Циганський барон

Добавить новость

Пятница, 5 Ноября 2021 14:38  |  Просмотров: 4096

Ми називаємо їх циганами, хоч насправді вони – роми. Народ, який понад усе цінує свободу й дорожить власною гідністю. Сучасні цигани майже не ведуть кочового життя. Кибитки та нічні багаття їхніх таборів сприймаються вже, немов екзотика. Проте, як і в давні часи, вони обирають собі ватажків із найбільш шанованих та авторитетних ромів.

«Циганська пошта» працює не гірше за СБУ…

До Петра Главацького постійно приїздять роми з усієї Чернігівщини, а нерідко – і з інших регіонів України та сусідніх держав. Щоб порадитися, залагодити важливі справи. Адже в ієрархії ромів циганський барон – людина дуже авторитетна. І зазвичай його слово – закон.



«Чому барон? Раніше циганських ватажків називали «баро», – розповідає Петро Володимирович. – Тобто, якщо перекласти з ромської, «баро» – це «великий», «велика людина», котра розбирається в людях, має довіру і має право домовлятися від імені всього табору. Скажімо, барон приходив до голови колгоспу й пояснював, що табір на певний час поселиться поблизу села, на околиці. Барон гарантував: «Ми курей не крастимемо. Жоден Ваш односелець не постраждає». Адже інколи все-таки були випадки, що роми зупинялися біля якогось села, циганки проходили вулицею і десь якась курка зникала... Втім, таке траплялося дуже рідко. Бо в тому селі, де вони мешкали, роми прагнули не капостити. Це була ганьба і для барона, і для всього табору».

Тож, наприклад, по коней цигани вирушали за сотні кілометрів. «Що стосується крадіжок, то наші роми, ви знаєте самі, дуже любили коней. Були такі випадки, що в Чернігівському районі стояв табір, але, аби поцупити коней, цигани їхали аж до Гомеля. Розумієте, це не вважалося ганьбою для нашого народу. Якщо нормальний циган краде коней, це було навіть престижно. Але зараз, звісно, такого немає. Це вже давно в минулому», – запевняє мій співрозмовник.

Сучасний циганський барон представляє інтереси ромів усієї області. Як правило, саме він виступає посередником у стосунках із владою та правоохоронцями. «Взагалі, немає поганої нації, є погані люди, – говорить Петро Главацький. – Тому довіряй, але перевіряй! Щоб рома у ромів щось поцупив, таке трапляється надзвичайно рідко. Проте, як це не прикро говорити, деякі цигани можуть обікрасти людину іншої національності. Як то кажуть, в сім’ї – не без виродка! Втім, якщо крадіжку скоєно нещодавно, ми інколи навіть самі, без поліції, знаходимо винних і повертаємо потерпілим поцуплене добро та гроші. Навіть якщо злочин скоїли приїжджі роми – з Росії чи Білорусі. Адже «циганська пошта», по-моєму, працює не гірше, ніж органи внутрішніх справ чи СБУ. Ми, бувало, відряджали наших людей до сусідніх країн і вони знаходили крадіїв».

Коли Петро Володимирович дізнався, що в одному з сіл Чернігівського району цигани начебто обікрали 80-літню бабусю, він одразу ж вирішив з’ясувати істину. Ретельне розслідування довело, що місцеві роми – не винні. Проте циганський барон все-таки потурбувався про потерпілу: «Ми вирішили, оскільки це – самотня жінка похилого віку, треба зібрати кошти й віддати їй. Адже гроші для людини в такому віці, самі розумієте, дуже важливі. І я переконаний – ми вчинили правильно».

Як циган на прийом до Сталіна ходив

Зараз на Чернігівщині проживають 4 тисячі ромів. В основному, це – законослухняні люди. Їхні діти ходять до школи. Проте є багатодітні родини, яким дуже сутужно. За словами Петра Главацького, в Україні, на жаль, поки що відсутні ефективні загальнодержавні програми для ромів – соціального, правозахисного та культурного спрямування. Хоча б такі, як у сусідній Білорусі, де роми відчувають себе соціально захищеними, отримуючи, зокрема, й кваліфіковану правову допомогу. Адже до 1956 року цигани на території колишнього Радянського Союзу вели кочовий спосіб життя. Багато з них потерпали від бідності та неосвіченості.

На початку 50-х, ще за Сталіна, почалися гоніння на циган, аби, наприклад, не тримали коней, розповідає Петро Главацький. Тому одного разу зібрався табір та й обрали людину, яка могла краще за всіх говорити російською і була більш-менш освіченою. І направили на прийом до Сталіна. Мовляв, будь ласка, добийся зустрічі з вождем, хай він дозволить нам тримати коней. Той чоловік виявився наполегливим і таки записався на прийом до генсека. Пам’ятав, звісно, що вождя Сталіним звуть, але, коли двері відчинив, трішки розгубився. Каже: «Ну, здрастуйте, товаришу Залізняк». Генсек здивувався: «Який я Вам Залізняк? Мене ж звуть Сталін». На що рома відповів: «Ну, якщо Сталін, то такого взагалі хрін зігнеш»…

«І видатний кіноактор Чарлі Чаплін, і легендарний командир партизанського з’єднання Сидір Ковпак були ромами, – говорить Петро Володимирович. – Але це чомусь замовчується. Між тим, циганки ставали навіть королевами! Ромами були прославлені співаки, вчені, льотчики... А такі фільми, як «Циган» і «Табір йде в небо» увійшли до скарбниці світового кінематографу. Також серед ромів – немало обдарованих цілителів, які розуміються на травах, – запевняє циганський барон. – Прикро, що зараз усілякі шахраї, так звані «провидці», демонструючи якісь сумнівні посвідчення, цинічно обдурюють людей. Натомість серед циганок є дійсно жінки з феноменальними здібностями, здатні зазирнути в майбутнє. Таких випадків у нас – багато! Зокрема, напрочуд точно гадала чернігівка Софія Іванівна Орловська. Гадала моя мама – Марія Дмитрівна. Ми до 70-х років жили в Білорусі, потім переїхали в Україну. І звідти, з Білорусі до нас постійно приїжджали люди і просили погадати. Мама володіла білою магією. Розумієте, це все від дідуся, бабусі передається з покоління в покоління».

На Чернігівщині мешкають понад 4 тисячі ромів

Син циганського барона одружився з українкою. «Нічого поганого в цьому немає. Вона – прекрасна дружина, – каже пан Петро. – Національність не повинна стояти на заваді коханню». Отож циганський барон як належне сприйняв і рішення своєї доньки вийти заміж за українця. А ось обидва весілля влаштували за звичаями ромів!

Свого часу мій співрозмовник працював музикантом та водієм, а також опікувався циганським ансамблем «Черген» (українською це перекладається як «зірка»), котрий не раз успішно демонстрував своє мистецтво у Чернігові і в столиці. Нині він очолює обласну громадську організацію ромів «Черген».

А ще циганський барон мріє створити у нашому місті ромський центр – з гуртками для дітей та підлітків, які могли б у перспективі отримати там і професію до душі. Потрібен актовий зал, щоб ромам, котрі приїжджають до Чернігова, було де поспілкуватися. Вирішувати питання необхідно: нині на Придесенні мешкають понад 4 тисячі циган, зокрема в Чернігові – майже 400 (близько ста родин). І всі вони – наші співвітчизники, громадяни України.

Петро Володимирович разом із Мариною Казанською, керівником місцевої громадської організації «Романо дром» (у перекладі – «циганська дорога»), займалися встановленням пам’ятника циганам, загиблим у роки другої світової війни. Фашисти з усієї області звозили ромів до чернігівської в’язниці й потім, впродовж трьох діб, розстріляли їх – близько п’яти тисяч людей.

Тож Петро Главацький дуже вдячний краєзнавцю Герарду Кузнецову, який встановив істину, показав це місце – пагорб на околиці Подусівського лісу. З його допомогою зняли відеосюжет, оприлюднений на фестивалі ООН із прав людини. Однак головне, що тепер у Чернігові є пам’ятник полеглим циганам, – можливо, єдиний в Україні.

Також Петро Володимирович мріє гідно увічнити пам’ять про справді видатного ромського поета, нашого чудового земляка Михайла Казимиренка. Він писав ромською та українською мовами, був членом Національної спілки письменників України. Це – великий подвижник, котрий переклав ромською багато віршів Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка та сучасних українських поетів, а ще класиків російської літератури, зокрема Олександра Пушкіна.

Мій співрозмовник стурбований тим, що останнім часом у деяких українських виданнях з’являються публікації, котрі фактично розпалюють міжнаціональну ворожнечу. Зокрема, циган звинувачують у всіх мислимих і немислимих гріхах. Насправді все – зовсім інакше, переконаний Петро Главацький: «Якщо проаналізувати ситуацію, наприклад, у нашому місті, то можна пересвідчитися, що серед ромів немає ні маніяків, ні вбивць. Цигани не скоїли жодного збройного нападу на банки, магазини чи якісь фірми. Не цупили автомобілів. В основному це – дрібні крадіжки».

Петро Володимирович любить жарти, тож із задоволенням розповідає дотепний анекдот: «Зустрічає циган інопланетянина. Вітається й запитує: «Ти з якої планети?». Той відповідає: «Я – з Сиріуса». «А що, у вас усі – такі маленькі та зелені?» – цікавиться рома. «Так, усі», – киває інопланетянин. «І персні всі такі носять?» – дивується циган. Адже на руці в прибульця – великий перстень, який зазвичай носять роми. Інопланетянин дивиться на свій перстень і щиросердно хитає головою: «Ні, такі прикраси у нас, на Сиріусі, одягають тільки цигани...».

Не лише ромам, а й усім нашим читачам Петро Главацький бажає здоров’я, любові, добробуту та сімейного благополуччя. Нехай роми та українці завжди живуть в мирі і злагоді!

«Чернігівщина» №44 (862) від 4 листопада 2021, Сергій Дзюба

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: