Як відбудовують пошкоджене і зруйноване житло в селах поблизу Чернігова (репортаж)

Четверг, 4 Мая 2023 17:33 | Просмотров: 3197 | Обновлено 11 Мая 2023 12:34

Однією з найбільш постраждалих внаслідок російського вторгнення в Україну на Чернігівщині є Киїнська громада поблизу обласного центру. Найсильніше пошкоджений центр громади - село Киїнка, розташоване в передмісті Чернігова. Також зазнав суттєвих пошкоджень та руйнувань житловий сектор у селах Шестовиця, Трисвятська Слобода, Павлівка, Жавинка, Гущин. Ми відвідали Шестовицю, аби дізнатися, як цей населений пункт відбудовується. А також поспілкувалися із головою громади, старостою і місцевими жителями.

Співпрацюють з усіма, хто готовий допомагати

Голова Киїнської громади Андрій Головач називає Шестовицю одним із серйозно постраждалих населених пунктів громади. Загалом із 2 800 домогосподарств в громаді 68 було знищено повністю, 1 022 - пошкоджені частково. З минулого року в селах громади працюють різні вітчизняні й іноземні фонди та благодійні організації, що допомагають місцевим мешканцям.

Андрій Головач пояснює, що кожна з організацій, які сприяють відновленню пошкодженого майна, має свої підходи й правила роботи.

Приміром, міжнародна організація ZOA самостійно оцінює ступінь пошкоджень і завдані збитки. Господарям потім перераховують визначені суми коштів, а вони упродовж трьох місяців мають виконати роботи та надіслати фотозвіти. Голова громади підкреслює, що саме ZOA надала найбільше допомоги мешканцям Київської громади - на суму 31 млн. грн.

Сільська рада володіє цією інформацією, оскільки виступає однією із сторін при укладанні договорів на отримання допомоги. Інші організації - як Данська рада у справах біженців (DRC) - оплачують підрядні роботи. Вони ремонтують чи замінюють дахи, двері, вікна. Ця організація допомогла жителям громади на 11 млн. грн. Обласна військова адміністрація надала будівельні матеріали на 15 млн. грн. Матеріали для відновлення будинків місцевих жителів надавали Товариство Червоного Хреста, організація «Людина в біді» та інші.
«Ми співпрацюємо з усіма, з ким можемо», - наголошує голова громади.

Він називає наразі найбільшою проблемою відновлення повністю зруйнованого житла. Адже відбудуватися вийшло одиницям - там, де господарі мали можливість взяти на себе значні фінансові витрати, поєднуючи з допомогою міжнародних фондів та організацій. Голова громади намагається домовитися про відновлення 20-22 будинків, які вже мають необхідні будівельні матеріали, але охочих немає. В ZOA розглядають цю діяльність як перспективний проєкт, але остаточного погодження поки немає.

У Киїнській громаді поки встановлено один модульний будинок - для родини воїна ЗСУ. Він обладнаний усіма зручностями, умебльований і готовий для проживання.

Ще понад 20 мешканців погодилися на модульні будинки, але питання не зрушило з місця. Люди продовжують мешкати в родичів та друзів.

Як зауважує голова громади, внаслідок бойових дій значних пошкоджень зазнала й місцева інфраструктура. Так, у дитсадку в Киїнці партнери допомогли замінити вікна, двері, дах. У школі обладнують навчальні кабінети у підвалі, щоб школярі могли навчатися і під час повітряних тривог. Якраз 24 лютого торік в громаді мали відкривати нову медичну амбулаторію, але ворог її знищив. Відновити амбулаторію, яка надає медичну допомогу 6 тис. жителям громади, допоміг Міжнародний медичний корпус, вклавши 3,7 млн грн. Роботи тривають і в інших населених пунктах громади. Соціальні об'єкти також допомагають відбудовувати фонди "Партнерство за сильну Україну"," Актед", обласна організація "Відродження нації".

Скільки часу знадобиться на повне відновлення, керівник Киїнської громади не має відповіді, адже все залежить, як довго триватиме війна, чи не залишать Чернігівщину міжнародні організації після деокупації регіонів на сході та півдні країни?

Єдине, що очевидно: завдяки децентралізації громади вклали значні кошти у свій розвиток, покращили дороги, осучаснили школи, дитсадки й лікарні, а війна і провідники «руського міру» знову повернула до стану виживання і задоволення базових потреб. Однак як місцеві жителі, так і влада не залишаються бездіяльними, а спрямовують свої зусилля на відбудову як власних осель, так і своєї громади.

Мешканці Шестовиці ховалися в погребах, а росіяни жили в їхніх будинках

З перших днів війни Шестовиця опинилася в окупації. Міст через Десну поблизу села був підірваний, аби стримати наступ росіян. Шестовицький аеродром ворожа авіація бомбардувала, внаслідок чого загинув місцевий чоловік. Російські військові зайшли в Шестовицю зі сторони селища Михайло-Коцюбинське. З позицій у селі та поблизу майже місяць обстрілювали Чернігів.

У селі, за словами старости Сергія Мєдвєдєва, до війни проживали трохи більше 500 людей. Після 24 лютого кількість людей зросла до 800, оскільки до родичів і знайомих приїхали діти, онуки з міст, очікуючи знайти більш безпечне місце.

Під час окупації в населеному пункті зникла електрика, зв’язок. Були проблеми з опаленням та водопостачанням. Пережити окупацію вийшло, на думку старости, завдяки взаємопідтримці і допомозі. В одного з місцевих мешканців була вантажівка макаронів. Він мав доставити їх в столицю, але водія не пропустили до Києва 24 лютого, тому чоловік продавав односельцям і цим підтримав усіх. У місцевому господарстві брали зерно, перемоловши яке з борошна можна було щось випікати. Маючи в господарстві корів усі, хто міг, давали молоко сусідам.

«Ніби й агресії зі сторони російських військових до цивільних, особливо на початку, не було. Але люди ховалися в погребах, а росіяни жили в їхніх будинках», - говорить про період окупації Сергій Медвєдєв.
Пізніше в один із погребів військові кинули гранату. Люди отримали осколкові поранення. На початку війни в селі було двоє вагітних, одну жінку вийшло доправити до лікувального закладу, інша народжувала дитину вдома.

Під час окупації в Шестовиці було повністю зруйновано 12 будинків, третину усіх приватних будинків у населеному пункті різною мірою пошкоджено. Росіяни вибили вікна в місцевому будинку культури, викрали всю звукову апаратуру. У приміщенні старостату прострелили монітор комп’ютера, блок пам’яті забрали. Мародерили в селі, особливо будинках дачників, де нікого не було, вибивали двері і виносили буквально все.

Серед загиблих під час окупації староста називає місцевого жителя, який загинув на аеродромі, його син помер, скоївши самогубство.

Один із місцевих чоловіків вважається безвісти зниклим: востаннє його бачили, коли він фотографував об’єкти в селі. Автомобіль цивільних розстріляли, коли люди хотіли виїхати до Чернігова. Загинули молодий чоловік, 25-річна дівчина померла від поранення - їй просто нікому було зупинити кровотечу. Поблизу села, де були позиції російських військових, виявили четверо загиблих, у тому числі двох братів із села Деснянка. Чоловіки мали зв’язані руки.

Тіла загиблих виявили випадково - пес у лісі відкопав, військовослужбовці ЗСУ після звільнення помітили. Ці випадки офіційно задокументовані, вони розслідуються, як злочини російської армії.
Зараз село поступово відновлюється.

Вибухи вантажівок із боєприпасами знищили сільську вулицю

У місцевої жительки Шестовиці Тетяни Летяги під час бойових дій був пошкоджений будинок. Жінка розповідає, що повністю був зруйнований дах, вікна, двері, до війни обкладали будинок цеглою - від вибухів вона впала. У дворі згорів автомобіль. Також за місяць свого перебування на їхньому подвір’ї російські військові з‘їли свиню, всю птицю, пів погреба картоплі, консервацію, знайшли і випили увесь спирт. Після росіян з їхнього чималого господарства залишилися тільки курка, кріль та качка.

На початку війни російські військові, які зайшли до Шестовиці, вигнали родину Летяг із будинку. Щоправда, вони попередили, що побудуть 2-3 дні і підуть. Так й зробили, але замість них зайшли інші. Тетяна згадує, що з чоловіком вирішили виїжджати. Але їхній автомобіль не випустили з села, військові порізали колеса, загнали в будинок зі словами «будете сидеть, с…ки». Переживали війну в родичів чоловіка, четверо дорослих і двоє дітей. Ховалися в погріб і завдяки цьому залишилися живі.

7 березня ЗСУ нанесли удар по вантажівках із боєприпасами, що стояли на сільській вулиці Колективній. Саме вона і постраждала найбільше. Від детонації боєприпасів будинки горіли.

Будинок Тетяни

Рік Тетяна з чоловіком та 5-річним сином не жили в своєму будинку. Перезимували в чужій оселі, а зараз повертаються до своєї завдяки підтримці міжнародного фонду ZOA. Їм виділили кошти на відновлення даху та придбання опалювального котла. Вікна відновити в будинку допомогла сільська рада.

Інша історія в сусіда Тетяни, будинок якого розташований через дорогу. У пана Віктора і через рік від будинку лишаються руїни. Хоча квіти та плодові дерева на подвір’ї вказують, що раніше тут була ошатна й доглянута господа. Чоловік намагається щось робити самотужки, але не вистачає можливостей: відсутність коштів, проблеми з роботою. Наданих будівельних матеріалів поки недостатньо, щоб почати відбудову. Та й навіть розібрати завали власними силами непросто.

На фото будинок Віктора

Міжнародні організації беруться допомагати людям, будинки яких мають легкі та середні ушкодження, натомість залишають поки поза увагою повністю знищене житло. Обіцяли зі встановленням модульних будинків, адже доки триватиме відбудова десь потрібно жити, але поки теж не склалося.

Житель Шестовиці згадує, що дивом залишилися живі. Якраз до будинку зайшли російські військові і він почув ніби тріскіт шиферу, але росіяни сказали, що це боєприпаси на вулиці і що потрібно тікати.

Втратив будинок у Шестовиці і житель Чернігова Олександр. Останні 7 років він власноруч ремонтував оселю, яку використовували, як дачу. Часто приїздили до Шестовиці, полюбляли з родиною відпочивати там.
За тиждень до війни чоловік хворів на ковід і жив у будинку в Шестовиці на карантині. Він був серед тих, хто вірив у наближення війни і навіть готувався: зняв готівку з банківської картки, закупив консерви, зробив запас води. Хоча з іншого боку, прагнення звичайного життя брало гору і на суботу, 25 лютого, його родина замовила ресторан з нагоди святкування його ювілею.

24 лютого, забравши родину, Олександр із сім‘єю їхав у напрямку Шестовиці. Але на виїзді з Чернігова виник корок, і чоловік миттєво передумав їхати до приміського села. Адже там, за його словами, і військові частини розташовані відносно недалеко і Чернігів поряд. Тому вони з родиною поїхали в Сосницьку громаду. Заїхавши в двір до батьків, від сусідів почули, що російські танки пройшли дорогою поблизу Сосниці. Розминулися з ворожою військовою технікою десь у межах півгодини.

Під час окупації в будинку Олександра в Шестовиці жили російські військові. Все розграбували. І відступаючи закидали будинок гранатами.
Олександр має намір відбудувати свій будинок у Шестовиці.

В області відновлено 3 тис. будинків, 1,6 тис. - в роботі, а пошкоджено 12 тис. об‘єктів

Як повідомив перший заступник голови Чернігівської ОВА Костянтин Мегем, загальна кількість зруйнованих чи пошкоджених ворогом об’єктів у Чернігівській області на сьогодні вже перевищує 12 тис., з яких — 80% становить саме житло. Спільними зусиллями Чернігівської ОВА, громад, благодійників, урядових та неурядових міжнародних організацій вдалося відновити майже 3 тис. житлових будинків (з них 2 тис. — це приватні з легкими та середніми пошкодженнями), ще близько 1,6 тис. — у роботі.

«Стосовно повністю зруйнованих приватних будинків бачимо тенденцію, що в основному мешканці або відбудовують оселі за рахунок матеріалів, наданих минулого року, що закуплені в тому числі й коштом державного бюджету, або ж для них встановлюють модульні (каркасні) будинки від міжнародних донорів. Маємо низку напрацювань», - підкреслив Костянтин Мегем.
До прикладу, латвійські партнери виділили кошти на закупівлю будівельних матеріалів для будівництва семи приватних будинків у Ягідному. Частину об’єктів відбудують волонтери добробату, частину — самі громадяни.

У Новому Бикові та Новій Басані Ніжинського району благодійний фонд «Район №1» будує 26 каркасних будинків. Аналогічний проєкт цей же фонд розглядає по Старому Білоусу, що поблизу Чернігова.
За сприяння міжнародного благодійного фонду "Молодь з місією" в селі Грабівка Куликівської громади встановлено 4 модульних будинки для тих, хто втратив жило через бойові дії.

Модульні будинки для Киїнської, Іванівської та Ічнянської громад надавав український соціальний стартап Tera Monada.

Налагоджена співпраця й з іншими організаціями. «Намагаємося залучити до процесу якомога більше міжнародних партнерів.

Зокрема, нідерландська організація Open Door Ukraine планує запустити пілотний проєкт у Новоселівці, збудувавши декілька індивідуальних модульних будинків на місці зруйнованих», - поінформував Костянтин Мегем.

Після відвідування сіл громади, спілкування з посадовцями і мешканцями можемо зробити висновок: процес відбудови приватного житла, зважаючи на кількість пошкоджених та зруйнованих об’єктів, а також вартість відбудови може затягнутися. Це зрозуміло вже сьогодні. Але не варто втрачати надію. Активність, діяльність і небайдужість швидше наближають до мети, аніж зневіра й бездіяльність.
Слід висловити вдячність як приватним громадянам з іноземних країн, так і благодійним фондам, які не залишаються байдужими, розділяють біду українців і разом із нами вірять у нашу перемогу. Та надають суттєву допомогу постраждалим внаслідок російської агресії.

Gorod.cn.ua