Семенівський священик отець Валерій протягом 10 років рятує лелеченят

Добавить новость

Четверг, 24 Октября 2019 18:05  |  Просмотров: 2404

https://cn.suspilne.media/news/44052

Льолік, Гоша та ще двоє пташенят – четверо лелек живуть у семенівського священика отця Валерія. Принесли птахів місцеві жителі. У кожного лелеки своя історія. Священик рятує лелеченят протягом десяти років. Годує їх рибою та вареним коров’ячим вим’ям, поки вони не подорослішають. Потім птахи відлітають. Завжди залишається один – на прізвисько Льолік, бо має пошкоджену лапу. Наталія Скляренко далі.



Цих двох лелек отцю Валерію принесли жителі Семенівки двадцятого липня. Пташенят дорослі лелеки залишили в гнізді та відлетіли у вирій. Тиждень лелеченята були без їжі та води. Працівники Семенівського РЕМу на прохання людей зняли пташенят з гнізда. Тоді їх віддали отцю Валерію. Він згадує – одне лелеченя було міцнішим, друге – було знесилене, самостійно не могло звестися на лапки.

«Кволого привезли його, вже підкормили його. Зараз, бачите, він в доброму якому стані».

Отець Валерій каже – двоє лелеченят завжди тримаються разом.

«Ми плануємо, що до весни їх погодуємо. А навесні відпустимо. Вони до трьох років, як то кажуть, пташенята. А потім з трьох років самостійними більш стають. Я думаю, що відлетять».

Лелеки в обійсті священика оселилися десять років тому. Все почалося з птаха на прізвисько Льолік, пригадує отець Валерій.

«Льолік у нас – інвалід, без лапки. Біжи, Льолька, грай, біжи, вставай».

«Тут напроти нас були юннати, зараз їх немає. То вони його знайшли, він випав з гнізда і у нього лапка пошкоджена була. Він до осені жив у них, діти мали живий куточок. А потім, коли наступали холоди, вони вже не знали, куди його подіти, то звернулися до нас. Знали, що у нас тут є приміщення, яке опалюється. Оце так історія почалася з нього».

Згодом, пригадує священик, на його подвір’я почали приносити лелек з усієї Семенівщини. Цієї осені п’ятеро відлетіли у вирій. Залишилися двоє пташенят, яких врятували жителі Семенівки в липні, та інвалід Льолік. Місяць тому, каже отець Валерій, з сусіднього села Машеве привезли Гошу.

«Я їм спробую зараз дати. Та вони ж бояться, звичайно. Гошка! Дивиться, беріть, їжте».

Священик каже – лелеки з осторогою ставляться до чужих людей, їсти тоді не наважуються. Серед птахів у дворі головний Льолік, розповідає отець Валерій. Може дзьобнути півня та молодших лелек. На правах старшого, першим починає їсти. Обирає найкраще місце для сну. Вдень, коли тепло, птахи гуляють на подвір’ї. Взимку весь час будуть у приміщенні.

«Оце були теплі дні, то ми їх випускали, вони до вечора гуляли. А вони ввечері самі заходять в двері. Самі знають, куди їм треба йти. Шлях свій до своєї кімнати запам’ятали».

UA: Чернігів

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: