На Чернігівщині розвелися бобри

Фото ілюстративне

Через заборону полювання стало більше не тільки лісових, а й річкових мешканців. Зокрема бо­брів.

— Недавно бобра бачили навіть не на березі, а на дорозі між Кнутами і Костиревом. Переходив її перед самою машиною, — розказала староста Пекарівського старостинського округу Сосницької громади Тамара Степаненко. — У сутінках спо­чатку не розгледіли, що за звір. Присвітили фарами — бобер. Із Десни мандрував чи із Сейму — хтозна. У нас їх немало. Це видно за кількістю погризених дерев.

Про збільшен­ня популяції цих гризунів зі схожи­ми на весла хвос­тами розповіли і в Мезинсько- му національно­му природному парку.

— Бобри об­любували в нас невеликі водо­йми (самих тільки озер-стариць на території парку, що сягає 30 тис. га, — близько 20.

— Авт.), притоки Десни, зокрема річечки (Хвостинку, Головесню), — уточнює провідний спеціаліст з екологічної освіти Лариса Подоляко. — Там, де береги достатньо ви­сокі й міцні, бобри облаштовують нори. Також у за­болочених місцях будують міцні хатки з гілок І мулу Ці будиночки можуть мати кілька «приміщень» —для житла, для зберігання їжі (особливо бобрам смаку­ють вільха, осика, верба) і додаткові виходи на ви­падок небезпеки.

Хатки будують усередині ставка, який ці пухнас­ті інженери створюють за допомогою греблі. Осно­вний матеріал для неї - стовбури дерев. їх бобри підгризають ночами. Верхні різці встромляють у деревину, а нижня щелепа ходить вліво-вправо зі швидкістю 5-6 рухів за секунду. Зуби від роботи ли­ше гостряться.

Бобри та їхні греблі, на думку фахівців, відігра­ють важливу роль у підтримці здоров’я екосис­тем. Зокрема завдяки тому, що греблі уповільню­ють потік води і довше утримують її в ландшаф­ті, з'являються нові запруджені території, навколо яких із часом розростається рослинність, необхід­на птахам.

Гризуни також очищують водойми від бруду, по­глиблюють дно, докопуючись до джерел.

На підтвердження користі бобрів часто наво­дять приклад про те, як у 1948 році вони відновили природний баланс на заході американського шта­ту Айдахо, де була порушена екосистема прісних водойм. Для розв’язання проблеми фахівці запро­понували заселити територію бобрами. Вона бу­ла важкодоступною, тож тваринок доставляли літаками і скидали на парашутах у коробках, які від­кривалися при приземленні. Новоселами тоді ста­ли 78 бобрів. Із завданням во­ни впоралися. До того ж їм там було комфорт­но, адже гризу­ни люблять тишу і зазвичай уника­ють сусідства з людьми.

Хоча у Крисках Понорницької громади на КоропщинІ бо­бри оселилися майже в само­му центрі села — поблизу колиш­нього спиртоза­воду. Він не працює вже близько 20 років. Ставки, що використовувалися як охолоджувальні резерву­ари, і територія довкола них заросли деревами та чагарниками. Бобри там розкошують.

Запитую старосту Володимира Ящанка, чи не шкодять вони людям.

— Ні, ніхто не скаржився.

— А браконьєри їх не винищують?
— Це було раніше, коли вважалося модним «одягатися в бобра». У мого батька, пам'ятаю, теж була така шапка. Тепер це неактуально. Може, хтось, попри заборони, полює заради м'яса. Але це не масово.

М’ясо дієтичне, бо бобри — вегетаріанці. Осо­бливим делікатесом вважається хвіст.

— Крім Крисок, бобри є в Радичеві, ІваньковІ та інших селах, — додає староста.
Для декого спостерігати за цими гризунами — своєрідна віддушина, адже тваринки навіть в умо­вах війни невтомно і безупинно будують.

Джерело: газета "Гарт", Марія ІСАЧЕНКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: