На Куликівщині нас приймали дуже гостинно

Пятница, 8 Октября 2021 16:15 | Просмотров: 2627

В один із вихідних ми, любителі подорожувати із міста Бобровиці, відправилися на Куликівщину. Вона несправедливо якось трохи в тіні від інших популярних туристичних локацій області, інформацію і рекламу про яких можна постійно бачити в інтернеті.

Прокласти одноденний маршрут допомогли нам сторінка у ФБ «Куликівщина туристична», а також заступник начальника Управління – начальник управління освіти, культури, туризму, сім’ї, молоді і спорту Куликівської селищної ради Марина Андрушко та головний спеціаліст (з питань туризму) Інна Овраменко.

У Куликiвському народному краєзнавчому музеї

ашим першим туристичним об’єктом стало с. Ковчин, про яке з гордістю розповідала екскурсовод Ковчинського історико-краєзнавчого зразкового музею Валентина Стеценко. Сама будівля музейного закладу – це вже сторінка історії. Розташований він у приміщенні колишньої земської школи. Особливою гордістю ковчинців є їхня відома землячка педагог і методист початкової освіти Лідія Деполович (1869-1943). З 1901 по 1908 рік працювала у Ковчинській земській школі. Потім були Чернігів, Київ. У середині 1920-х вона уклала свій перший авторський буквар «Нумо читати!», який побачив світ у Державному видавництві України в 1926-му накладом у 50 тис. примірників.

Валентина Стеценко проводить екскурсiю у Ковчинському iсторико-краєзнавчому зразковому музеi

Далі наш шлях проліг на базу зеленого туризму «Зачарована Десна». Її гостинний господар – Микола Туш. До речі, в минулому тренер з боксу, який виховав багато успішних спортсменів, заслужений працівник фізичної культури і спорту, депутат Куликівської селищної ради. Познайомилися ми з умовами проживання на базі, полюбувалися райськими куточками території, сходили до зачарованої Десни, яка протікає зовсім поруч. Ну і, звичайно ж, Микола Семенович повів нас показати свій мінізоопарк. Є тут павичі, фазани, самець косулі, дикі кабани. А зустрічав нас на вигоні гусак Степан разом із двома своїми подругами. Пан Микола розповідав, що вранці Степан приходить до вікна його спальні і кричить на своїй гусячій мові до тих пір, поки господар не пригостить його їжею. Ось такий живий будильник!

Микола Туш i його улюбленець гусак Степан

Наступна екскурсія чекала нас у Куликівському народному краєзнавчому музеї. Він поки що розташований у стінах школи. До слова, будівля Куликівської ЗОШ І-ІІІ ст. дуже красива. Після ремонту радує очі своїми теплими яскравими кольорами стін. У планах селищної ради виділити для музею більше приміщення, тобто покращити умови. Тут нас зустріла його директорка Любов Безпала. Працює на цій посаді недавно. Енергійна, ініціативна, не змогла всидіти на пенсії. За фахом пані Любов – учителька математики, працювала директоркою школи, в 2002 році їй присвоєно звання «Заслужений працівник освіти України». В музеї нас порадувало цікаве невимушене спілкування, дивовижна аура. І чудові квіти під вікнами будівлі, за якими доглядає Любов Безпала.

Любов Безпала знайомить iз експонатами Куликiвського народного краєзнавчого музею

Гордістю куликівців є туристичний клуб «Вогнище», який працює при Куликівському центрі позашкільної освіти. В 2018 році він відсвяткував 50 років. Відомий далеко за межами Куликівщини, один із найкращих в Україні. Його засновником і багаторічним керівником був відомий педагог, бард, громадський діяч Куликівщини Ісаак Клейнер. У клубі працюють секції гірсько-пішохідного, водного, вело- та автомототуризму, організовуються походи вихідного дня, діє кінофотостудія та група «Пошук». Нині керівником клубу є Юрій Федоренко. Пан Юрій провів для нас екскурсію у музеї історії туристичного клубу «Вогнище».

Юрiй Федоренко розповiдає про турклуб «Вогнище»

Побували ми і на базі відпочинку «Убідь», яка розташована у с. Салтикова Дівиця. І тут нас приймали дуже гостинно, відповідали на наші запитання, показували кімнати і будиночки, в яких проживають туристи. На базі є всі умови для гарного відпочинку. І дуже близько красуня Десна. На завершення екскурсії, вже по дорозі додому, ми зупинилися у Свято-Лаврентіївському жіночому монастирі, що в с. Вересоч.

На жаль, день виявився занадто коротким для детального знайомства з Куликівщиною. Але і те, що встигли побачити, залишило яскраві захоплюючі позитивні враження. Переконалися, що Куликівщина має цікаве історичне минуле, дивовижні пейзажі. І живуть тут працьовиті талановиті люди. Саме спілкування з ними зробило нашу екскурсію особливо цікавою. Вдячні всім, хто нас гостинно зустрічав! Дуже раді, що побували ще в одному цікавому куточку Чернігівщини.

Джерело: газета "Десняннка" №40 (879) від 7 жовтня 2021, Людмила Хвоя, м. Бобровиця