Нариси соціально-економічної історії Чернігівщини в другій половині XVII ст.

Розділ III

ТОРГІВЛЯ

    Зовсім мало займались сільським господарством також і жителі Остра. Землеробське населення проживало в основному в багаточисленних слободах і хуторах, розташованих навколо міста. Розвиткові Остра як торгово-ремісничого осередку у великій мірі сприяло його досить вигідне географічне положення (близькість Києва, Чернігова й Ніжина, р.Десна). Дане місто тривалий час зберігало важливе економічне значення.
    На Лівобережній Україні в другій половині XVII ст. існувала широко розгалужена система ярмаркової торгівлі. Швидке зростання ярмарків намітилось саме в цей час, адже тоді в порівнянні навіть з першою половиною XVII ст., не кажучи вже про більш Ранній період, значно збільшився суспільний поділ праці. Тільки в 1665 р. ярмарки щорічно діяли у 21 місті Лівобережжя, сього ж вчені-історики нарахували тут у цей час понад 40 ярмаркыів. Однак їх було значно більше. Одне з виявлених джерел засвідчує, що лише на Чернігівщині функціонувало понад 90 ярмарків. У Ніжинському полку - 38, Стародубському полку - 27, Чернігівському полку - 21. Проводились вони передусім у Кролевці, Батурині, Коропі, Березні, Стародубі, Новгород-Сіверському, Нових Млинах, Носівці, Борзні, Кобижчі, ПогаріПочепі.
    Ярмарки збирались у середньому по 2-3 рази на рік. Так, в Ніжині вони відбувались тричі: "ярмарка на Троицын день, другая на Покровъ Пресвятые Богородицы, да зимою на всеєдной неделе". Останній ярмарок був особливо сильним, досить тривалим. Своє існування він припинив лише в 1847 р. На рік раніше; припинився Збірний ярмарок у м.Сумах. Їх як би замінив Маслянський ярмарок в Ромнах.
    До XIX ст. функціонував і Хрестововоздвиженський ярмарок у Кролевці, що виник ще за часів правління польського Короля Яна Казиміра (1649-1669 рр.), який наказав у 1646 р. звести в даному місті фортецю, щоб "купечество малороссийское соединить вместе со Шлезией для способности торгов". Цікаво, що за період існування даний ярмарок неодноразово змінював свій термін. Спочатку він розпочинався 1 вересня. На підставі указу Петра І від 1728 р. початком його була середина місяця (15 число): "чтобь окончавъ торг на свинской ярморки могли [купці. - П.П.] і на Кролевецкую поспевать того ради ту Королевецкую противь прежняго переложить і начинать сентябра съ 15 числа". Пізніше термін переносився на 1 грудня, 15 жовтня. Лише з середини; XVIII ст. (1753 р.) початком роботи ярмарку знову став вересень. І в XIX ст. він починав свою роботу зразу ж після свята Воздвижєння, тобто 14 вересня.
    Така політика уряду диктувалась як необхідністю збільшення доходів власне російських ярмарків, так і забезпечення безперервності ярмаркової торгівлі"
    У Стародубі два ярмарки діяли протягом року від двох до трьох тижнів кожний. Один з них (так званий Збірний) відбувався на і другому тижні великого посту, а другий - на десятий тиждень після Воскресіння Христового. У Погарі функціонували три і щорічні ярмарки: один тривалістю до трьох тижнів, а два інші діяли недовго; термін їх роботи не перевищував чотирьох днів.
    У Чернігові ярмарки збирались на Воскресіння Христове, Семенів день і Богоявлення. Тривалість кожного з них становила два тижні.
    У Батурині діяли чотири ярмарки.
    В Конотопі вони збирались тричі на рік. Джерела більш пізнього часу свідчать, що ярмарки там проходили неначе в декілька турів. Спочатку до міста приїздили купці з далеких українських і російських міст. Через тиждень же торгівля ставала жвавішою, бо поспішали торговці з навколишніх місць. Асортимент товарів, продавали в Конотопі, був самий різноманітний: хліб, сіль, тютюн, скло, залізо, дерев'яні вироби, свіжа й в'ялена риба, сіно, овес, виноградне вино и т. п.
    Значним торговим центром не лише на Чернігівщині, а й загалом на Лівобережжі, були Нові Млини. У місті функціонували чотири ярмарки. Факт, що понад 70% новомлинських торгово-промислових людей мали коней (іноді по декілька голів), може бути свідком того, що вони для здійснення торгових операцій часто відправлялись у далекі подорожі.
    Досить вигідне з точки зору торгових відносин становище займав Почеп. Згідно з грамотою Олексія Михайловича від З листопада 1665 р. мешканці цього прикордонного з Росією міста користувались значними привілеями у своїй торгівлі. Не втратив Почеп свого значення і в подальший період. У XVIII ст. торгові обороти його жителів були найбільшими у порівнянні з іншими містами Чернігівщини. Тут діяли три річні ярмарки й щотижневі базари.
    Як правило, центрами ярмаркової торгівлі в регіоні були більш-менш великі міста, до яких слід віднести передусім Ніжин, Стародуб, Батурин. Саме в цих містах зосереджувалась велика кількість ремісників. їх ярмарки були спроможними обслугувати порівняно великий у територіальному відношенні район. Ярмарки цих міст (у межах Лівобережжя також Києва, Гадяча й Полтави) виступали немов з'єднуючим ланцюгом між окремими ізольованими районними ринками.
    Стародуб у другій половині XVII ст. став головним торговельним центром не лише Чернігівщини, а й України загалом, адже в розглядуваний час визначилось промислове зростання міста, крім того, ще з давніх часів воно відігравало важливу посередницьку роль у торгових зв'язках Росії й Польщі.
    Однак оперуємо й фактами, що стверджують про існування ярмарків у містах невеличких. Показовим у даному відношенні є Седнів. У другій половині XVII ст. в даному містечку збирались Два ярмарки. Один з них (літній) проходив на Іллю (20 липня). Терміном же проведення зимового ярмарку було визначено Миколин день, тобто 6 грудня. Місцем збору обох ярмарків слугував Розлогий луг, розміщений на території так званих "млинів".
    Окрім населення навколишніх міст і сіл, седнівські ярмарки відвідували мешканці Ніжина, Мени. З далекого Дону сюди прибували вози, наповнені всілякою рибою (короп, чабак і ін.). Можна було тут придбати й такі делікатеси, як: осетрину, балик, чорну ікру. З Кримського ханства до Седнева надходила сіль. Всі ц( товари в Седневі купували ще в середині XIX ст.

Версия для печати