«Укрпошта» на Чернігівщині: виходимо на той обсяг послуг, який надавали до війни

Добавить новость

Четверг, 9 Июня 2022 12:12  |  Просмотров: 4113

Чернігівська дирекція АТ «Укрпошта» не припиняла свою діяльність в нашій області ні під час активних обстрілів Чернігова, ні в період окупації значної частини населених пунктів. Про звичайний героїзм своїх працівників розповідає директорка регіональної філії «Укрпошти» Олена Дорошенко.



На фото Олена Дорошенко

«Ми розуміли, що дуже потрібні людям»

Пані Олено, давайте згадаємо про вашого працівника, який став відомий на всю Україну тим, що 4 березня збив ворожий літак над Черніговом. Він ще не повернувся на основне місце роботи?
Сергія Чижикова ми чекаємо, але він зараз важливіший там, у гарячих точках. Чекаємо на нього та на перемогу. Загалом варто відзначити: всі, хто працював у березні, особливо в Чернігові, - наші герої. Вони витримували нелегкий побут вдома, втрати в родині, біль за батьківщину, не розуміючи, що буде далі. Для цього потрібна сила духу.

Пошта – це, перш за все, люди – звичайні листоноші. Чи можете згадати якісь приклади героїзму, взаємодопомоги поштарів області?

Щоранку ми звіряли втрати: люди, будівлі, транспорт, закриті війною шляхи доставки, і оцінювали наші можливості. Щодня приймали рішення, що будемо робити в наступну годину. Треба було врахувати, чи є на місцях світло, чи є доступ до інтернету, чи може працювати система. Люди не витримували і виїжджали, тож нам потрібно було побудувати мережу відділеної роботи. В ручному режимі адміністрували роботу по місту та області.
Вже з першого дня ми розуміли , що не зможемо працювати з газетами - вони не друкувалися, і з поштовими відправленнями, бо ми були відрізані від Києва. А люди чекали пенсії! Працювали всі відділення м. Чернігів, навіть без світла всю інформацію записували на папірцях. Головпоштамт працював у підвалі, щоб захистити, в першу чергу, людей, котрі прийшли до нас за пенсіями. Це була приваблива мішень для ворога!

Робочих відділень у місті, на жаль, ставало все менше, бо не вистачало людей, котрі були готові під постійними обстрілами приходити на робочі місця, ми мали втрати і щодо приміщень. Хтось не відповідав, бо розрядився телефон, хтось був у бомбосховищі, дехто жив далеко і не міг дістатися на робоче місце. Ми ставилися до цього з розумінням. Ми тоді не могли забезпечити роботу листонош у Чернігові. Вони працювали на дільницях за потреби тільки після того, як були проведені виплати у відділеннях тим людям, котрі змогли прийти. Мені вже потім розповідали люди , як хоробро працювали під обстрілами наші дівчата в районах міста: у Новоселівці, на Бобровиці. Поштарі працювали і там, де була окупація, бо ми розуміли, що дуже потрібні людям.

«Вижили, бо грамотно розподілили обов’язки»

Як регіональна філія пережила період активної фази війни на Чернігівщині?
Територіальним менеджерам Прилук і Ніжина довелося бути нашими «руками і ногами» в області. І вони з цим впоралися достойно. Якщо ми не могли привезти гроші звичайним шляхом, вигадували якісь інші можливості. Загалом у березні близько 70% пенсій по області було виплачено. А по Чернігову цей показник становить близько 80%. Ми мали супер-підтримку від команди голови ОВА В’ячеслава Чауса.

Я дуже вдячна моєму заступнику Олександру Бородавку, адже він мужньо залишався на посту, а його родина з донечкою були поруч. Я була в передмісті, а це зона активних бойових дій, і тому для мене на той час головним був зв’язок і хоч трохи інтернету.

Згодом , коли Чернігів втрачав світло, ми зрозуміли , що терміново потрібні керівники різних рівнів з постійним зв’язком, що людям слід виїхати, щоб мати доступ до стабільного Інтернету. Гадаю, ми й вижили, тому що грамотно розподілили обов’язки. Дуже вдячні українській армії, що захистили наше місто! «Чернігів наш» - це був ранковий позивний у всіх робочих чатах. Ми захищали місто своєю присутністю!

Зізнайтеся, чи було страшно?
Якщо щиро, то страшно мені стало тільки тоді, коли в перші дні квітня виплачувала пенсії по селах, які тільки-но були звільнені від окупації. Не вистачало ні транспорту, ні працівників, а треба було діяти негайно, бо люди залишилися без грошей. Люди пережили справжнє пекло. Ми привозили пенсії, продукти , трохи гуманітарки. Зустрітися зі страшною правдою війни емоційно дуже складно! Намагалася не думати, а що я зробила б , якби російські нелюди тоді, в березні, постукали і мені у двір? Бо стояли поруч і гатили по рідному місту, по переправах. І тоді страху не було, була тільки величезна лють! Але ми працювали! Посмішки та обійми з початку квітня в зруйнованих селах посилювали віру в майбутнє і в перемогу України! Крім того, щодня ми відчували величезну підтримку керівництва та колег з «Укрпошти».

«Не буде бізнесу – не буде пошти»

Розкажіть детальніше про втрати регіональної дирекції. Яка зараз ситуація щодо технічного оснащення? Чи будете відновлювати зруйновані приміщення?
Зруйновані сортувальний та автомобільний центри, багато втрат по транспорту саме в Чернігові, і що критично - магістрального транспорту. Декілька будівель поштових відділень практично не підлягають відновленню або сильно зруйновані. Ми втратили комп’ютеру техніку, товар, посилки. З такими наслідками військових дій ми зустріли квітень. Саме мережа пересувних відділень дала можливість потихеньку відновлювати доставки по області. З 18 машин пересувних відділень у Чернігові на початок квітня у нас залишилася на колесах тільки одна машина. Вісім великих "МАЗів", які здійснювали поштові перевезення по області, треба було ремонтувати. На жаль, в червні на маршрути вийшли тільки 5 МАЗів та 9 пересувних бригад

Кількість маршрутів вимушено скоротили. Але вже у травні на маршрути вийшли 69 пересувних відділень, в червні відновили 77 з 127 довоєнних маршрутів.

Ще в квітні я своєю власною машиною розвозила пенсії, бо не було техніки, пального, а обставини вимагали швидкості. Логістика ускладнювалася тим, що мости були зруйновані. Було важко доїхати до громад Киселівки, Іванівки, Киїнки, в деякі інші приміські села. З 18 пересувних машин, точкою базування яких є Чернігів, станом на 1 квітня в робочому стані залишалася була тільки одна. Тому в квітні ми мали дуже сильно підлаштовуватися під обставини. Чекали на повернення своїх працівників. Реорганізовували доставку пошти з інших точок базування, де техніка збереглася. На початку квітня відновили Інтернет, провели першу звірку з пенсійним фондом, бо нам треба було розуміти, хто отримав гроші в березні та лютому. Інакше Фонд не зміг би профінансувати подальші виплати. Багато часу витратили, щоб привести все до ладу. Лише 22 квітня до нас приїхала перша машина зі столиці. На початку травня налагодили стабільну роботу, а в червні будемо намагатися вийти на той обсяг послуг, що надавали до війни.

Редактори районних газет нарікали, що перший після деокупації тираж не був доставлений вчасно. Наступний виклик для місцевої преси – передплатна кампанія. Яка тут ситуація?
Гадаю, жителям області треба звикнути, що газети відновлюються, що пошта працює. Газети друкуються – і обласні, і районки. Коли ми продавали славнозвісну марку, то за день на Головпоштамті здійснили 100 передплат. Я вважаю: це хороший результат. Коли працювали в Срібному, люди також запитували про газету, хочуть її підтримати. Наразі є завдання збалансувати час друку газет і наші можливості по маршрутах. Принагідно звертаюся до жителів міста та області: підтримайте друковані видання! Ми би хотіли втримати показники щодо передплати на довоєнному рівні, але розуміємо, що це навряд чи можливо. Багато людей наша область вже втратила.





На фото Олена Дорошенко, В'ячеслав Чаус та Олена Дмитренко у Чернігові на пішохідному мосту над Десною погасили поштову марку "Русскій воєнний корабль…всьо!". Це друга марка "Укрпошти" із серії про корабель, ця присвячена операції зі знищення крейсера "Москва"

Яким чином буде організована подальша робота Чернігівської філії?
Як я зазначила, збитки компанії дуже значні. Пошкоджене і центральне офісне приміщення. Переміщення людей позначилися на навантаженні відділень - не тільки пересувних, а і стаціонарних, у всіх населених пунктах області. Не буде бізнесу – не буде пошти. Продовжуємо вивчати навантаження. Цей час дає нам можливість маневрувати. Якби не було пересувних відділень, ми би взагалі не мали можливості працювати. Нагальна проблема – обслуговування жителів Задесення, адже потрібен міст. Поки обслуговування ведемо з Козельця.

Відновили роботу в нічні зміни, щоб перші газети, які теж відновлюються, вчасно надійшли до читачів. Комендантську годину в нашому обласному центрі ще не відмінили, тому зверталися до обласної військової адміністрації, нас підтримали й допомогли. Ми зробили це разом. Ідеї, куди рухатися, вже маємо після зустрічі з генеральним директором АТ «Укрпошта» Ігорем Смілянським, який відвідав Чернігів. Будемо будуватись!

Спілкувалася Вікторія Сидорова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: