Сборник исторических статей о Чернигове

"Чи не ходила ти до Мокоші?.."

       Мокоша
      Більше тисячі років тому князь Володимир вирішив замінити цілу купу язичницьких богів на одного, християнського. І дуже постарався, щоб навіть імена повержених ідолів зникли з народної пам'яті. Втім, бажанню князя справдитися не судилося. Прадавні боги, і особливо богині, здавати своїх позицій аж ніяк не збиралися. От і продовжували представниці прекрасної статі потай шанувати язичницьких богинь, які дбали про такі святі для кожної жінки речі як родина, діти та кохання. При цьому поважні добродійки вважали себе щирими християнками. Йшли роки, на місці язичницьких капищ виростали села, які й досі носять імена призабутих язичницьких божеств. Є вони і на Чернігівщині.

      Селище Макошине, що в Менському районі, отримало свою назву від могутнього жіночого божества давніх слов'ян - загадкової Мокоші. Легенди розповідають, що її колись вшановували місцеві жителі. Кажуть, навіть дерев'яний образ богині вже за християнських часів ще довго стояв над Десною. Щоправда, останній факт, скоріше за все, плід народної уяви. Дуже вже сумнівно, щоб язичницький ідол не привернув уваги ревнителів нової віри. Але жінки, і не лише на Чернігівщині, дійсно багато сторіч приносили жертви і молилися богині Мокоші. Це факт надійний і перевірений. Навіть на сповіді священики продовжували суворо запитувати прихожанок: "Чи не ходила ти до Мокші"?
      Вважали, що ця богиня допомагає при пологах та й взагалі, може посприяти жіночому щастю. Жертви вона приймала зовсім не криваві - задовольнялася горнятком каші, хлібом або медом. Також Мокош опікувалася всіляким жіночим рукоділлям, а недбалих господинь могла і покарати. Деякі дослідники вважають Мокош ще й володаркою дощів та покровителькою родючості. Отже, мешканці сучасного Макошиного можуть пишатися, що їхнє селище носить ім'я такої універсальної богині.

      Жителі селища Ладан на Прилуччині теж певним чином породичалися із представниками слов'янського Олімпу. У давнину воно навіть мало трохи іншу назву - "Ладин", тобто такий, що належить богині Ладі. Ця покровителька весни і кохання - один із найромантичніших образів народної уяви. Лада - дружина Бога Сонця Сва-рога. Вона вважалася матір'ю всього живого, богів та людей. Саме на честь Лади проводили веселі Купальські ігрища і запалювали святкові багаття. Саме їй звіряли закохані свої найзаповітніші таємниці. А в давній Русі словом "лада" називали коханих. Розповідають, що на Гуляй-горі поблизу Ладана колись стояло зображення богині й проводилися обряди на її честь.
      Тож прогнати богинь із їхніх споконвічних земель виявилося не так уже й просто. І хоча від язичницьких капищ Чернігівщини сліду майже не лишилося, але язичницькі божества уперто нагадують про себе не лише мешканцям чернігівських сіл, а й серйозним науковцям. А жінки в свою чергу можуть і зараз сподіватися на своїх покровительок. Може й допоможуть, як-то кажуть, по старій пам'яті. Та ще й з нагоди Жіночого дня...       Підготувала Олена ТЕРЕЩЕНКО

Версия для печати