Ірина Березинець розповіла, як підприємці Чернігівщині підставляють плече військовим під час війни

Среда, 30 Ноября 2022 19:42 | Просмотров: 2626

У воєнний час та ще напередодні зими кожному чернігівцю доводиться докладати чимало зусиль, щоб забезпечити собі необхідні життєві умови. Що ж говорити про підприємців, які намагаються підтримати на плаву свої фірми та несуть на своїх плечах відповідальність за свої колективи? Все про труднощі чернігівського бізнесу знає голова ГО “Сяйво Сіверщини” Ірина Березинець та ділиться з нами.

Ірина Березинець перша на фото зліва

- Мабуть, знаю багато, але не все, - відповідає Ірина. – Наша громадська організація була створена для захисту підприємницьких прав, надання консультацій щодо ведення бізнесу в Україні та зокрема на території Чернігівської області. Рада організації завжди планує і дбає про розвиток бізнесу. Організація налічувала близько тисячі осіб.
Наша ГО була зареєстрована у 2013 році і вже у 2014 році, з початком військових дій, активно доєднались до волонтерської діяльності, передавали допомогу нашим військовим на Схід України, допомагали внутрішньо переміщеним особам, підтримували сім'ї загиблих воїнів, організували плетіння маскувальних сіток.
Одразу з початком повномасштабної війни, підприємцям додалися інші проблеми.

-Ірино, в якому стані зараз перебуває чернігівське підприємництво?
-Я думаю, що зараз немає бізнесів, що розвиваються, є тільки ті, які виживають. Половина учасників нашого ГО закрилися і не працюють, хтось виїхав за кордон, хтось поїхав за захід країни, проблеми відчуваються через відсутність електроенергії та інтернету. Наймані працівники не можуть дістатися місця роботи, а якщо це виходить, то через три години світло відключають і людям потрібно добиратися додому. У результаті вони витратили свої гроші, нічого не заробили. А власник бізнесу має виплачувати заробітну плату, податки сплачувати у повному обсязі і вчасно звітувати. У той же час, якщо в Києві відключають світло, не працюють сервери податкової служби, це унеможливлює здавання звітів та сплату податків, реєстрації податкових накладних, але за це бізнес карають, підприємці вже отримали повідомлення про штрафні санкції за невчасно подані звіти.

- Хіба уряд не надає полегшення умов ведення бізнесу?
- Ми проводили фокус-групи щодо проблем підприємців. Представники малого бізнесу закликали відмінити застосування касових апаратів, для бізнесу головне - безпека.
Голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Верховної Ради Данило Гетьманцев відповів:

-Та ні, ми не маємо морального права карати за порушення під час війни.

Але відразу за цим підприємцям пішли “листи щастя” за невчасно здані звіти, і ми також знаємо, що після закінчення військових дій податкова може штрафуватиме за інші порушення, які сталися не з вини платника.
Великий бізнес просить скасувати на період воєнного часу податок на землю та нерухоме майно, але не прийнято Постанова Кабміну, яка визначає відповідні території.

-Багато підприємств просто фізично зруйновано, то з яких доходів вони мають сплачувати податки?
- Бізнес змушений виходити зі становища, як може. Підприємці самостійно шукають обладнання, донорів, які можуть допомогти у цьому, переносять бізнес у більш сприятливі умови. Зокрема, наші айтішники перебралися до Західної України, але свідомо сплачують податки на Чернігівщині, хоча представники Закарпатської ОДВА і інших обіцяв оформити броню для військовозобов'язаних у разі, якщо вони там оформлять свій бізнес на їх території. Я вважаю, що в цьому є сенс, багато айтішників через постійну роботу за комп'ютером слабо розвинені фізично, то де вони принесуть більше користі - своїми високими податками до бюджету України чи з автоматом у невмілих руках?

- Під час своїх звітних зборів мер міста Владислав Атрошенко висловився про відсутність преференцій для бізнесу на Чернігівщині.
-Я не знаю, що він мав на увазі, але, наприклад, податок на землю та нерухомість – це податок місцевого значення, депутати Чернігівської міськради могли б стати ініціаторами звернення про його тимчасове скасування на території Чернігова та звернутися з листом до Верховної Ради. Але поки що це не зроблено.

-Ірино, як ви пережили перші дні цієї війни?
- Початок нападу збігся з нашим сімейним святом – 85-річчям моєї мами, Валентини Михайлівни Бажанської. Ми замовили на вечір 24 лютого столик у ресторані “Студія-суші”, щоб відзначити цю подію, але свято довелося скасувати. Бо початок війни це було шоком для нашої великої родини.
Вже ввечері 24 лютого мій чоловік та наш друг Сергій Михайлюк розвозили по блок-постам каву та чай. 24-го та 25-го лютого багато волонтерів зв'язалися між собою, дуже швидко відновили активну роботу Єдиного волонтерського центру та почали працювати.

До нас долучилися сотні чернігівців.

Я була зв'язковою між ними, багато хто дзвонив і питав: “Куди везти блоки? Куди везти мішки із піском? Що робити? Чим допомогти?” Частина нашої дружної команди ЄВЦ знайшли приміщення, де готували їжу, плели і плетуть маскувальні сітки, складають, розподіляють гуманітарну допомогу, інші волонтери відвозили їжу на передову і при виникненні необхідності забирали поранених, везли до лікарень.
Мама загиблого Жені Кравченка Людмила Кравченко щодня готувала їжу для оборонців Чернігова. На даний час вона продовжує допомагати, робить моркву та буряки по-корейськи, пиріжки з капустою, перекручує сало з часником, “шубу”, голубці та енергетичні батончики. Кожен був на своєму місці, як міг.

- Скільки людей входить до Єдиного волонтерського центру?
- На основі підписаного Меморандуму налічувалося приблизно шість ГО та 15 активних членів. Але зараз це сотні волонтерів.

  - Ви знаходились у Польщі, чим ви там займалися?
  - У перші дні війни я виїхала до Пшемишля, щоб залишити наших дітей та онуків у безпечному місці. Там випадково нам показали гуманітарний центр для допомоги українцям. Організував центр Маріуш Гуменний.
В тому центрі ми познайомились з іноземцями-волонтерами, які збирали і передавали допомогу для української армії. Наприклад, каталонці закупили безліч їжі та три бензопили, поляки купили два генератори, по 100 і 40 квт, якими можна забезпечити електрикою лікарню чи мобільну військову частину, французи передали карету швидкої допомоги.

Ми організували одразу українців за кордоном, які передавали так необхідні в той час каски, бронежилети, рації, біноклі, дрони, тепловізори, павербанки, генератори, ліхтарики, термобілизну, форму, тушонку, рибні консерви, шоколад, сухофрукти, дитяче харчування, памперси, інвалідні візочки та багато інших корисних речей.

Все це ми одразу переправляли до Чернігова. Тим більше, що у Чернігові вже працює волонтерський центр, а в Польщі була велика можливість для отримання і передачі допомоги, такої необхідної для нашої армії.
Але потрібно було створити надійний логістичний ланцюжок. До нашої групи в Польщі увійшли я, моя сестра Наталія Бажанська, Ксенія Мурашова, пізніше долучився Олександр Максименко, Оксана Рідзель, Людмила Берестовая. Ми передавали все на Львів. Зі Львову на Київ відправляла інша команда ЄВЦ; моя донька Анна, швейцарець, Філіп Зьюберлі, який 7 років розвивав бізнес в Чернігові, Рябко Сергій та підприємець із Семенівки, Володимир Ігнатенко, який з початком війни свідомо повернувся в Україну.

Сергій Берестовий купив декілька бусів, заправляв їх постійно. Ці буси, як мурашки, без відпочинку їздили зі Львову до Києва, Куликівки чи Чернігова.
В Києві Андрій Карпачев розвантажував, зберігав, фотографував, шукав машини і завантажував їх, щоб допомога доїхала в визначене місце. Нам вдалося створити ланцюжок, в якому жоден водій, ні на одній ділянці дороги не залишався непоміченим, і коли волонтери побачили надійність наших шляхів, то передавали вантажі до інших регіонів України, навіть до окупованого Славутича.

-Ви провели "Військовий мішлен". Які результати цього заходу?
-До нас звернулися представники військової частини, підпорядковані ОК “Північ” для того, щоб ми допомогли їм і надали якісний дрон. До нас звернувся В’ячеслав Попков, шеф кухар RiverSide і запропонував організувати благодійну вечерю. Ми знаходимося біля кордону, тож вирішили проводити вечерю без широкого оповіщення публіки.

Ідея “Військового мішлена” належить київській організації Save Ukraine Team, за аналогією всесвітньо відомих ресторанів категорії “Мішлен”. Вхідний квиток коштував 800 гривень, і всі отримані кошти призначалися для придбання дрону. У підготовці заходу були задіяні ГО «Сяйво СІВЕРЩИНИ, ресторан «RiverSide» і Sаve Ukraine Team.

– Найбільш вартістним лотом на аукціоні став Прапор України, підписаний Героєм України Віктором Ніколюком, – повідомила Ірина. – Його придбали за 51 000 грн. Я дуже вдячна людині, яка придбала його. Була продана куртка, картина, шоколад ручної роботи, дошка, книга та інше.

В результаті вдалося зібрати понад 250 тис. гривень для придбання двох дронів Mavic-3 та одного тепловізору.

Продукти для частування надала компанія METRO Україна, ТМ «Куратор» з них кухарі ресторану RiverSade підготували п'ять страв, подали до них п'ять видів відповідного вина, запропонованого ТМ ”Вина Коблево” та магазином “Vinetime”. Захід вийшов красивим та позитивним, у тому числі завдяки ведучому Артему Шовковому.

На сьогодні один дрон вже переданий, інші речі проплачені, ми чекаємо на їх доставку з Європи.

- Ірино, як Ви розцінюєте волонтерську діяльність?
- Знаєте, я дивуюсь нашому народу. Моя донька повернулася до Чернігова, працює, все обліковує, щоб сплачувати податки до бюджету, Володя Ігнатенко добровольцем пішов до ЗСУ. Багато підприємців і цивільних громадян допомагають матеріально.

До речі, спільно з Управлінням молоді та спорту ЧМР ми зібрали кошти на автомобіль для бійців 58-го батальйону, в якому воюють наші земляки. Наші умільці зварюють з підручних матеріалів “буржуйки”, скоби для бліндажів і передають їх на передову. Жінки нашого підрозділу “Павучки” сплели сотні маскувальних сіток. Волонтер зі стажем, каталонець сказав і його слова закарбувалися в моїй пам'яті: “Скоро допомога вашій країні буде зменшуватися. Ви почуєте багато цікавих речей. Не звертайте уваги і продовжуйте робити те, що робите. Вашим хлопцям ця допомога життєво необхідна”.

Своєю харизмою волонтери Михайлюк Сергій, Черенько Ірина, Смоляр Яніна, Різуха Інна, Войтех Павло, Галепа Олег і Кравчук Людмила. запалюють інших Дякую, що МИ РАЗОМ наближаємо ПЕРЕМОГУ.

Gorod.cn.ua