Життя без наркотиків і горілки – можливе

Добавить новость

Понедельник, 28 Декабря 2020 12:11  |  Просмотров: 2489

Чернігівська міжнародна антинаркотична асоціація реабілітації нарко- та алкозалежних у селі Редьківка Чернігівського району – чи не остання інстанція, куди звертаються родичі, а іноді й самі залежні.


Андрій Мостовий проводив мотиваційну групу для підопічних центру

Пацієнти тут лікуються, працюють із психологами, займаються спортом, арттерапією та вчаться жити новим життям. За словами засновників, у центрі людям допомагають позбутися залежності і повернутися до нормального життя. Ця установа на території області діє офіційно, її постійно перевіряє прокуратура: чи не утримують хлопців силоміць, чи не знущаються, чи не «лікують» наркотиками та алкоголем. Зараз асоціація працює на благодійних внесках і не має жодної підтримки від держави. Хоча, зважаючи на ту ситуацію, яка зараз склалася у нашій країні з розповсюдженням наркотиків, держава повинна все ж більше звертати уваги на цю проблему.

Серед двох десятків підопічних цього реабілітаційного центру є як чернігівці, так і мешканці району. І мало хто з них знає точну причину, чому почав вживати наркотики чи алкоголь. Ступивши на цю слизьку стежину, вони не можуть з неї зійти. Найменшому наркозалежному – 16 років, найстаршому – за 70 (алкозалежний). Чи не 70% звернень – робота «сарафанного радіо», тобто з відгуків тих, хто вже пройшов тут реабілітацію і повернувся до нормального життя.

Існує ця асоціація за рахунок благодійних внесків, які рідні підопічних сплачують по можливості.

«Особливого відбору в наш центр немає, – говорить заступник директора Тарас Хотько. – Є хлопці як із неблагополучних родин, так і зі статусних та заможних. Чомусь склалася така тенденція, що саме в благополучних сім’ях є наркозалежні. Для нас головне – щоб людина сама усвідомлювала необхідність реабілітації. Але коли нарко- чи алкозалежних приводять до нас силоміць, то таким відмовляємо. Тут головне правило – добровільність».

Суть реабілітації

Мета і робота Міжнародної антинаркотичної асоціації полягає в тому, щоб допомагати наркозалежним і алкозалежним людям. Тут показують, що є інше, щасливе життя без наркотиків і алкоголю.

Загалом реабілітація у центрі «МАА» триває близько року і включає кілька етапів. Найперший етап – щось на кшталт карантину. У цей час у людини надто загострені всі відчуття, і єдине, що можуть запропонувати реабілітологи, – щире слово та повноцінне харчування для відновлення фізичного здоров’я. Нарко- чи алкозалежного максимально ізолюють від навколишнього світу. Зокрема від спілкування з колишніми «друзями». Вони не мають мобільних телефонів. Родичі можуть у будь-який день приїхати чи зателефонувати на робочий телефон центру і поспілкуватися з ними.


Працівники МАА у Сновському ліцеї провели лекію «Наслідки вживання психотропних речовин»

Реабілітація тут відбувається насамперед не фізична, а психологічна, адже наркоман чи алкоголік не може «зцілитися», просто припинивши вживання наркотиків чи спиртного. Для цього намагаються змінити їхню систему цінностей, дають їм можливість побачити життя без наркотиків чи алкоголю.

«Ми працюємо по міжнародній програмі, як і всі подібні центри, – розповідає Тарас Хотько. – У процесі реабілітації використовують програму «12 кроків». Вона була створена в Америці в 1930-х роках і є однією з найефективніших у лікуванні залежностей. Кожен її крок вчить людину усвідомлювати свою залежність і своє безсилля у боротьбі із проблемою сам-на сам, вчить просити про допомогу, коли не маєш змоги впоратись сам. Окрім цього, з нашими підопічними постійно індивідуально працює психолог. Обов’язковою є у нас арт-терапія. Це робота з підсвідомістю, бо часто людина не може зрозуміти свій стан, свої переживання.

Кожний курс лікування індивідуальний. Мінімальний триває місяць, але сама програма по методиці «12 кроків» розрахована на півроку закритого стаціонару і півроку другого етапу – соціалізації. Тобто, другі півроку наші підопічні два дні проживають у цьому закритому центрі у Редьківці і два дні – у центрі в Чернігові. Вони ще не вдома, але при цьому і не в закритому режимі».

Для реабілітації потрібне бажання

«Більшість залежних до нас привозять родичі, – розповідає Тарас Хотько. – Самостійно люди дуже рідко приходять. Родичі бачать, що людині все гірше і гірше, і починають шукати вихід. Вони пропонують таку допомогу, як у нашому центрі. Але важливо, щоб людина хотіла її прийняти. Ми розмовляємо, показуємо життя без наркотиків і алкоголю, проводимо роботи з психологом, артпсихологом. Та якщо людина захоче піти від нас, ми силою тримати не будемо. Як правило, коли такі бажання виникають, ми викликаємо родичів, ті говорять із підопічними. Якщо і в такому разі людина не хоче тут перебувати, то даємо їй один-два дні на роздуми – і все, реабілітація в нашому центрі завершена. Звичайно, якщо через деякий час така людина захоче до нас повернутися, ми її приймемо».

Родичі теж «залежні»

«Залежність – це тероризм, а з терористами перемовин не ведуть. Проте родичі це не відразу усвідомлюють. І дуже часто самі ж рідні є співзалежними, – говорить пан Тарас. – Адже майже завжди вони потакають наркоману чи алкоголіку: дають шанс виправитися, сподіваються, що він зміниться самостійно, дають гроші на купівлю наркотиків чи алкоголю. І весь час чекають, поки людина схаменеться, замість того, щоб звернутися по реальну допомогу. Адже якщо в сім’ї є залежна від наркотиків чи алкоголю людина, то їй потрібно виставляти рамки, а не сподіватися на те, що все мине саме собою. Більшість співзалежних – це батьки, котрі жаліють дітей, які мають такі проблеми. Саме тому у нас не лише проходять реабілітацію залежні люди, але й щотижня відбуваються заняття з психологом для їхніх родин. У чернігівському центрі психолог проводить курси для родичів. Розумієте, мінятися повинні всі, хто поруч. В іншому разі, коли людина зміниться, а родичі – ні, то, як правило, рано чи пізно людина зривається, бо їй не довіряють удома. Адже в жодному разі не можна підозрювати, нагадувати про минуле – перевіряти кишені, наприклад. Довіра – головний критерій стосунків. Треба переступити минуле, наче його не було. Тоді все вийде».

Відпочинок – найголовніше!

У центрі постійно організовують спільні заходи своїм підопічним. Вони їздять на екскурсії, ходять в походи та навіть на змагання. І це, виявляється, невід’ємна частина реабілітації в центрі! Адже залежна людина повинна зрозуміти, яке воно – життя без залежності.

«Ми виїжджаємо з нашими підопічними на природу, у лазню, на річку, в кіно, більярд, – говорить Тарас. – Адже реабілітація без культурного дозвілля неможлива. Ми маємо показати їм інший бік життя: цікавий, захоплюючий, веселий, без дурману і алкоголю».


Під час спортивного табору

За його словами, що їздять не так часто, як того б хотілося, але за будь-якої можливості намагаються організувати цікаве дозвілля за межами реабілітаційного центру.

«Раніше два рази на місяць вибиралися, – продовжує Тарас. – Зараз – трохи рідше, карантин вніс свої корективи. Також щороку в Україні проходить «табір відпочинку» для підопічних. У ці дні з’їжджаються представники усіх наших центрів, які знаходяться на території України. Їдуть не лише ті, хто проходить реабілітацію, але й їхні рідні та близькі. Ми проводимо спортивні змагання, різні тренінги. Дуже багато відомих людей в Україні нас підтримують і беруть участь у таких таборах, виступають для наших підопічних. За це ми їм дуже вдячні. Адже підтримка дуже важлива для таких людей».

Синтетичний наркотик – найстрашніший!

Тарас розповідає, що сьогодні дуже важко допомагати наркозалежним. Якщо з алкоголем все зрозуміло, то наркоділки завжди вигадують щось нове. Зараз в Україні популярні синтетичні і дуже небезпечні наркотики. І навіть один прийом такої «суміші» може привести до невідворотних проблем із психікою.

За його словами, в останні роки наркоманія значно помолодшала: якщо раніше середній вік наркоманів був 26-35 років, то нині – 16-25. До того ж, наркоманія перейшла в іншу площину: нині купити наркотики можна в телефонному режимі, через інтернет. Так, гроші перераховують із картки на картку, а у відповідь надходить уточнення: де саме в «закладці» можна забрати «товар». Частенько і просто поштою відправляють. Прямо на будинках чи асфальті пишуть номери телефонів, де можна придбати. А як самостійно приготувати дурман – можна вільно дізнатися з інтернету.


Антинаркотичний рейд разом з працівниками ювенальної превенції та активістами

«Зараз помінявся сам наркотик, і це, як би не банально звучало, – «на жаль», – говорить Тарас. – Бо сучасний наркотик – це солі, спайси, які легко дістати навіть дитині. Проте людині важко з нього «вийти» – набагато важче, ніж тим, хто вживав опіати («коловся»). І найстрашніше те, що їх зараз вживають підлітки 15, 16, 17 років, є й молодші. Адже купити його немає проблем – доступно й недорого. Синтетичні наркотики дуже впливають на психіку людини – потрібно лікуватися у психіатрів. І дай Бог, щоб людина змогла повернутися до нормального життя. Кожна психіка індивідуальна, але вистачає 3-4 місяців вживання цієї синтетичної солі – і вже є великі відхилення у психіці».

А що після?

Запитую у Тараса про успіхи тих, хто завершившив реабілітацію і повертається до нормального життя. Проте тут однієї відповіді не може бути. Адже ніколи не вгадаєш, хто після реабілітації повернеться до старого способу життя, а хто назавжди забуде про наркотики.

«Бувають випадки, коли людина, яку вже «списало» суспільство після багатьох років вживання, виходячи з реабілітаційного центру, стає на повністю тверезий шлях: знаходить роботу, житло, налагоджує стосунки з рідними, – говорить Тарас. – Є і ті, хто успішно проходить реабілітаційний курс, але повертається до старих звичок. Бо не існує чарівної пігулки. Залежність – це важка хвороба, яка потребує контролю протягом усього життя. Навіть не так контролю, як бажання та усвідомлення людини, яка потрапила на гачок».

Тарас пояснює, що велику роль тут відіграє оточення. У нас заведено, що будь-яке застілля обов’язково має проходити із пляшкою спиртного. І неважливо, що серед близьких є колишні залежні, а це як хворому на діабет вколоти смертельну дозу глюкози. Тому, коли до вашого дому повертається рідний чи друг, що мав такі проблеми, підтримайте його. Така ж ситуація і з наркотиками: якщо ти пройшов лікування, то й коло друзів має змінитися. Спілкуватися з тими, хто не усвідомив згубної дії наркотиків, не варто, бо рано чи пізно знову станеш на ту ж стежину.

«Для залежних діє 21 рекомендація, і одна з них – відвідування груп анонімних алкоголіків чи наркоманів після проходження реабілітації, – говорить Тарас. – На своє дозвілля ми запрошуємо і наших колишніх підопічних. Також проводимо так зване домашнє дозвілля: збираємося у домашній, дружній обстановці, розповідаємо про свої переживання, обговорюємо їх. Тобто ми ніколи не покидаємо тих, хто пройшов у нас лікування, а завжди їх підтримуємо».

* * *

По допомогу в центр можна звернутися за телефонами: 0635573447 (Тарас), 0930286259 (Артем)

Марія Пучинець, «Чернігівщина» №52 (817) від 24 грудня 2020

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: