Про наших блогерів, тобто про народ!

Читаю черговий матеріал в блогах, покусуючи печеньку посміхаюсь написаному, на автоматі шуршу по каментах. - Коли ж буде перший срущий? а ось, тринадцятий, знакове число. Примара невідомого зросту, сексуальної орієнтації та кольору шкири (хоча цифри знає деякі) знов з-за кущів намагається брудними лапами схопити людину в білій вишиванці. Як казав колись пан Трахтенбєрг в Камєді клабі – «якщо в людині саме гавно, то іншого з неї не може вилізти апріорі». От і сидить така купка лайна і намагається залишити свою територіальну мітку, на всіх, хто б що не казав, не писав, не думав.
А шо? - Чим людина відрізняється від тварини? - Саме тим, що думає, каже, пише, творить - малює, співає і таке інше. Спілкується! Іноді, відчуваючи велику любов до братів наших менших, хтось хоче прикинутись собачкою, або мавпочкою, щож, це дитячі шалості, знов жеж такі прояв людяності - чуйств до наших коханих пітомців. Але ж у цих "питомців" є ім'я, прізвище, роки, що робили з нього людину. Його можна зустріти в "Варенику" або випити з ним чарку "на природі". Хто, які ж почуття з тих же людей роблять "срущих в каментах". А почуття, нажаль, примітивні - ЗАЗДРІСТЬ і СТРАХ! Ці почуття виїдають нутро людини залишаючи в ній порожнечу, що заливає власний гной переработаних нутрощів. А потім починаю думати про тему посту, яка пов'язана з політикою і бачу - З одного боку є наші політики, наша влада. Що каже про них наш виборець, той же сущий - "Вот и вся ваша позиция… Вырвать из контекста, перекрутить, переврать, приспособить поудобнее и повыгоднее. Вобщем вы вполне соответствуете сегодняшнему типу депутатов."- А з іншого - Хто цей виборець? - Заплюндроване у власні заздрощі і животний страх чмо, що не може навіть пригадати свій вік. Так і жевемо - маємо ту владу, яку заслуговуємо. Хоча ні, на наступних виборах проголосують за таке ж чмо, що буде з чужого Ніку срать в каменти.