8 річниця з розгону Євромайдану у Чернігові: як це було

25 листопада 8 річниця з розгону Євромайдану у Чернігові. Це було перше застосування сили до мітингувальників від початку протестів в Україні, які згодом назвуть Революцією Гідності. 25 листопада 2013 року у центрі Чернігова кілька десятків "беркутівців" та працівники комунальних служб розібрали намети й забрали апаратуру в організаторів мітингу. Силовикам протистояли до десятка людей. Один із них намагався підпалити себе. Вже після революції до відповідальності за розгін чернігівського Євромайдану намагалися притягнути чотирьох людей. Чи вважають вони себе винними та чи вчинили б так зараз і як події листопада 2013-го оцінюють учасники протестів – далі.



Що передувало розгону євромайдану?

Перша акція на підтримку європейському вектору у Чернігові пройшла 22 листопада під стінами ОДА, – на наступний день після відмови Кабміну від підписання угоди про асоціацію та перших стихійних акцій у Києві.

"Це такий спонтанний рух абсолютно. Ми подивилися на Київ, і сказали, що треба щось робити у Чернігові", – розповів керівник ГО "Освітній центр "Ініціатива""Павло Пущенко.
На 5-6 активістів нагнали кілька десятків "Беркуту", дивитися на цю картину було жахливо, додав Пущенко.

25 листопада 2013 року у сквері імені Попудренка відбувся перший на території України силовий розгін протесту на підтримку євроінтеграції.

"Як раз злива йшла страшенна, ми зробили перший плакат. І нас десь плюс-мінус 50 людей було. Ми під дощем провели цю першу акцію біля облдержадміністрації", – пригадав учасник Революції Гідності Ігор Андрійченко.

Протягом наступних двох днів у сквері поблизу Красної площі тривав протест. Стояв намет для збору підписів (їх за вихідні зібрали близько 6,5 сотень, - ред.). Зі сцени наживо транслювали акції з інших регіонів та виступали всі, хто мав, що сказати. До міськради із повідомленнями про проведення мирних мітингів звернулися щонайменше дві політичні сили. Перше повідомлення надійшло від Ігоря Андрійченка, тоді він був головою обласного осередку партії "Демальянс". Супротив правоохоронці почали чинити в перший же день, згадує він.

"Коли ми прийшли, просто прийшли на місце, їх уже чоловік 30 там було, хто в цивільному, хто ні, нам активно почали не давати розгорнути наш нещасний намет".

Пізніше стало відомо, що "розгін"готували паралельно із встановленням наметів. Тієї суботи до міськради звернулася міліція з тим, що вони не зможуть забезпечити громадський порядок.

"Та ж сама причина, що й всеукраїнського рівня – "йолки", новорічні свята, влада сказала, що не зможе забезпечити тут порядок під час новорічних свят", – розповів Павло Пущенко.

Тому Павло Вовк, (нині співробітник "Чернігівводоканалу" та депутат міської ради від партії "ОПЗЖ", а тоді – юрист міської ради, -ред.) написав подання до суду про заборону масових акцій в районі Красної площі до 7 січня наступного року. В суботу близько 22:00 суддя Чернігівського окружного адмінсуду Олександр Заяць ухвалив відповідне рішення.

"Взагалі, субота – вихідний день. Не працювала чомусь машина по автоматичному розподілу суддів, чомусь саме Заєць опинився, чомусь Вовк теж був на роботі. Міліція готувалася цілий день наступного дня, комунальників теж треба було підготувати. Тому вони виявились готовими тільки на понеділок", – прокоментував громадський діяч, ексзаступник голови обласної організації "Народний рух України" Сергій Соломаха.

Як проходив розгін?

Світлана Жимолостнова – очевидиця тих подій. У понеділок зранку, на третій день акції, вона змінила з нічного чергування у наметі Ігоря Андрійченка. Згадує, близько 11-ї ранку до неї підійшли двоє людей та показали рішення суду, про знесення палатки "Демальянсу".

"Вони не знали, що робити. Ми казали, що ми нічого не віддамо, запрошуйте Ігоря Андрійченка. Але прийшов Гребенюк і сказав зносити всіх. І тут почалося…."

Едуард Гребенюк у листопаді 2013 року працював заступником начальника УМВС в Чернігівській області.

"Сцена була оточена кількома десятками "Беркуту", і вони розтягують це майно, стоїть ґвалт, активісти сперечаються і кричать, нікого не пускають в це коло. Вони це все скидали, всю апаратуру на спеціально підігнану вантажівку. Станіслав Тавлуй облив себе бензином, намагався підпалити, його швидко спакували", – пригадав Павло Пущенко.

Нині Станіслав Тавлуй та його дружина ті події не коментують. Техніку їм згодом повернули, здебільшого в неробочому стані, – їхня громадська організація припинила свою діяльність. Після спроби самоспалення Станіслав пояснив свої дії безвихіддю.

Кого звинувачували у розгоні

Розслідування почалося на початку 2015. Прокуратура відкрила три кримінальних провадження: щодо юриста міськради Вовка, судового виконавця Рокача та заступника керівника обласного УМВС Едуарда Гребенюка.

У цьому, сказав Павло Пущенко, вбачається загальноукраїнська тенденція. Так, суддя Заяць пройшов атестацію та у 2017 році був призначений на посаду судді безстроково. Тоді Вища рада правосуддя визнала його рішення такими, що обмежили права людей на мирне зібрання, однак дисциплінарне провадження не відкрила, бо строки його застосування спливли (дані з порталу "Чесно. Фільтруй суд", - ред.).

Від коментарів суддя Заяць відмовився. Зі слів Сергія Соломахи, справа щодо судового виконавця Рокача нічим не завершилася. Павла Вовка 5 років тому суд першої інстанції виправдав, після 3-х років апеляцій прокуратура закрила справу через відсутність складу злочину.

"Я б точно так же звернувся до суду, так само б підтримував позовні вимоги про обмеження, бо тоді це була не заборона, ми просили обмежити проведення цієї мирної акції без застосування звуковідтворювальної апаратури й перекриття вулиць", – сказав Павло Вовк.

Едуард Гребенюк через півроку після подій переїхав до Одеси, став заступником керівника Одеського УМВС. У жовтні 2014 року його люстрували, однак в серпні цього року Гребенюк поновився на вже відсутній посаді.

"Він зразу отримав там трикімнатну квартиру на березі моря. Суд відновив його на роботі у зв’язку з роз’ясненням Конституційного суду і присудив повернути йому за час відсутності на роботі десь 700-800 тисяч", – зазначив Сергій Соломаха.

У 2018 році Верховний суд України присудив йому три роки умовно за незаконне перешкоджання проведенню мітингів. Йому інкримінували ще "перевищення повноважень", однак для цього мали б виявити особисту його зацікавленість в розгоні.

"Коли розглядали справу, безумовно, прокуратура не вбачала в нього особистої зацікавленості. Не вбачала, що йому за це орден дали – тобто, абсолютно в цьому плані не готувалося прокуратурою звинувачення, і тому йому цю статтю було скасовуно й лишилася тільки ст. 340", – додав Соломаха.

20 грудня 2013 року президент Янукович нагородив Гребенюка орденом Данила Галицького.

Сам Едуард Гребенюк не вважає себе винним та оскаржує рішення Верховного суду в Європейському суді з прав людини. Пояснює, міліція намети та техніку не демонтувала, а охороняла громадський порядок. Бути присутніми вони мали згідно з постановою державної виконавчої служби.

"Я вважаю, що це рішення було політично вмотивованим. Я вважаю, що дії працівників міліції були законні, і працівники міліції діяли згідно з Законом України «Про міліцію». В ніякому разі не порушували його і не перевищували межі", – прокоментував Суспільному
у коментарі Гребенюк.

Як зараз ці події оцінюють протестанти?

"Тоді сподівання були, що ми щось відсудили, що людину покарали. А на сьогодні бачимо, пан Гребенюк знову процвітає, і знову його підтримують", – сказала Світлана Жимолостнова.

Курс був змінений з проросійського на проєвропейський, вважає Пущенко.

"Ми можемо зараз вільно збиратися, вільно висловлюватися. Тобто, цінності, за які ми боролися, вони все ж таки стали домінуючими".

"Люди, які сказали, що свобода – це цінність, вони сказали про це вголос. І вони продовжують про це говорити в той чи інший спосіб, бо громадянське суспільство в Україні, слава Богу, є", — зазначив Ігор Андрійченко.

Джерело: Суспільне Чернігів

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: