На бджолу не одягнеш ні маску, ні протигаз

Добавить новость

Среда, 27 Октября 2021 15:12  |  Просмотров: 1537

В одному з інтерв’ю директор Інституту тваринництва НААН доктор ветеринарних наук Євген Руденко радив українським бджолярам постійно працювати над підвищенням рівня знань. «Вони повинні вміти відрізняти науково обґрунтовані рекомендації від «порад бувалих бджолярів», які ні до чого хорошого не призводять.



Другий важливий момент - це бути організованими союзами бджолярів. В Україні створено безліч асоціацій, але реального об’єднання немає, механізму зацікавленості бджолярів у об’єднанні - теж. Без вирішення питання про формування організованого бджільництва в Україні складно буде завойовувати ринки, виробляти конкурентну безпечну продукцію».

Науковець, окрім іншого, акцентував увагу на необхідності бджолярам і виробникам продукції рослинництва зробити крок назустріч один одному. Саме діалог і взаєморозуміння зроблять бізнес обох сторін успішним.

Але це все - теорія. На практиці, на превеликий жаль, маємо зовсім іншу картину. От, скажімо, чи часто агровиробники обдзвонюють місцевих пасічників і попереджають, що за декілька днів їхня фірма буде проводити обробку полів пестицидами чи іншими отрутохімікатами? Знаєте таких? Негайно повідомте нам, а ми зробимо все можливе, аби про цей передовий досвід знали якомога більше людей.

Не помилюся, коли скажу, що нинішні агровиробники уміють так обійти законодавство, що й не пред’явиш їм претензій. Бо хіба можна їх назвати порушниками ось цієї ключової, на мій погляд, вимоги:

«Аграрії, які застосовують засоби захисту рослин для обробки медоносних рослин, зобов’язані:

- не пізніше ніж за три доби до початку робіт через засоби масової інформації попередити про це бджолярів, пасіки яких розташовані на відстані до десяти кілометрів від оброблених площ;

- повідомити дату обробки, назву препарату, ступінь і строк дії токсичності препарату. Обробка сільськогосподарських культур повинна здійснюватися виключно препаратами, офіційно дозволеними в переліку пестицидів та агрохімікатів в Україні».

Невже дошка оголошень біля сільського магазину, паркан на розі вулиць, де живуть кілька пасічників, чи стовп, біля якого зустрічають корів із пасовища, стали засобами масової інформації? Чи, можливо, пасічники Борзнянщини щодня передивляються сайти міської і сільських рад, де агровиробники розміщують подібні оголошення? Чи в тих оголошеннях вказується назва препарату, ступінь і строк дії його токсичності й гарантується, що бджолам чи іншій живності, не кажучи вже про людей, той хімікат не нанесе шкоди? Ні і ще раз ні.



Тому й не дивно, що інвестори ой як ображаються, коли прості пасічники починають у них допитуватися правди: чому після того, як ви обробили поля, треба брати віник і лопату й змітати мертвих бджіл біля наших вуликів? «Ви ще доведіть, що то ми! Треба було не випускати бджіл! Та й ми оголошували»,- захищали свою позицію інвестори різного штибу.

А що ж робити бідним утримувачам божих комах? Мовчки схилити голову й мовчати «на всіх язиках»? Найсміливіші з них на перших порах готові були йти до суду й доводити власну правоту. Інші просто поремствували біля мертвих бджіл та махнули рукою, мовляв, який там ... компенсує збитки. А треті чекали, що вийде в першого.

Та в кожної медалі, як відомо, існує окрім аверса ще й реверс. Можна все валити на інвестора чи фермера, обзивати його агресором, але не слід забувати й про себе. Бо чи кожен пасічник інформує агро-виробника, що вивозить свою пасіку й розміщує її поблизу полів, які той обробляє? Чи всі пасічники готові самі чітко дотримуватися букви закону? За даними експертів «Економічної правди», 98 відсотків українського меду виробляється приватними господарствами, а лише 2 - зареєстрованими суб’єктами господарювання. Причина проста: несприятливі умови для офіційної діяльності бджолярів, а простіше кажучи, бюрократична тяганина та страх перед податками - ось ті камені спотикання до реєстрації.

На Борзнянщині в усіх чотирьох громадах не зареєстровано жодної спілки пасічників, яка б реально стала на захист їхніх прав чи представляла інтереси бджолярів у суперечках з агровиробниками. Хоча перші кроки до створення бджолярської спілки вже зробили кинашівські пасічники. їхнє нещодавнє відеозвернення змусило інвестора сісти за стіл переговорів, на яких представник орендатора пообіцяв тісніше співпрацювати з власниками пасік, аби не допускати загибелі бджіл.

Тож є сподівання, що це буде справді реальний діалог між інвестором і пасічником, а не голий популізм. Бо на бджолу не вдягнеш маску чи протигаз, а пропадуть бджоли - пропаде й життя на землі.

Джерело: районна газета "Вісті Борзнянщини" №37 (9959) від 11 вересня 2021, Андрій Донченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: