Жизнь одной книги

10 лютого 2013 16:03   Переглядів: 5420
Мітки: томик пушкина
Подобається Рейтинг поста: + 10
Здравствуйте!
Несколько поводов случилось написать этот пост.
Ну, во-первых, сегодня печальная дата для пушкинистов, ибо именно в этот день 176 лет назад Пушкин умер от полученной на дуэли пули.
А во-вторых, я хочу вам показать книгу .
Это издание 1936 года.
А попало оно ко мне таким образом. Эту книгу недавно подарила мне мама. А ей его (Пушкина) подкинули. Было дело так: выходит мама в магазин, а на коврике, перед дверью лежит Пушкин. Никакой пояснительной записки ( а мама уж было подумала: «Неужели тайный воздыхатель?!») не обнаружилось. То ли это был «читатель» (мама работала в библиотеке), то ли так совпало. Мама моя особой,прям горячей любви к А.С. не питает, ну то есть не выделяет его среди классиков: Пушкин, да и Пушкин, а вот дед мой был заядлым пушкинистом во всех проявлениях. Сейчас смешно вспомнить, а когда-то до скандала доходило: как-то дедуля тайно(!) отнес в букинистический магазин полное издание сочинений С.Есенина в 10 томах, которые моя бабушка кропотливо собирала, и обменял на какую-то исследовательскую (по его словам конечно же уникальную) книгу о Пушкине .Ну, то есть променял Есенина на Пушкина. О том, сколько дней бабушка не разговаривала с дедушкой умолчу.

О книге- выглядит она настоящим фолиантом. Массивный переплет, плотные страницы, калька перед цветной иллюстрацией и даже подобие валиков, скрывающих узлы ниток на корешке (как в старинных книгах)
















Вот интересно, а как тому человеку попала книга, пережившая сталинские репрессии и великую войну и ставшая в последствии подставкой для сковородки (след имеется) ? И почему он решил расстаться с изданием?
Так или иначе, спасибо!

Додати в:
 

Коментарі (4)

Додати коментар
Anonim 16 січня 2023 г. (23:11) #[1]
Не варто недооцінювати слова Арестовича. Це ОФІЦІЙНИЙ представник влади і він дуже сильно підіграв ворогові. При чому не так важливо хто збив ту ракету, але пиз.іти про то ще це були ми, причому без фраз "можливо", або хоча б "скоріш за все", було 100% ствердження що це були ми, яке миттю підхопити всі кацапські пабліки, а далі світові ЗМІ. А враховуючи, що там не тільки друзі, а й ті хто кожен раз чіпляється за мінімальну можливість посіять сумніви щодо доцільності підтримки нашої країни, а тут такий джек-пот. А далі ще гірше, міністерство оборони вимушене було виправдовуватись, при чому декілька разів і визнати що вони колись таки написали неправду, офіційно. Чи підвищує це довіру до нас з боку партнерів? І все це через одну необачну фразу однієї самої розумної в світі людини, вимушеної "все тянуть на себе".
Oleg_Fedorenko 17 січня 2023 г. (20:34) #[2]
Р’С–РґРїРѕРІС–РґСЊ РЅР° [1]
Хм, то что Министерство обороны публично призналось во вранье Вас почему-то не смущает. И примеров вранья должностных лиц я могу привести вагон и маленькую тележку. Но виноват почему-то один Арестович. У Вас, сударь, явные проблемы с логикой.
Anonim 18 січня 2023 г. (22:08) #[3]
Р’С–РґРїРѕРІС–РґСЊ РЅР° [2]
Тут цілком підтримую вашу думку . Брехня та замовчування якраз і грають на руку ворога . бо викликають недовіру у людей до свого керівництва . Тому як сказав Anonim 16 Января 2023 г. (23:11) #[1] -- " вони там всі пиз..ть ... як і раніше завжди пиз..ли ."
Anonim 18 січня 2023 г. (22:49) #[4]
Р’С–РґРїРѕРІС–РґСЊ РЅР° [2]
Є таке поняття як інформаційна війна. Пан Арестович про неї добре знає. Міністерство оборони не буде постійно казати правду, бо: 1) не завжди саме контролює всі інформаційни потоки, хто що де збив, хто що зробив, особливо на початку війни коли ми тільки почали пристосовуватись до подій 2) не договорює спеціально аби не зашкодити репутації і не підірвати бойовий дух, не викликати зневіру громадян та все таке. Навіть Арестович це розуміє і неодноразово казав, що всю правду ми узнаємо лише по закінченню війни і це, мабуть, правильно в такій ситуації. Але сам факт що його необачні дії спровокували ланцюжок реакцій і вимусили оправдуватись наше Міністерство оборони, що підриває довіру до нього, при чому на рівному місці. Але варто визнати він зробив по-чоловічому, таки знайшов в собі сили вибачитись, а не намагатись петляти із сторони в сторону. Значить не все там втрачено, і все ж таки професіоналізм взяв гору над амбіціями. За що перед ним можна зняти капелюха.
 

Коментарі (4)

Додати коментар
Anonim 16 січня 2023 г. (23:11) #[1]
Не варто недооцінювати слова Арестовича. Це ОФІЦІЙНИЙ представник влади і він дуже сильно підіграв ворогові. При чому не так важливо хто збив ту ракету, але пиз.іти про то ще це були ми, причому без фраз "можливо", або хоча б "скоріш за все", було 100% ствердження що це були ми, яке миттю підхопити всі кацапські пабліки, а далі світові ЗМІ. А враховуючи, що там не тільки друзі, а й ті хто кожен раз чіпляється за мінімальну можливість посіять сумніви щодо доцільності підтримки нашої країни, а тут такий джек-пот. А далі ще гірше, міністерство оборони вимушене було виправдовуватись, при чому декілька разів і визнати що вони колись таки написали неправду, офіційно. Чи підвищує це довіру до нас з боку партнерів? І все це через одну необачну фразу однієї самої розумної в світі людини, вимушеної "все тянуть на себе".
Oleg_Fedorenko 17 січня 2023 г. (20:34) #[2]
Р’С–РґРїРѕРІС–РґСЊ РЅР° [1]
Хм, то что Министерство обороны публично призналось во вранье Вас почему-то не смущает. И примеров вранья должностных лиц я могу привести вагон и маленькую тележку. Но виноват почему-то один Арестович. У Вас, сударь, явные проблемы с логикой.
Anonim 18 січня 2023 г. (22:08) #[3]
Р’С–РґРїРѕРІС–РґСЊ РЅР° [2]
Тут цілком підтримую вашу думку . Брехня та замовчування якраз і грають на руку ворога . бо викликають недовіру у людей до свого керівництва . Тому як сказав Anonim 16 Января 2023 г. (23:11) #[1] -- " вони там всі пиз..ть ... як і раніше завжди пиз..ли ."
Anonim 18 січня 2023 г. (22:49) #[4]
Р’С–РґРїРѕРІС–РґСЊ РЅР° [2]
Є таке поняття як інформаційна війна. Пан Арестович про неї добре знає. Міністерство оборони не буде постійно казати правду, бо: 1) не завжди саме контролює всі інформаційни потоки, хто що де збив, хто що зробив, особливо на початку війни коли ми тільки почали пристосовуватись до подій 2) не договорює спеціально аби не зашкодити репутації і не підірвати бойовий дух, не викликати зневіру громадян та все таке. Навіть Арестович це розуміє і неодноразово казав, що всю правду ми узнаємо лише по закінченню війни і це, мабуть, правильно в такій ситуації. Але сам факт що його необачні дії спровокували ланцюжок реакцій і вимусили оправдуватись наше Міністерство оборони, що підриває довіру до нього, при чому на рівному місці. Але варто визнати він зробив по-чоловічому, таки знайшов в собі сили вибачитись, а не намагатись петляти із сторони в сторону. Значить не все там втрачено, і все ж таки професіоналізм взяв гору над амбіціями. За що перед ним можна зняти капелюха.