Духовні святині Чернігівщини

СВЯТИНІ ЗБЕРІГАЮТЬСЯ В МУЗЕЇ

В колекції Чернігівського художнього музею налічується понад 250 ікон ХVІІ-ХІХ ст. Більша їх частина - із церков Чернігівщини, які протягом 1923-1960 рр. закривались за рішенням місцевої влади. Колекція неоднорідна, третину ікон складають зразки української народної ікони ХVІІ-ХІХ ст.

       Серед них особливий інтерес викликають "Георгій Побідоносець" з Ніжина, "Свята Варвара" з Остра, "Архістратиг Михаїл" з с. Жукля Корюківського району, "Чудо Георгія про змія" з Новгорода-Сіверського, а також дуже популярний в Україні сюжет "Покрова Богородиці" з Бахмача.

       Характерною рисою творчості народних майстрів іконопису є те, що вони, користуючись вкрай обмеженими засобами вираження, вміли домагатися максимальної повноти художнього вислову. Важливим компонентом у побудові таких ікон є лінія - виразна, гнучка й чітка, а часом м'яка, яка описує форму, підкреслює її пластичність, надає їй емоційної виразності (простежується в іконі "Богородиця Печерська" XIX ст.).

       Палітра народних майстрів скупа, навіть приглушена, часом з перевагою кольорів, наближених до гами нейтральних. Що стосується іконографічних канонів, композиційних вирішень, то народні майстри дотримувались панівних на той час норм. При цьому вони надавали композиціям більш спрощеного вигляду, вдаючись до зміщення пропорцій у бік їх скорочення. Вони залюбки вводили мотиви вишивки як оздоби одягу, здебільшого у вигляді візерунків, виконаних білою і чорною фарбами.

       Народні іконописці намагались біблійні та євангельські сюжети наповнити побутовими реаліями, своїм розумінням змісту, знаходили доступну образну мову, уникали реальної символіки, спрощували іконографію, надавали творам більш земного, життєвого характеру.

       У народі був популярним образ Юрія Змієборця, або, як ще його називали, Георгія Побідоносця. Здавна ця тема займала чільне місце у фольклорі та образотворчому мистецтві і була пов'язана із світоглядом землеробів. В народній уяві Юрій виступає поборником добра, до нього зверталися як до заступника, захисника. Серед ікон цього сюжету привертає увагу "Чудо Георгія про змія" другої половини XVII ст., де Георгій зображений як молодий лицар верхи на білому коні. Списом у правій руці він уражає дракона. На Георгії жовта митра, зелена сорочка, червоний плащ. Попона та збруя коня декоровані овальним камінням, кожний з яких прикрашений перлами. Дія розгортається на фоні стилізованого пейзажу. Яскравий колорит надає творові життєрадісного звучання.

       З під пензля народних майстрів виходили ідейно співзвучні часові твори. Прикладом може бути ікона із зображенням архангела Михаїла. Особливої популярності по всій Україні образ Михаїла набув у XVII ст., у роки визвольної боротьби українського народу під проводом Б. Хмельницького. Святий, або воєвода, як його величали в народі, асоціювався з ідеєю непереможності Батьківщини, а в уяві простого народу був заступником і покровителем у земних негараздах. Саме такі риси втілені в образі Михаїла в іконі "Архістратиг Михаїл", що побутувала в с Жукля Корюківського району. На іконі - юнак у військових обладунках. У правій руці він тримає меч, у лівій - щит. Поверх обладунків у нього плащ, що широкими складками спадає донизу. М'який абрис силуету крил, привабливе миловидне обличчя наповнюють твір поетичністю.

       До відомих творів цього часу належить також двобічна ікона "Покрова Богородиці" з Бахмача. Зображення вміщено в дерев'яну різьблену розфарбовану раму. У центрі композиції - велична постать Богоматері. Під її рукою, яка мов би захищає, - духовні й світські особи, серед них - цар, цариця. Характерною ознакою цієї ікони є включення до гурту тих, ким опікується Богоматір, і постатей українських козаків.

       Серед найпоширеніших персонажів з пантеону святих відомий святий Миколай, єдиний син благочестивих батьків, який з раннього дитинства присвятив себе служінню Богу, єпископ міста Міра в Лікії, що на півдні Малої Азії. Святий Миколай ще за життя (III-IV ст.) прославився чудотворством та вважався втіленням "правила віри та образу лагідності". Вшанування святого Миколая в Україні набуло надзвичайної популярності. З ім'ям його пов'язано безліч легенд та переказів. Купці, мореплавці та землепрохідці бачили у святому Миколаї свого оборонця, селяни шанували його як заступника та помічника в своїх земних справах. Водночас святий виступав у ролі охоронця від пожеж та від нападу ворогів. Недарма святого Миколая високо шанували в Україні як покровителя війська Запорозького.

       В українських народних оповіданнях святий Микола виступає як товариш апостолів, супутник Христа в його земних мандрах, як доброзичливий щиросердний та мудрий, справедливий захисник бідних та знедолених. Іконі "Святий Миколай" притаманне максимально спрощене трактування. Майже всю ікону займає фронтальне зображення святого Миколая в святительських ризах, у лівій руці у нього Євангеліє, правою він благословляє. Палітра фарб: ясно-червоний, жовтий, темно-синій та зелений кольори.

       Значна частина пам'яток іконопису з колекції Чернігівського обласного художнього музею відреставрована, завдяки чому стали можливими виставки ікон як в Україні, так і за її межами.

       Олена Ісаченко

Версия для печати