Воїни УНР і емігранти
У Крутах одні під прапорами, інші в формах старих часів.
«Це був наказ»
Руслан Баб’як, Олег Худик та Богдан Бутковський — гості із Тернополя
З синьо-жовтими прапорами у руках, у чорних костюмах з високими хутряними шапками воїнів армії Української Народної Республіки — 34-річний депутат Тернопільської обласної ради Богдан Бутковський, 29-річний Руслан Баб’як, начальник відділу Тернопільського молодіжного методичного центру, 22-річний Олег Худик, штатний музикант молодіжного методичного центру. Говорять, що такі костюми є в їхньому методичному центрі.
— Як вас вмовили в таку холоднечу приїхати на Чернігівщину?
— Це був наказ. А накази не обговорюються, — говорить за всіх Богдан Бутковський.
— Ви знали, що тут дике поле?
— Знали, що поле. А що їжі нема, то ми підготувалися, у нас своя польова кухня у «бусику» (мікроавтобусі. — Авт.), — сміються.
Волинський американець обгорнувся прапором США
У синіх джинсах, чорній шкірянці і такій же шапці, із зав’язаним на шиї американським прапором — 55-річний Володимир Залізний, громадянин США.
— Я ніколи не був громадянином України, — хоч і з акцентом але непогано говорить українською Володимир Залізний. — Я виїхав ще до розпаду Радянського Союзу. До Чернігівщини маю стосунок через дядька, котрий родом звідкись з-під Ніжина. А я сам з Волині, звідти, де УПА народилась.
Прапор привіз із собою зі штату Огайо. У Крутах — вдруге. Минулого року побув, сподобалося. Оскільки я кожної зими в Україні, дуже хотів знову приїхати.
— Чим український патріот у США займається?
— Далекобійних. Я з родини репресованих. Тато і дід по п’яті років сталінських таборів пройшли. А в Америці далекобійних — то професія, котра добре оплачується і не потребує закінчення вишу.
— Де в Україні зупинились?
— У Києві, у побратимів і посестринників. Це патріоти, з якими ми після Крут на Схід поїдемо.
Вікторія Товстоног, Ольга Макуха, тижневик «Вісник Ч» №5 (1812), 4 лютого 2021 року
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.