Так будували школу

Добавить новость

Пятница, 15 Января 2021 12:52  |  Просмотров: 2062 | Обновлено 15 Января 2021 13:53

Уже кілька поколінь села Володькова Дівиця милуються чудовою будівлею школи, яка розташована над дорогою обласного значення Ніжин - Носівка. І навряд чи хтось знає, що вона була зведена 110 років тому.



На початку XX століття кількість жителів села стала стршко зростати, тому питання про спорудження нового шкільного будинку постало само собою. На сільському сході 3 жовтня 1904 року було ухвалено рішення про будівництво училища. Пройшовши бюрократичну тяганину, біля базарної площі розпочали спорудження. Фінансову допомогу надавало Міністерство, губернське і повітове земства, меценати. але основний тягар лягав на товариство козаків і селян Дівиці. Уповноваженими по будвництву були обрані Ізмаїл Гаврилко й Онуфрій Федорина, які пильно стежили за якістю виконання будівельних робіт.

За результатами проведених конкурсних торгів. 12 червня 1906 року був укладений договір з Надією Виковою про поставку цегли: 170 тисяч червоної, 30 тисяч залізняка, 150 тисяч яскраво-червоної, 50 тисяч напівзалізняка.

11 серпня 1906 року комісія по будівництву з одного боку і Микола Полуботко. Григорій Кука. Павло Скатерной - з іншого заключили договір про проведення кам'яних робіт по цім 3 рублі 60 копійок за кожну покладену тисячу цеглин. Договором передбачалася навіть така деталь як обов’язкове змочування цегли та товщина швів при кладці. Теслярські роботи зобов'язався виконати Кіндрат Щербак, а покрівлю - Іван Мохир.

На позачергових зборах повітового земства було обрано попечителя для училищ - таємного радника Федора Сулія, який пожалував 1500 рублів на будівництво. 500 рублів внесла княгиня Марія Довгорука.

Школу будували з дотриманням жорстких нормативних вимог стосовно об'єму та площі класних приміщень, а також щодо їх належного освітлення та інсоляції. Віконні прорізи класних кімнат зорієнтовані переважно у західному та східному напрямках, аби забезпечити розсіяне сонячне світло, максимально комфортне для читання та письма.

Під час зведення школи застосовували передові технології та обладнання, влаштовували 11 голландських печей підвищеної теплоємності. Через неврожаї 1906-1907 років сільчани не змогли вчасно розрахуватися із підрядниками, тому будівництво затягнулося, але за фінансового сприяння земства будівельні роботи були завершені у 1910 році.

Василь Болотников написав дві пари образів та портрет імператора. у меблевому магазині Буковського замовили диван на 32 рублі, а Василь Бураченко і Петро Сутулов виготовити 50 парт.

Училище розраховувалося на 250 учив, а кошторис будівництва становив 23 тисячі рублів.

На першому поверсі розташовані чотири класні кімнати на 50,60,72 та 77 учнів. Там же були й роздягальня, вчительська, бібліотека та кімната для сторожа. На другому поверсі розмішені квартири для вчителів, а також кухня.

Двоповерхова цегляна школа має П-подібну форму Особливою ознакою будівлі стало архггектурио-стилктп не вирішення и фасадів виразно світського характеру. Вони мають симетріевіу юмпозицко, що притаманно стилю раціоналізму

Школа стала першою громадською будівлею новітнього часу на селі - своєрідним храмом знань та поряд з церковними спорудами набула значення архітектурно-містобудівних доня пакт поселення.

11 листопада 1910 року ніжинська повітова Учительська рада ухвалила з 1 вересня наступного року Двичанське училище перетворити у двокласне.

Першим його завідувачем став Микола Крапив'янський.

У листопаді 1919-го у Володьковій Двиці була встановлена радянська влада. Серед перших указів нового уряду був декрет і про освіту. Школа відокремлювалася від церкви, створювалася єдина двоступенева трудова школа. Вона була перетворена у І Володьководевицьку семирічну трудову школу соціального виховання змішаного типу навчання (для двчат та хлопців).



Набір учнів проводився кожен рік; навчання відбувалося у дві зміни та велося українською мовою. Але не розрахувавши ні сил. м можливостей повернулися до чотирирічного навчання, оскільки не всі діти через матеріальне становище родини могли повнютю пройти курс навіть початкової школи.

Серед учителе було немало таких, які починали свій педагогічний шлях ще до революції 20-ті роки були чимось унікальним в історії школі. Тут працювали пліч-о-пліч два майбутті доктори наук, діти священника та члени партії.



У 1921-1922 навчалиюму році вчилося 134 хлопчики та 55 дівчаток і працювало 7 педагогів. З 1922 року директором був Євген Теплое. У жовти того ж року школа отримала земельну ділянку - близько 3,5 гектара, на 2,56 яких ріс сад. Освітлення - гасовими лампами, а опалення - дровами за допомогою грубок. У школі були куточок живої природи, чарівні ліхтарики та діапозитиви.

У 1928 році разом із селом була перейменована і школа у Червонопартизанську. з присвоениям ім'я Григорія Петровського.

Після загарбання села фашистами 15 вересня 1941 року, окупаційна влада відкрила школу, але ненадовго. Потім у ній розміщувалася комендатура, а в підвальному приміщенні -в'язниця.

Серед 150 заручників, розстріляних нацистами в Ніжині 9 липня 1942 року за німця і собаку. були і вчителі Ігнат Бойко. Михайло Овдієнко. Сергій Шелест, про що нагадує пам’ятна таблиця на західній стіні школи. Поряд з нею розміщена інша - в школі вчився і працював Герой Радянського Союзу Микола Симоненко.

Після звшьиеиия Дівиці розпочалися роботи по підготовці школи до навчального процесу. Це було зовсім непросто, адже вона була одна з найбільш по-страждалих у районі Від другого поверку залишилися тільки стіни центральної частини. Майже 10 років тривали відиовлювальиі роботи, і тільки в 1953 році школа запрацювала. З цього часу і до 1984 року вона була центром освіти села. В ній розмішувалася шкільна адміністрація, вчительська. поморська, бібліотека, кабінети біології, фізики, хімй та іноземних мов. а в колишньому підвалі-тюрмі - буфет.



У кінці 70-х на західні і південній стінах першого поверху з’явилися 2 фрески, присвячені ідеям тогочасної впади. Після спорудження у 1984 році ноеоі школи і до сьогодні в ній розміщені початкові класи Володь-ководівицької ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Незважаючи на поважний вік (це одна із найстаріших шкільних будівель Носівщини), школа віддано служить маленьким дівчинам, які починають знайомитися із країною знань.

Сергій Тимошик, «Деснянка» №2 (841) від 14 січня 2021

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: