Історики пояснили, чому законсервували на берегу Десни старовинний човен-довбанку

Добавить новость

Четверг, 24 Августа 2023 16:21  |  Просмотров: 3436

«Жива історія припливла до рук» - так один із читачів соцмерож назвав подію, яка минулого тижня сколихнула чи не всю область. На бе­резі Десни поблизу Чернігова бу­ло випадково знайдено старовин­ний човен - його ніс вимило водою.

«Сьогодні мені телефону - по кілька чернігівців, повідомляючи що неподалік від міста з річко­вого берега стирчить ніс чи корма якогось давнього човна, вимито­го водою. Мабуть, рушієм відкрит­тя стала літня спека. На фото дій­сно видно частину човна, видовба­ного з цілої колоди, зверху помітні отвори, у них заходили дерев'яні чіпки - нагелі, якими кріпилася до­шка котрою був нарощений борт. На жаль, визначити вік човна не­просто. Однак такий вигляд ма­ли човни в найдавніші часи. При­гадаємо моноксили (у перекладі з грецької - «однодеревки»), зга­дані візантійським імператором Костянтином VII. Приблизно в 950 році він писав у своєму трак­таті, що навесні слов’яни пактіоти (данники) росів будують човни-моноксили, потім вони на цих чов­нах йдуть з різних міст, у тому чис­лі і з «Чернігогі до Кіова», де пра­вить «Сфендослав сина Інгора, ар­хонта росів». Звідти в червні вони пливуть Дніпром до порогів, а далі морем до Константинополя, везу­чи свій товар. Однак навіть до цього часу де-не-де в селах зберегли - довбанки, зроблені в такий са­мий спосіб.

Визначити вік човна можна двома шляхами - розкопати йо­го і знайти в ньому якісь артефак­ти, що вкажуть на вік, або ж зроби­ти аналіз деревини човна на радіоактивний вуглець. Обидва спосо­би непрості за нинішніх умов, але головна проблема полягає в іншо­му - шо робити далі? Розкопати і покинути?

Звісно, краще зберег­ти човен, законсервувати його та розмістити у музейній експозиції. Як пам’ятка давньої техніки він ці­кавий, навіть якщо виявиться збу­дованим у XIX або на початку XX століття, бо ж нині таких човнів уже не роблять, - такий допис разом із фото знайденого човна 7 серпня на своїй сторінці у фейсбуці розміс­тив відомий чернігівський архео­лог і краєзнавець Ігор Ігнатенко. Саме він і розпочав дискусію меш­канців Чернігівщини щодо подаль­шої долі цієї знахідки.

Як виявилося, першим на неї натрапив син працівниці Черні­гівського обласного історичного музею імені В.В. Тарновського Олексій Цикунов й одразу ж пові­домив про це музейникам і місце­вим археологам.

- Можливо, хтось бачив цей чо­вен і раніше, однак не надав цьо­му значення, говорить директор Чернігівського обласного істо­ричного музею імені В.В. Тарнов­ського Сергій Лаєвський.
- Ми ж одразу зв'язалися з фахівцями Ін­ституту археології НАН України і повідомили їм точні координати цього човна. На жаль, ані техніки, за допомогою якої можна було б його дістати, ані фахівців, які могли б це зробити, у Чернігові немає.

Наступного ж дня наукові співробітники Інституту архео­логії НАН України провели обсте­ження човна. Результати повідо­мив Центр археології та старо­давньої історії Північного Ліво­бережжя: - «Було здійснено частко­ву розчищення для проведення гра­фічної та фотограмметричної фіксації об'єкта з метою подальшої його ідентифікації. Зроблено кресленик, знято обміри та створено 3D-модель з ортофотопланом.

Ця знахідка викликала резо­нанс у соціальних мережах і бу­рю фантазій про можливе його по­ходження та датування. Отож ми маємо справу з носовою части­ною човна-довбанки з нарощени­ми дощатими бортами, що оголи­лася зі схилу на 2,7 метра. Осно­ва човна — видовбана дубова ко­лода, що розширюється з 16 сан­тиметрів до носового (першо­го) шпангоута до 1,5 метра яка й слугувала кілем цього плавзасобу.

Обабіч кілевої частини були наши­ті дошки з листяного дерева (вер­ба, липа), що кріпилися до осно­ви дерев'яними шкантами діаме­тром до трьох сантиметрів. Біля носової частини виявлено два за­лізні цвяхи, що пронизали дошки. Ширина дощок у видимій частині складає 45-50 сантиметрів, їхня товщина п’ять сантиметрів. Ви­явлено частину правого шпангоута та невідому конструктивну частину. На жаль, дно плавзасобу не вдало­ся обстежити, оскільки воно нижче від рівня річки. Над плавзасобом нависає схил до п’яти метрів, то­му подальші роботи були припине­ні. Після завершення фіксації човен було засипано річковим піском».









Фото - Центру археології та стародавньої історії Північного Лівобережжя

Після перших досліджень архе­ологи припустили, що човен нале­жить до рибацьких човнів-довбанок, що побутували на річках Десна та Дніпро у XVIII — на початку XX століття. Зазвичай такі човни були від 8 до 12 метрів завдовж­ки та до двох метрів завширшки і могли призначатися для промис­лового лову риби.

— Подальша доля цієї знахід­ки залежатиме від потенціалу влади, — каже Сергій Лаєвський. — Бо для того, щоб вона насправді ста­ла експонатом музею, потрібно до­класти чимало зусиль. По-перше, це відповідні дозволи на проведен­ня робіт, адже для того, щоб діста­ти цей човен, треба розкопати час­тину берегової зони, а по-друге, - це чималі матеріальні ресурси.

Як я вже казав, відповідної техні­ки і фахівців у нас немає. Викона­ти такі роботи можуть лише фа­хівці Національного заповідни­ка «Хортиця» що в Запоріжжі. У них є гарна практика у таких спра­вах. Бо ж такий експонат треба вмі­ти не лише дістати так щоб він за­лишився максимально малоушкодженим, а й правильно його зберегти. Ми вже маємо негативний приклад - частину довбанки XVІІІ століт­тя, знайдену в 70-х роках у Батурині. Зараз вона розміщена в му­зеї, і ми бачимо як вона поступово руйнується. Тож якщо поки що ми не маємо змоги дістати цей човен
і забезпечити його правильне збе­рігання, то краще законсервувати цей об’єкт до тих часів, коли така можливість з’явиться.

Працівники історичного музею таки сподіваються, що в подаль­шому знайдений човен поповнить їхній музейний фонд.

Джерело: газета “Гарт” від 17.08.2023, Катерина Дроздова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: