Стіну рознесло, а ікони вціліли

Добавить новость

Среда, 22 Июня 2022 16:44  |  Просмотров: 3333

Неймовірну історію нам розповіла 39-річна чернігівка Марина Швець. Під час ворожих обстрілів її приватний будинок на вулиці Малясова сильно пошкодив ворожий снаряд. Він поцілив за пів метра від вхідних дверей. Ударною хвилею рознесло веранду і розкурочило стіну в передпокої. Усі речі, що були там, пошматувало або ж посікло осколками. А ікони на стіні залишилися неушкодженими! Більше того — на них навіть захисне скло вціліло!

Марина, як і більшість чернігівців. вранці 24 лютого була вдома. її розбудив дзвінок подруги Світлани.
- У Свєти чоловік - військовий. І вона мене вже не раз попереджала: «Буде війна, готуйся!». Та, чесно кажучи, я недуже вірила, що таке станеться. Тож, коли 24-го о шостій ранку пролунав черговий дзвінок від подруги, я їй сказала: «Свєто, ти вже набридла. Дай, будь ласка, виспатися!» - А у відповідь почула страшні слова: «Виспишся потім. Почалася війна!» -, - пригадує Марина.

- У перші дні ми з дочкою Софією (ій 12 років) були вдома. Підвалу чи погребу в нашому будинку немає, тож від бомбардувань ми ховалися в бомбосховищі жіночої колонії, що неподалік від нас. Там було дуже сиро і холодно. Пізніше згуртувалися із сусідами і почали бігати в їхній погріб
.
Будинок Марини постраждав увечері 16 березня під час чергового обстрілу міста.

-Того дня десь після обіду росіяни почали гатити по сусідніх із нами мікрорайонах. Під вечір здалося, що все затихло, та вони знову почали стріляти. Тепер уже по нашій вулиці. Ми з дочкою і сусідами були в погребі, коли до нас прибігли дідусь із бабусею із сусідньої вулиці. Вони розказали, що в їхню хату влучив снаряд і вона загорілася. Під обстрілами ми все одно нічим зарадити не могли, тож попросили їх перечекати з нами. Вони зосталися. Через якийсь час дідусь згадав, що не забрав документів (вони були заховані не в хаті, а десь в іншому місці), і вирішив піти по них. Коли відчинив двері і почав вилазити нагору, то з вулиці стали доноситись крики. Ми виглянули - а там... Наш будинок і ще кілька сусідніх - розбиті. Більшість із них горіли. Жертв точно було б не уникнути, якби не двоє чоловіків із сусідньої багатоповерхівки. Побачивши вогонь, вони кинулися допомагати людям вибратися зі зруйнованих хат, виносили лежачих і тих, хто не міг самостійно пересуватися. Спасибі їм велике!

- Що стосується нашого дому, то снаряд розірвався фактично на порозі. Веранду знесло повністю (від неї зосталася лише купа сміття), вікно з рамою і металеві двері вирвало, а дах будинку частково зірвало, зруйнувало частину стіни о передпокої (вона була зразу за верандою). У самій кімнаті посікло шафу (включно з усім одягом, що був у ній), потрощило крісло, стіл, лампу, зірвало зі стіни лічильник. А дві наші ікони (Божої Матері та Ісуса Христа), які висіли на стіні всього за півтора метра від розвалин, вціліли. Навіть на захисному склі ікон не було ані тріщинки. І ще дивом вижив наш кіт, який теж був у передпокої. Хто б міг подумати...

Після пережитого Марина з дочкою твердо вирішили їхати з міста. Від знайомих дізналися, що біля першої школи діє неофіційна точка збору для бажаючих виїхати. Тож наступного дня направилися туди.

— Біля школи були й автобуси, і легкові машини, власники яких забирали попутників. Та охочих виїхати було так багато, що вишикувалася величезна черга. І, як на зло, коли ми із Софією вже майже відстояли її (перед нами лишалося 15-20 людей), почався артобстріл касетними снарядами. Ще б пів години — і ми гарантовано виїхали б, та не судилося. Усі почали розбігатися хто куди, і наша з дочкою евакуація зірвалася. Після цього я звернулася по допомогу до волонтерів. Через два дні вони приїхали в місто з гуманітаркою, а виїжджаючи, вивезли нас із Сонею з Чернігова.



На фото будинок Марини Швець після обстрілу



На фото - вцілілі ікони

— Ікони ви забрали із собою?
— На жаль, вдалося взяти лише мінімум: документи і трохи одягу. Але я попросила свого дядька з передмістя Чернігова тимчасово забрати ікони до себе. Тож, коли ми повернемося в місто, їх нам повернуть. Ці ікони дісталися мені від бабусі, якої не стало минулого року.

— Може, вбачаєте якийсь знак у вцілілих іконах?
— Навіть не знаю. Та можу з упевненістю сказати, що Бог є! Та і як не вірити після такого? Господь точно існує!

***

Ще одну вражаючу історію нам розповів 66-річнии Сергій Швець, дядько Марини, який забрав її ікони на зберігання. Під час війни один із церковних образів — вишита бісером Діва Марія — став для нього знаковим. Сергій Степанович знайшов цю ікону абсолютно неушкодженою (!) на руїнах будинку свого сина Олександра і його цивільної дружини Кароліни.



На фото Сергій Степанович Швець зі знайденим на руїнах вишитим образом Божої Матері

— Син із дружиною мешкали на Бобровиці в будинку з піноблоків. Він на два входи. Одна частина дому їхня, а друга — сусідська, — розказує він. — Бомбу скинули на дім навпроти. Його рознесло під нуль. Лише вирва зосталася. А ту частину будинку, де мешкали Сашко з Кароліною (під час авіаудару вони були в мене), зруйнувало вщент. Аж до піску. Друга половина частково встояла, хоч і її сильно пошкодило. Тоді ж на їхній вулиці загинув чоловік (він стояв метрів за 60 від місця вибуху, і його вбило осколком). І ще двох поранило. Сталося це на початку березня. Так-от, коли бомбардування й обстріли міста припинилися, я прийшов порозгрібати завали на місці будинку дітей. Думав, хоч ламінат заберу. Узяв лопату, став загрібати, аж бачу - якась ганчірка тягнеться. Роздивився, а це вишита бісером ікона Божої Матері. Каролінина робота. Лише уявіть собі: будинок вщент рознесло, стійки металеві для воріт немов автогеном хтось позрізав, а вишита ікона вціліла! Я зразу зрозумів, що це Боже провидіння. І ніяк інакше!

Джерело: газета «Гарт» від 16.06.202, Олексій Прищепа, фото автора та Марини Швець

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: