватську і боснійську?», - наголошує Данієль Стєпанович.

Водночас Злата Одобашич наводить приклад успішного округу в країні, що має спеціальний статус через багатоетнічне населення. Це округ Брчко на кордоні із Сербією, який має свій уряд, представлений на міжнародному рівні, та очолюваний верховним представником. Наразі це американський дипломат. Там діє зона безмитної торгівлі.

«Вважаю, що це досвід вдалої реінтеграції території, що може бути застосованим для Криму та Донбасу», - зауважує пані Злата.

Від жителів балканських країн, які пережили війни у 90-х роках, можна почути, що перші післявоєнні роки, незважаючи на труднощі, дають неймовірне відчуття свободи й піднесення: ми перемогли ворога, ми можемо жити, як вирішимо самі. Хоча цей час - відбудови й відновлення - сповнений проблем, що потребують вирішення. Тож, ймовірно, українцям варто проаналізувати досвід інших, аби не робити фатальних помилок. А втім, у кожної країни - свій шлях. І яку Україну ми відбудуємо після перемоги, залежить, у першу чергу, від нас. У цьому контексті нам випадає шанс не просто відновити зруйноване ворогом, а збудувати сучасне і більш досконале. Це шанс на реформування всіх сфер життєдіяльності. Головне - повноцінно використати і не змарнувати його.

Ірина Синельник