Вчителька французької з Прип’яті
За плечима Валентини Барабанової більше 20 років педагогічного стажу, 11 з яких жінка працювала у Прип’яті. Учителька французької мови після отримання вищої освіти приїхала до міста енергетиків влаштовувати своє життя.
Валентина Барабанова, письменниця: «Цей період, можна сказати, щасливий. В якому плані? По-перше, було молоде місто. По-друге, квартири давали. А це ж урбанізація, тоді всіх хапала за живе, в селі ніхто не хотів жити, всі хотіли у місто, хай навіть у маленькому. Енергетики взагалі це були як еліта в місті, престижні люди».
Її молодший брат працював на ЧАЕС на другому атомному реакторі. Про жахливі речі, які відбувалися у 1986-му, він навіть не хоче згадувати. А вона пам’ятає, як після Чорнобильської катастрофи її евакуювали разом з іншими під Київ. Там пані Валентина працювала 10 років у громадській організації. Допомагала постраждалим від радіації, хоча і сама потребувала медичної допомоги.
Валентина Барабанова, письменниця: «Я десь через рік відчула капітально. Але нічого, якось організм переборов. Якщо реально казати, мені було 42 роки, я ще в Києві була, і лікарі та професори вважали, що я помру, що в мене кров наближена до онко, і що я не виживу. Мене врятували київські лікарі, які мені принесли книжки».
За два дні перебування у Прип’яті після аварії жінка отримала велику дозу радіації. За станом здоров’я перестала викладати французьку.
Валентина Барабанова, письменниця: «Я мала в Парижі бути перекладачкою на виставках, продажах українських художників. І вже мені зробили іноземний паспорт, і через 3 дні я маю з Борисполя вилітати в Париж, і мені відібрало спину. Я просто не могла піднятися з ліжка. І відтоді я вже не займалася іноземними мовами».
У 2006 році востаннє жінка відвідала свій дім у Прип’яті. Ось так на цих світлинах він виглядав після катастрофи. Зараз пані Валентина громадська активістка та письменниця, яка пише про Чорнобиль.
Сюжет телеканалу «Новий Чернігів»
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.