Старості Ганні Тупиці байдуже, що її звуть бандеркою. Головне, що кладки через Десну і Віть поробили

Добавить новость

Понедельник, 17 Мая 2021 11:30  |  Просмотров: 2380

На початку травня на Новгород-Сіверщині річки Десна та Віть стали повнитись водою. За добу Десна набрала 18 сантиметрів! Це в той час, коли розливу вже ніхто не чекав. Неготовими до великої води виявились і мости, котрі з’єднують Бирине, Підгірне та Прокопівку з Новгородом-Сіверським. Довелося оперативно рятувати ситуацію.



«З ранку й до вечора бригада ТОВ «ТрансЛайнГруп» на чолі з майстром Євгеном Хоменком встановлювали залізобетонні блоки і робили зверху дерев’яний настил. Люди безперервно працювали у крижаній воді. Я їм дуже вдячна за якісну та оперативну роботу», — таке, повідомлення 7 травня було опубліковане на сайті Новгород-Сіверської міської ради за підписом голови Людмили Ткаченко.

— То сполучення є? — перепитала у Ганни Тупиці, старости Бириного, Підгірного та Прокопівки.

— Дякуючи Людмилі Миколаївні, є, — підтвердила Ганна Миронівна. — Тепер можна дістатись Новгорода і пішки, і на велосипеді, і на автівці. Двічі на тиждень (по вівторках і п’ятницях) возимо людей,нашим стареньким «УАЗом» у центр громади. Автобусного;ж сполучення з цими селами нема.

— Мости поробили?

— Колись у планах було зробити капітальний міст, на сваях, та прийняли рішення, що такі витрати невиправдані, бо у Бириному 500 осіб населення. Так і лишились без капітального. Як розлились річки цього року, то у чоботах до містка перейти було неможна, по пояс води. Хто не боявся холоду, знімали штани і переходили вбрід. Тоді підключилась голова громади і швиденько добудували такі собі кладочки на опорах. З поручнями. Хоч сухим перейти можна. Ми все життя потерпаємо від тих розливів, і до самої смерті, певно, будем.

Сама Ганна Тупиця вважає себе вже ледь не корінною биринкою — 32 роки живе (родом з Тернополя, навчалась у Новгород-Сіверському медучилищі, за розподілом отримала направлення у Бирине, вийшла тут заміж, народила дітей).

— Своя — не своя, як кажуть, наброда, бандеркою називають, та я не ображаюсь, така і є, — сміється. — Головне, як я себе на посаді покажу. Як фельдшера мене 25 років знають, як старосту — третій місяць.

Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №19 (1826), 13 травня 2021 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: