«Невідомий Чернігів». Бібліотека імені Короленка: з чого все починалося (відео)

Добавить новость

Среда, 22 Мая 2019 16:11  |  Просмотров: 3702

Цей розкішний старовинний будинок добре знаний чернігівцями та гостями міста, адже в ньому розміщена обласна універсальна наукова бібліотека імені Короленка. Найбільша книгозбірня принесення. Храм, де завжди народжується і зберігається духовність. В історії будь-якої бібліотеки тісно переплітаються історія держави, міста та долі тих, хто в ній працював. Не виключенням стала і наша.

Разом з поколіннями своїх читачів бібліотека пройшла шлях від невеличкої газетної читальні до інформаційного центру, який успішно реалізує свої власні творчі проекти. Позаду понад 140 років роботи. А з чого все починалося?



Чернігів 70-х років ХІХ століття невеличке, тихе, хоч і губернське місто. Його населення 16 тисяч чоловік. Більшість становили міщани. Промисловість нараховувала всього 111 робітників. Лавки, трактири.

Культурне життя містян обмежувалося лише відвідуванням театру. Публічної бібліотеки не було.

Людмила Студьонова, бібліограф-краєзнавець: «Одного разу наше ліберальне земство зібралося на квартирі Івана Григоровича Рошевського і говорило на ту тему, що треба якусь книгарню завести. Таку, щоб могли всі туди ходити, читати. Щоб були не тільки телеграми, не тільки газети, а й були і книжки. І ось так зародилася ідея створити громадську бібліотеку. На той час в нашій губернії губернатором був Михайло Петрович Дараган. До Михайла Петровича Дарагана була направлена делегація земських статистиків, а земство мало ліберальне крило, і от якраз представники цього ліберального крила прийшли до Дарагана і говорили про те, що треба створити громадську бібліотеку. Він звернувся з проханням до міністра внутрішніх справ. Такий був тоді порядок, щоб таку бібліотеку дозволили відкрити. І це дозволили».

Таким чином 28 березня 1877 року у Чернігові відкрили громадські бібліотеку.

А чому саме громадську?

Людмила Студьонова, бібліограф-краєзнавець: «Держава не давала жодних коштів на її утримання. Був затверджений статут, який був підписаний відповідними органами у Петербурзі, що за те, що відбувається у бібліотеці, за все майно, за книжки, відповідають ті люди, які її створили. І потім вони звітують перед тими людьми, хто їм виплачував субсидії на утримання бібліотеки. Відбулися збори у місті Чернігові. На ці збори прийшло понад 30 людей. Хоча потім стало відомо, що засновниками бібліотеки був 51 чоловік, або 51 людина. Головою цих зборів товариство обрало Олександра Павловича Карпинського – відомого лікаря і земського діяча. Секретарем цих зборів була Софія Федорівна Русова».

Головою правління став Петро Червінський. Посаду завідувача закладу отримав Іван Дроздов. У різні роки членами правління були відомі письменники, вчені, громадські діячі – Микола Вороний, Олександр Русов, Борис Грінченко, Михайло Коцюбинський.

Спочатку бібліотека працювала, як газетна читальня. І для неї виділили приміщення на першому 1-му поверсі губернської земської управи. Нині це будинок обласної державної адміністрації.

З початком формування книжкового фонду під тиском громадськості міська влада запропонувала окрему кам’яну будівлю парафіяльної школи, що на розі вулиць Гонча та Преображенська.

Фонди громадської бібліотеки формувалися за рахунок благодійництва та пожертвувань, як самих засновників, так і громадських діячів. На кінець першого року роботи заклад мав вже 564 книжки.

Художник Іван Рашевський подарував бібліотеці картину з власної колекції. Від її реалізації надійшло 400 карбованців. Під час перебування у Чернігові композитор Микола Лисенко і актриса Марія Заньковецька влаштували літературно-мистецькі вечори. Виручені кошти вони передали правлінню.

Людмила Студьонова, бібліограф-краєзнавець: «Олександр Амфіатович Тищинський, який також входив до числа засновників бібліотеки, віддав фонду свою власну бібліотеку».

Ілля Шрах, відомий юрист, депутат першої державної думи, запропонував україномовні видання внести до каталогу книг, і взяв активну участь у складанні такого списку. У 1905 році за безпосередньою допомогою Віри Корюбинської, яка на той час завідувала бібліотекою, склали та видали каталог книг чернігівської громадської бібліотеки. Він зберігся і наших днів.

Бібліотека об’єднала навколо себе прогресивно налаштовану інтелігенцію. Організовувалися народні читання, публічні лекції, концерти, направлені проти царського режиму. Звичайно, це викликало невдоволення місцевої влади. І в 1909 році бібліотеку закрили. Але через рік відкрили під новою назвою – Чернігівська міська бібліотека. Вона кілька разів змінювала своє помешкання – від приватного будинку до приміщення ломбарду.

Людмила Студьонова, бібліограф-краєзнавець: «Як розвивалися події з бібліотекою після революції 17-го року, важко сказати. Вона скоріш за все припинила своє функціонування. І з’являються такі відомості, що в 20-му році на Старопетербурзькій, потім Східночеській був відділ страхування губернського земства, і ось туди переїхала бібліотека. Влітку, цього ж 20-го року, бібліотеку переведено в приміщення губернського фінансового відділу по Радянській вулиці 31».

У 1922 році бібліотеці присвоїли ім’я письменника Володимира Короленка. А в 34-му вона одержала статус обласної.

Під час бомбардувань Чернігова фашистською авіацією приміщення книгозбірні було зруйноване. Фонд і майно майже повністю знищене. У період тимчасової окупації міста її відкрили на вулиці Петлюри, 5, у будинку колишнього реального училища, нині кооперативний технікум.
Після війни бібліотека швидко відновилася. 5 тисяч книжок надійшло з книгосховищ міста та зібрано населенням, 18,5 тисяч виділено з держфонду.

Обласна книгозбірня розмістилася на вулиці Попудренка, 60, а її читальна зала у церкві Петра і Павла Елицького монастиря. Серед корифеїв бібліотечної справи того періоду Ольга Літошко, перший бібліограф області. Вона прийшла в професію ще в 44-му році і все життя займалася популяризацією нашого краю. А ці світлини, ми бачимо завдяки Дмитру Єдомасі, який змінив професію військового льотчика на бібліотекаря, і мав пристрасть до фотографії.

1974 року скарбниця мудрості переїхала до ошатного будинку у центрі міста, пам’ятки архітектури початку 20-го століття. А це вже зовсім інша нова її історія.



Сьогодні головна бібліотека області сучасний інформаційний, науковий, культурно-освітній заклад, що формує, зберігає і надає в користування найбільш повне зібрання документів в межах регіону.

Знайомство з книгозбірнею розпочнемо з сектору обліку користувачів. Він веде статистичний облік і контроль, видає читацькі квитки, інформує про правила бібліотеки.

Відділ абонементу один із найбільших у закладі. Його фонд – понад 70 тисяч примірників з різних галузей знань. Це єдиний відділ, де документи видаються користувачам додому на певний термін. Тут ми бачимо і дитячий куточок. Його створили на допомогу молодим батькам, які завітали до бібліотеки зі своїми чадами.
У відділі працює центр по обслуговуванню читачів з особливими потребами.

- Пані Ольго, а скільки у вас всього є читачів з особливими потребами? Ви ведете такий облік?
- Сьогодні користувачів з особливими потребами в абонементі понад 500, – каже завідуюча абонементним відділом Ольга Соловцова.

- Скажіть, сьогодні найбільшим попитом у чернігівців яка література користується?
- Найбільшим попитом у чернігівців зараз користується сучасна українська література, зарубіжна література. Серед українських авторів найбільше популярний Ліна Костенко, Жадан, Лис, Мирослав Дочинець, Шкляр та інші. Із зарубіжної літератури у нас дуже популярний Робертс «Шантарам», Муракамі, - каже пані Ольга.

Це відділ формування фонду. Назва говорить сама за себе. Його працівники займаються обробкою нових надходжень літератури.

Пріоритетним напрямком діяльності бібліотеки є краєзнавство. На цій ниві працюють закохані у свою справу люди. Вони виявляють, зберігають та популяризують інформацію про наш рідний край, його історію і сьогодення. Фонд відділу налічує понад 6 тисяч документів, які присвячені Чернігівщині.

- Пані Ірино, яке найстарше видання зберігається у фонді вашого відділу?
- Родзинка нашого фонду і одне з найстарших видань – це книга «Материалы для географии и статистики Российской империи. Черниговская губерния», 1865 року видання. Підготовлена ця книга була нашим земляком Домонтовичем, – каже Ірина Каганова, завідуюча відділом краєзнавства.

- А яким документом ви пишаєтесь?
- Є таке видання, що продовжувалось. Це «Земский сборник Черниговской губернии». У 1898 році «Земский сборник» надрукував «Очерк развития Черниговской общественной библиотеки за 20 лет». Це історія, це початок історії нашої бібліотеки. Тому ми пишаємось саме цим виданням, - розповідає пані Ірина.

Одним із засобів популяризації історико-краєзнавчої літератури є клуб «Краєзнавець», який діє при відділі ще з 1974 року. Члени клубу із задоволенням спілкуються з читачами на конференціях, історико-літературних вечорах, презентаціях видань.
Цікаво, що я, як ведуча «Невідомого Чернігова», використовую у програмі матеріали саме відділу краєзнавства.

Святая святих у бібліотеці – це книгосховище. Тут зберігається фонд рідкісних і цінних видань. Він налічує понад 18 тисяч примірників.

- Пані Тетяно, а яке ж видання найстаріше?
- В нашому відділі зберігається більше 5,5 тисяч документів російською та українською мовами, які були видані до 1917 року. Є серед них і видання гражданського друку. Найстаріший з них виданий в 1787 році. Таких видань у нас 2. Перша книжечка – це підшивка суспільно-політичного журналу «Зеркало света», який видавався в Санкт-Петербурзі просвітником і видавцем Федором Думанським з 1786 по 1787 рік. Ось у нас є така невеличка підшивка з січня по квітень, – розповідає головний бібліотекар відділу збереження Тетяна Ковальчук. – Друга книжка – це «История о странствиях вообще по всем краям земного круга». Написана вона була Антуаном Прево. И видана в російському перекладі в 1787 році відомим суспільно-політичним діячем, просвітником Миколою Новіковим. Видана вона була в Москві.

Отримати документи з цього відділу можна лише на вимогу структурних підрозділів бібліотеки, або скористатися електронною доставкою. Тут також можна замовити експертну оцінку друкованого твору.

Чималої шкоди фондам завдала минулорічна літня повінь. Постраждали книги з мистецтва і місцева періодика. Цінне джерело інформації. Дякуємо всім небайдужим за підтримку і допомогу. Роботи з ліквідації наслідків стихії триває і досі.

Простора, світла читацька зала – це найбільш привабливе місце, яке об’єднує всіх відвідувачів.

В рамках однієї програми неможливо презентувати всі структурні підрозділи книгозбірні. Вони всі важливі і складають єдиний потужний організм.

Зоною психологічного розвантаження та релаксу називають читачі відділ мистецтв. Його відвідувачі не тільки творчі працівники, а й науковці, студенти, представники робітничих професій, численні шанувальники прекрасного.

Виставки, конкурси, конференції, презентації, майстер-класи – роботи у сучасного бібліотекаря вдосталь. Адже він організовує інформаційний комфорт у бібліотечному середовищі.

Принцип «Все для читача» основний для працівників закладу. А всі вони фанати своєї справи, яку з натхненням і радістю виконують.

- Пані Вікторія, за що ви любите свою професію?
- Наша професія надзвичайно душевна. Саме за це я її і люблю, - каже бібліотекар Вікторія Солонікова. – Коли приходиш у наш надзвичайно гарний відділ краєзнавчий, відчуваєш відразу і якесь полегшення, і відчувається, що ти потрібний. І мені потрібні і мої колеги, і наші читачі.

Очолює колектив професіоналів-однодумців директорка пані Інна Аліференко, берегиня книжкових скарбів. «Невідомий Чернігів» запросив її до розмови.

- Пані Інно, чим сьогодні цікава бібліотека Короленка?
- Сьогодні в фондах бібліотеки близько 850 тисяч примірників одиниць зберігання. Це і книги, і журнали, газети, ноти, аудіовізуальні матеріали, електронні видання. Все, що може зберігати бібліотека.
Зараз можна шукати у фондах нашої бібліотеки цікаву інформацію, використовуючи електронний каталог. Він доступній в інтернеті. Тобто людина з будь-якої точки планети може зайти до наших фондів, до нашого електронного каталогу, і знайти ту чи іншу інформацію. Якщо у людини немає змоги приїхати до бібліотеки, то можна замовити ці матеріали по електронній доставці, є у нас теж така послуга, або міжбібліотечний абонемент, коли книга висилається по пошті.
В наших фондах є рідкісні видання. Ми намагаємось їх оцифровувати. Ми співпрацюємо з нашими місцевими авторами. Вони надають нам із задоволенням свої електронні копії, ми їх розміщаємо в нашій електронній бібліотеці.
І у нас є, я вважаю, унікальна бібліотека місцевих періодичних видань. Я поки що в обласних інших бібліотеках такого не бачила.

- Чи вплинув інтернет на кількість читачів?
- Звісно, що зменшилась кількість читачів. Чому? Тому що студенти зараз вже більше користають, на жаль, інтернетом і тією інформацією, яка там розміщен.
У нас у бібліотеці навіть є спеціальні курси. Проект називається «В мережі інтернет всі покоління». До нас приходять користувачі, які хочуть навчитися роботі на комп’ютері і роботі в інтернеті. Такі тренінги ведуть у нас як бібліотекарі, так і волонтери. Ми, наприклад, своїх бібліотекарів навчаємо не тільки, викликаючи їх сюди в бібліотеку, ми проводимо для них і вебінари, у нас відбуваються зв’язки з іншими бібліотеками. Тобто ми теж намагаємось використовувати у своїй роботі нові можливості.

- Перша чернігівська бібліотека була громадською, а як сьогодні фінансується обласна бібліотека Короленка?
- Звісно зараз вже нема такого, щоб це були громадські кошти. Зараз іде фінансування з обласного бюджету. Наш власник – це обласна рада. Ми кожного року складаємо кошторис, потребу, що нам потрібно, і дивлячись наскільки ми зробимо цю потребу, нас фінансують. Але ми ще також надаємо платні послуги. Наші користувачі платять невеличкий внесок. Це оплата за ті документи, які ми оформляємо при реєстрації.

Бібліотекар не синя панчоха. Це особливий, творчий фахівець. Йому будь-яка справа по-плечу, якщо йде від щирого серця. На початку 60-х років з ініціативи завідувачки відділу краєзнавства Людмили Студьонової організували театральну студію «Бібліобус». Студія об’єднала навколо себе активну молодь, яка несла струмінь позитиву, гумору, добра.

Людмила Студьонова, бібліограф-краєзнавець: «Почали робити капусники. Ми брали за основу водевілі, українську класику, брали популярних на той час співаків або акторів і пародіювали їх».

Ірина Каганова, завідуюча відділом краєзнавства: «А потім вже в нас були і потім більш серйозні роботи. Ми популяризували творчість наших відомих земляків. Наприклад, потужна літературна музична композиція присвячена Олександрові Довженку. Це Павло Тичина. Наша композиція щодо Павла Тичини, його творчість, його особистого життя, ми її показували аж 14 разів. Ми не тільки в нашій бібліотеці показували, а й ще їздили по підприємствам, по лікарнях. Ми співали, в нас був хор. Він називався «Зелені халати». Ми завжди старались, щоб це було смішно. Наприклад, у мене завжди більшість була чоловічих ролей. І ми отримували насолоду від того, що дарували радість своїм глядачам».

Валентина Золотар, бібліотекар: «Моя перша роль була без слів. Я повинна була просто продемонструвати якийсь одяг, якусь сукню. Не знаю, як мені це вдалося, але мене прийняли до театру. Театр заполонив мене. Якщо відродиться наш театр, то не зважаючи на вік, я з задоволення візьму участь у виставах театру».

Тож маємо надію на відродження «Бібліобусу». Адже бажання та можливості є.

Подорож величним храмом знань і культури закінчилась. Приємно усвідомлювати, що бібліотека Короленка, це те місце, куди приходять спочатку самі, потім приводять своїх друзів, з часом – своїх дітей.

Сюжет телеканалу «Новий Чернігів»

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: