У Чернігові запалювали свічки пам’яті за жертвами Голодомору

Добавить новость

Понедельник, 25 Ноября 2019 15:38  |  Просмотров: 1625

3 голодомори, яких зазнала Україна впродовж 2,5-десятиріч, залишаються найтрагічнішими сторінками історії українського народу в ХХ столітті. Найстрашнішим вважається голодомор 1932-1933 років, адже його спричинили політичні чинники. Коли дослідники говорять про цей період, мається на увазі з квітня 1932 року по листопад 1933 року. Саме в ці 17 місяців, приблизно 500 днів, в Україні загинули мільйони людей. Тоді від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 щогодини, майже 25 тисяч щодня. Дослідники досі не можуть порахувати точну кількість жертв, але їх мільйони.



Не оминуло людоненависницьке свавілля і наш регіон. Найважчих втрат від голодоморів зазнали південні райони Чернігівщини. Жителі центральної та північної частини області мали більше можливостей вижити завдяки лісам із різною живністю, грибами, ягодами. В самому місті померло понад 3,5 тисяч людей.

Сергій Бутко, представник українського інституту національної пам’яті: «Ви звернули увагу, що офіційна дата вшанування у множині. Це пов’язано з тим, що штучні голодомори в Україні, в тому числі і на Чернігівщині, були в 1921-1923, голодомор-геноцид 1932-1933 років і останній голодомор 1946-1947 років. Скільки людей померло від голоду в наслідок комуністичної політики в 1921-1923 роках ніхто порахувати досі не зміг. По деяких даних загинуло десь 800 тисяч дітей. В 1932-1933 роках загинуло в Україні майже 4 мільйона людей. В області, а область була створена 15 жовтня 1932 року, і якраз обласну структури були організаторами на місцях цього злочину – голодовбивства. Загинуло, порахували, 360 тисяч чоловік».

Пам’ятний день жертв голодоморів припадає на четверту суботу листопада. Відзначається він з 1998 року.

«Моя і бабуся, і свекруха пам’ятають голодомори. Як вони їли, десь викопували мерзлу картоплю. Це дуже страшне випробування для нашого народу».

Андрій Прокопенко, голова ЧОДА: «В кожної родини своя історія, яка передається з вус у вуста. Моя бабуся розповідала мені про те, як вони їли траву. Ці жахливі дні, жахливі роки, ніколи не повинні повторитися».

Євстратій, Архієпископ Чернігівський та Ніжинський: «Ми схиляємо голови для того, щоби почути. Бо коли ми говоримо, ми не можемо одночасно чути. Щоби почути ці голоси. Голоси свідків. Не маємо права цього забувати. Маємо чути ці голоси. Тому і схиляємо свої голови у мовчанні, щоби почути і пам’ятати.

В цей день вже традиційно біля П’ятницької церкви запалюють свічки в пам’ять про тих, хто помер голодною смертю.

Сюжет телеканалу «Новий Чернігів»

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: