Ностальгійне

Альбом "The Way" гурту Dorothy — це наче магічне відправлення в світ класичного рок-н-ролу, тільки з сучасним штрихом і привітанням від 70-х. Іронія починається вже з назви — "The Way". Ну, звісно ж, це саме "той шлях", який приведе вас до музичної революції... чи хоча б до того, щоб послухати кілька пісень і виявити, що ні, нічого нового тут немає, але все одно хочеться пританцьовувати під звуки гітар і барабанів.

Відкриває альбом композиція, яка обіцяє "вау-ефект" — і він дійсно є. Тільки, мабуть, більше на рівні "яка сильна, так і повинно бути". Вокал Дороті Мартін гучний, здавалося б, і проникливий, але через певний час цей же вокал нагадує про забуту епоху, де кожна співачка намагалася бути "супер-сексуальною" і "погрозливою". Після кількох пісень починаєш мріяти, щоб хтось на вокалі все-таки зайнявся чимось новим, а не просто кричав із сцени "я крута". Ну, добре, справедливості ради — є кілька моментів, коли її голос все ж вражає.

Гітари, як і годиться, потужно звучать, навіть створюючи ілюзію того, що ти на концертному майданчику, а не вдома в навушниках. Це так, якщо ви мрієте повернутися в часи, коли гітарні рифи здавались "цікавими" і "свіжими". Для меломанів середнього віку це, звісно, нагадування про "старі добрі часи", коли можна було закрити очі і уявити, що ти на фестивалі Woodstock з піснями Led Zeppelin в голові. Проблема лише в тому, що це звучить дуже і дуже знайомо — просто старий рок, схрещений з новими комерційними вимогами.

Але давайте не будемо занадто жорстокими. Є кілька треків, які викликають мимовільне качання головою або бажання натискати "повторити". Особливо це стосується пісень, що найбільше вражають в альбомі своїми емоційними піками. Всі вони скомпоновані так, що навіть зазвичай байдужі до цього стилю люди почнуть шукати в собі внутрішнього рокера. Але цей альбом не змінить уявлення про музику, він просто додає свою порцію гучних треків до океану вже існуючих.

Загалом, "The Way" — це альбом, який можна послухати, якщо ви хочете відчути себе молодими і зайнятися музичним ностальгуванням. Але не чекайте, що він принесе щось абсолютно нове. Вся ця альтернатива і енергетика, безумовно, радують, але вони, здається, постійно залишаються на поверхні, так і не заглиблюючись у якийсь незвіданий креативний простір.

Dorothy - MUD