Мобильная версия сайтаУ Михайло-Коцюбинській ОТГ є своя берегиня
Пятница, 21 Августа 2020 18:55 | Просмотров: 2552
Михайло-Коцюбинська ОТГ є найбільшою громадою в Чернігівському районі – їй вдалося об’єднати навколо себе майже півсотні сіл. Сьогодні про добробут цієї громади дбає жінка, яка ще раз доводить, що жінки добре справляються з керівними посадами.
Ніна Ворох
Адже за цей час вона зуміла показати людям переваги децентралізації. Не лише на словах, а справами. Так, за два роки в громаді відкрили два дитячих садочки, один ФАП, відремонтували освітлення та будинок культури, почали латати дороги. Все це вдалося саме завдяки децентралізації, адже гроші лишаються на місцях і йдуть на вирішення локальних проблем громади.
Михайло-Коцюбинська громада утворилася наприкінці 2016 року з центром у селищі Михайло-Коцюбинське, яке об’єднало навколо себе 11 сільських рад. У червні 2019-го до неї приєдналися Дніпровська, Мньовська та Ковпитська сільські ради. І вже цієї осені додасться Пакуль з усіма селами і хуторами. Тож громада буде включати в себе аж 41 село, що робить її найбільшою ОТГ у Чернігівському районі і однією з найбільших в області. Всю відповідальність за розвиток і процвітання цієї чималої території взяла на себе тендітна, проте цілеспрямована і професійна жінка – жінка, яку нагородили званням і орденом «Берегиня України» Ніна Ворох. Саме їй, секретарю з 20-річним стажем, випала місія заміняти голову ОТГ, який пішов служити до війська. Тому ось уже два роки пані Ніна дбає про свою громаду, про добробут її мешканців. І треба зазначити, що це їй дуже добре вдається.
Орден «Берегиня України»
«Наша громада була створена у грудні 2016 року. На виборах голови переміг Микола Завальний. Проте з середини 2018 року він пішов на військову службу за контрактом, поклавши свої обов’язки на мене, секретаря селищної ради, – розповідає виконувачка обов’язків голови Михайло-Коцюбинської ОТГ Ніна Ворох. – Це так по закону: якщо в селищній чи сільській раді голова з якихось причин не може виконувати свої обов’язки, то заміняти його має не заступник, а секретар. Тож голова пішов, і ми почали працювати на благо громади і людей. Спершу, звичайно, було важко. Наш голова Микола Васильович був дуже відповідальним керівником і планку підняв високу. Тому ми намагалися цю планку не опускати, а підняти ще вище. Тому ми працювали, так би мовити, на результат. Сподіваюся, нам це вдалося».
Дороги, дороги, дороги…
Дороги – проблема всіх громад України. Вони перебувають у жахливому стані. І якщо в самих населених пунктах громади якось намагаються вирішити це питання, то щодо доріг між селами вони безсилі, адже по закону не мають права витрачати бюджетні кошти на їх ремонт.
«Ми цього року провели ямковий ремонт в селі Кархівка за новими технологіями, – говорить Ніна Ворох. – Домовлялися з підрядником, приїхала машина, яка видимала ями і під тиском засипала їх асфальтом. Минулого року ми купили невеликий укатчик, щоб мати змогу самим ремонтувати дороги по громаді. Першою ми «залатали» центральну вулицю громади. Купували гарячий асфальт, а вже працівники нашого комунального підприємства закидали і укатували. Там були великі ями, люди йдуть до церкви ввечері, на велосипедах їздять, тому там треба було їх латати. Та якщо в громаді ми ще якось своїми силами можемо поремонтувати , то дороги між селами має ремонтувати область. Сьогодні особливо страшні дороги до Шибиринівки, Пльохова, Кархівки – там вони такі розбиті, що заново потрібно їх класти. Але ж ми знаємо, що один кілометр нової дороги коштує 5 мільйонів гривень. Кошти великі, за свій бюджет ми не зможемо зробити, та й не маємо права витрачати гроші на дороги між селами, бо це – нецільове використання коштів. Звичайно, аби ми мали таку змогу, то щось вже б придумали. Ремонтували б потроху. Тому ми зараз пишемо звернення від громадян, від селищної ради в район, в область. Йде навчальний рік, і нам потрібно по цих розбитих дорогах возити дітей».
Паспорт для інвестицій
Михайло-Коцюбинська ОТГ першою в Чернігівській області створила інвестиційний паспорт своєї громади і вже чекає на своїх інвесторів.
«Ми його зробили за підтримки Агенції регіонального розвитку в Чернігівській області в особі директора Сергія Хоботні, який нам дуже багато в чому допоміг, – говорить Ніна Ворох. – У цьому паспорті визначені земельні ділянки, які ми готові надати інвестору для ведення його бізнесу на території нашої громади. Він був створений, щоб залучити інвестора, щоб люди заходили, працювали і вкладали кошти в нашу громаду і наповнювали бюджет».
Великі компанії – запорука розвитку
Михайло-Коцюбинська громада багата не лише своєю великою територією та людьми, які на ній проживають, але й бюджетоутворюючими підприємствами. На території громади працює завод ТОВ «Добродія». Саме тут виробляють пластівці, які експортуються у 11 країн світу. Також на території громади працює одна з десяти найбільших аграрних кампаній України – «Індустріальна молочна компанія», а також чимало малих та середніх підприємств.
«Бюджет нашої громади в 2020 році складає 77,5 мільйона гривень. Це власні надходження і державні субвенції, – говорить Ніна Ворох. – У громаді працює чимало підприємств, які є джерелом наповнення бюджету, – як великі, так і малі. Сьогодні ми всіляко підтримуємо людей, які хочуть відкрити власну справу, бо це є запорукою розвитку громади. У нас укладений договір з Славутичем і Любечем про співпрацю в економічній сфері. Зараз ми працюємо над планом економічного розвитку у рамках програми «Мер за економічне зростання». У громаді вже проводили форум для підприємців, проводили круглі столи і з учнями гімназії, де розповідали, як розпочати свою справу».
Садки відкривають там, де не їх ніколи не було
«Нам за два роки вдалося відкрити два нові садки. Один – у селі Шибиринівка на три села, там 25 дітей, – продовжує пані Ніна. – Там гарний садок, сучасний. Ми його заново не будували, а відкрили в приміщенні, де знаходиться старостинський округ. На другому поверсі – приміщення старости та ІМК, а на першому – садок. Будівля опалюється, там дуже тепло. Інший садок у Льгові. Там трохи менше ходить дітей, але він теж був необхідний. Відкрили садок у тому приміщенні, де колись і планували. Воно перебуває на балансі селищної ради, досить довго пустувало. Ми зробили там ремонт, опалення. Діти та батьки задоволені. Усі садочки нашої громади мають сучасний ремонт і меблі. До речі, у центрі громади ремонт в садочку зробили лише цьогоріч – спершу підтягували віддалені села».
У новенькому дитсадку
Усі дев’ять шкіл, які знаходяться на території громади, також не обділені увагою. Тут майже у кожній школі зробили нові теплі санітарні кімнати. А у ліцеї, що в Михайло-Коцюбинському, встановили душові кабіни, щоб учні після фізкультури мали змогу помитися. Повністю оновили їдальню і харчоблок.
Відкривають ФАПи та утримують лікарів
У Михайло-Коцюбинській ОТГ селищна рада вирішала забрати в громаду ФАПи та місцеву амбулаторію. Адже тут переконані, що жителі громади повинні мати своїх фельдшерів та доступ до якісних медичних послуг.
«Ми повністю на себе взяли свою поліклініку, – розповідає Ніна Ворох. – Вже зробили ремонт покрівлі, тепер плануємо утеплення фасаду і ремонт в самій будівлі. Сьогодні в нашій поліклініці є стаціонарне відділення, є зубний лікар та четверо сімейних лікарів. Тобто вся первинна ланка працює. До того ж, селищна рада закупила спеціальний аналізатор, щоб наші люди мали змогу зробити найпростіші аналізи на місці, а не їхали до районної лікарні. Працює у нас і рентген-кабінет. Його, до речі, хотіли закрити, бо він належить Чернігівській районній лікарні, а в них немає коштів на його фінансування. Тому я домовилася з районкою і нам його залишили з умовою, що ми платимо заробітну плату спеціалісту і купуємо всі необхідні матеріали, що ми й робимо».
У цій громаді не тільки всіляко утримують спеціалістів, але й відкривають нові ФАПи в селах та проводять ремонти в існуючих.
«У всіх ФАПах, які є на території нашої громади, ми проводимо ремонти та підводимо воду, – говорить Ніна Миколаївна. – У селі Кархівка взагалі відкрили новий ФАП. Наразі є проблема по Мньову, але найближчим часом все буде зроблено».
І про культуру не забувають
У Михайло-Коцюбинському є чудовий будинок культури, який був гордістю Чернігівського району. Усі свята районного масштабу, огляди творчості самодіяльних колективів проходили тут. І це не дивно, бо будинок культури, який був побудований в кінці 1980-х, схожий на оперний чи драматичний театр. Чого варта одна ліпнина на стелі! Проте за роки експлуатації з’явилося дуже багато проблем. Тому цього року громада виділила значні кошти для його капітального ремонту.
Раїса Василенко з керівником місцевого хору у будинку культури
«Наш будинок культури гарний, але проблемний був, бо тут жодного разу не було капітального ремонту, лише косметичні. Тому ми дуже раді, що цьогоріч селищна рада виділила значні кошти для ремонту, – говорить керівник будинку культури Раїса Миколаївна Василенко. – Болем були опалення і стеля, яка протікала. І нам вже перемонтували стелю, замінили покриття, встановили нові двері, і нарешті вирішили питання з опаленням. За кошти селищної ради були закуплені і встановлені стельові інфрачервоні обігрівачі у великій залі, на сцені, у хоровій кімнаті та танцювальній залі. Цей вид опалення дуже економний і практичний. За кілька годин можна нагріти приміщення до потрібної комфортної температури Тож тепер з новим опаленням стало значно комфортніше не лише нашим гостям, але й самим артистам».
Під одним дахом з будинком культури знаходиться і місцева бібліотека, в якій сьогодні триває ремонт. Дуже радіє цьому керівниця бібліотеки, адже за довгий час її роботи ремонти таких масштабів тут проводять вперше.
«Я працюю тут з 1990-го року, – розповідає директор Михайло-Коцюбинської бібліотеки Олена Володимирівна Шовкун. – І за ввесь цей час капітального ремонту у нас ще не було. Ми ж раніше в районі були, як і всі інші бібліотеки. Особливого фінансування не було. Зараз, після об’єднання, селищна рада нам у всьому допомагає і ніколи не відмовляє».
Марія Пучинець, «Чернігівщина» №34 (799) від 20 серпня 2020 року
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Экспорт новостей
