Сторінки музичної освіти Чернігівщини

До питання історії музичної освіти на Чернігівщині

    Важливим етапом піднесення музичної освіти на Чернігівщині стала діяльність першого спеціалізованого закладу середнього типу - Чернігівського музичного училища заснованого в 1904 році керівником симфонічного оркестру Чернігівського музично-драматичного товариства Кіндратом Сороніним. (Черниговские губернские ведомости. 28 серпня 1904 р.) Навчальний корпус розміщений в м. Чернігові по вулиці Воздвиженській. Першими викладачами училища були І. Красильщиков (скрипка) - учень професора Віденської консерваторії Максинсака, К. Штамм (співи) - учениця професора С.-Петербурзької консерваторії Ірецької, О, Маслоковець (фортепіано) - учениця Київського музичного училища, А. Яцкевич (фортепіано) - учень професора С.-Петербурзької консерваторії Штейна. Дерев'яні духові інструменти викладав військовий капельмейстер І. Зісерман, теорію музики, композицію та мідні духові - К. Сорокін, культуру мови і дикцію - П. Дебогорій-Мокрієвич, історію мистецтва -В. Баршевський. Викладацький склад було затверджено спеціальним наказом Чернігівського губернатора 8-го жовтня 1904 року. (Черниговские губернские ведомости. 15 жовтня 1904 р.). Навчання в училищі було платним і становило, для спеціальних предметів включно з обов'язковим (елементарна теорія музики, сольфеджіо, гармонія, контрапункт, обов'язкове фортепіано, культура мови, дикція та історія мистецтв) 60 рублів на рік. Навчально-виховний процес в училищі було організовано на основі затверджених Чернігівським Губернатором "Правил музыкального училища". (Черниговские губернские ведомости. 28 августа 1904 г.). Правила музичного училища включали такі розділи:
    1. Музичне училище ставило головною метою своєї діяльності ґрунтовну художню освіту для осіб, які присвятили себе вивченню вокальної і інструментальної музики.
    2. Предмети викладання поділялися на два підрозділи:
    а) спеціальні (головні);
    б) обов'язкові (допоміжні).
    До спеціальних предметів було віднесено: гру на фортепіано, скрипці, альту, віолончелі, духових (мідних та дерев'яних), спів та теорія композиції. Обов'язкові (допоміжні) предмети: елементарна теорія музики, сольфеджіо, гармонія, інструментовка і історія музики;
    3. До училища бралися особи незалежно від суспільного положення, але не молодше 7 років, які на період вступу перебували в стані учня. Учні бралися до училища зі званням учня і вільного слухача. Учнями вважалися особи, які відвідували класи всіх визначених навчальним планом предметів. Вільними слухачами були особи, які відвідували лише спец предмет, або додатково за своїм власним вибором окремі предмети з обов'язкового циклу. Від вступників не вимагалося музичної підготовки, а лише вміння читати і писати; особи, які мали відповідну технічну підготовку, могли бути прийнятими до відповідного їхньому рівню курсу;
    4. Проходження учнями повного об'єму кожного спеціального предмета планувалося у відповідності до програм консерваторії імператорського музичного товариства і поділялося на три курси: на нижній, середній і вищий. На кожному курсі учень знаходився в залежності від свого технічного і загального розвитку. Мінімальний термін перебування на одому курсі становив - 1 рік, максимальний - 3 роки. Тому середній термін навчання становив 6 або 7 років в класі гри на фортепіано, скрипки, альта і віолончелі та 5-6 років по курсу співу і теорії композиції.
    5. У відповідності до програми імператорського російського музичного товариства вивчення обов'язкових предметів розподілялося таким чином:
    1-й рік - елементарна теорія музики;
    2-й рік - гармонія першого курсу;
    3-й рік - гармонія другого курсу; протягом усіх трьох років обов'язковим предметом було сольфеджіо;
    4-й рік - контрапункт і музичні форми;
    5-й рік - інструментовка та історія музики.
    6. Навчальний рік у музичному училищі продовжувався з першого вересня до першого червня. Двічі на тиждень учні відвідували класи спеціальних предметів. Кожне заняття за спеціальності проводилося з учнем індивідуально. При необхідності інші учні викладача могли бути присутніми на заняттях зі спеціальності. Класи обов'язкових предметів також відвідувалися двічі на тиждень. Обов'язкові предмети викладалися у вигляді лекцій з практичними вправами та розподілу учнів на групи. Лише інструментовка та історія музики, як обов'язкові предмети, викладалися один раз на тиждень.
    7. У відповідності до існуючого порядку організації громадських зібрань училище мало право проводити "публичные музыкальные собрания". На цих музичних зібраннях виконувались як вокальні, так і інструментальні твори у різних формах: соло, ансамблю, хору, оркестру.
    8. Перед закінченням навчального року, в травні місяці, проводилися іспити з усіх предметів, що викладалися в училищі. Для цього під головуванням директора училища утворювалася екзаменаційна комісія з викладачів училища та запрошених відомих музикантів.
    9. Важливою умовою проведення річних іспитів було, зокрема, виконання конкурсного для кожного курсу етюда і однієї чи двох п'єс. Враховуючи специфіку предмета, виключення робилося лише для екзаменів по класу вокалу. З таких обов'язкових предметів як гармонія, контрапункт, інструментовка екзамен складався з двох частин: усних запитань та письмової класної роботи (завдання).
    10. Учні, що пройшли повний курс навчання зі спеціальності та обов'язкових предметів, а також витримали згідно затвердженої програми випускні екзамени, отримували атестат про закінчення училища і могли, за бажанням, вступати до консерваторії.
    11. Учні вносили за своє навчання в училищі 60 карбованців за повний навчальний рік. Оплата за навчання вносилася двічі на рік по 30 карбованців, відповідно до 1-го вересня і 1-го січня.
    12. Учні повинні були підкорятися всім постановам і розпорядженням директора училища.
    13. Учні зобов'язувалися до початку кожного заняття приходити завчасно з добре вивченими уроками. Викладач мав право відсторонити від заняття учня, який з'явився до класу без підготовленого уроку.
    14. Пропуски без поважних причин занять хоровим співом, а також репетицій ансамблевої гри призводили до таких дисциплінарних стягнень: в перший раз -позбавлення одного уроку з головного (спеціального) предмета, вдруге - позбавлення двох уроків зі спеціальності; втретє - позбавлення права відвідування музичних вечорів училища і права відвідування училища протягом одного тижня.
    15. Учні, які не бажали підкорятися Правилам училища, могли бути виключені з нього в будь-який час за рішенням педагогічної ради.
    16. Запрошені директором училища викладачі мали право бути допущеними до занять в училищі після отримання відповідного дозволу Губернатора.
    17. За підсумками навчального року директор училища зобов'язаний був подавати Губернатору докладний звіт щодо стану навчально-виховної роботи в училищі за рік, що минув.
    Таким чином, Правилами чітко регламентувався процес поступового формування професіонального музиканта. Діяльність першого Чернігівського музичного училища стала важливим етапом становлення і розвитку музичної освіти на Чернігівщині.

Версия для печати