Пацріоти

 

Взятися за перо мене змусили чергові, щорічні планові згадування у пресі діяння «вічних» та «великих» минулого, письменників-героїв та славетних синів України. А якщо конкретно, то про дисидента Василя Семеновича Стуса, якому-б, якби не жахливий та антилюдяний Радянський Союз, нещодавно виповнилося-б 75. Оскільки пан Олександр Ломако демократично закрив коментарі до свого щирого вшанування «великого» поета., довелося «строчити» окремий блог…
Отже, спочатку стисло згадаймо історію. Перша країна рад, після найжахливішої в історії людства війни, виживши та перемігши, усього лише за одну з лишком п’ятирічку повністю відновила свій довоєнний стан, а у другій половині 50-х, Радянський Союз став другою державою у світі. Ви тільки вдумайтеся в ці цифри: із майже зруйнованої вщент країни, за 15 років – друга держава у світі (!). Про такі темпи сучасні капіталісти-демократи вже навіть і не здатні помріяти. Але, після смерті ката та людожера Сталіна, країна повільно почала деградувати. Однак, це всеодно не завадило Радянському Союзу досягти недосяжних висот: перший космічний запуск, перша людина у космосі, великі та найпотужніші підприємства промисловості по всій країні, котрі, до речі, і досі є бюджетоутворюючими, і в Україні зокрема. Найкраща системи освіти та охорони здоров’я, соціальна рівність та соціальне житло. Величезний геополітичний вплив… Перелічувати досягнення «тюрми народів» можна ще довго…
Але були у країни особливі громадяни, котрі вважали чесну працю на благо своєї країни та народу не гідними себе. Вони навіть не вважали її своєю країною, бо громадяни там були в неволі: їм не дозволяли байдикувати та страхом примушували працювати в кайданах на ту-ж таки не їхню країну. А влада належала не народу, а якимось інопланетянам, котрі намертво засіли у КДБ та КПРС. І ця особлива каста громадян складалась із: скривджених останків дореволюційних кулаків, попів, дворян; Рецидивістів, аферистів, кар’єристів, збочинців, просто зрадників та іншої сволоти; Ну і звичайно-ж, із наших улюблених, супер-пупер патріотів, письменників-поетів-дисидентів.
Кляті інопланетяни із КДБ не дозволяли нашим «героям» займатися деструктивним байдикуванням, відбирали у них олівці та зошити позбавляючи їх елементарного права людини на написання «великих ідей» про незалежну Україну. А особливо неслухняних – саджали до тюрем, сподіваючись що може хоч там, у дармоїдів повилітає дур із голови…
Кажуть історія все розсудить та поставить на свої місця. Та скільки-ж треба часу, аби зрозуміти нашим палким патріотам про відповідальність та руйнівність їхніх дій та ідей. Дорвавшись до влади 1991-му, вони виявились недієздатними вівцями серед вовків, і тепер плачуть наче беззахисні діти, про те, що їм так і не дали владу кляті старі-нові комуністи. Якщо ви, шановні патріоти-демократи, виявилися безсилими проти гнилого радянського комуністичного партапарату, котрий перефарбувався у «демократичний», то як же ви збиралися «грати» вільною Україною на міжнародній арені серед наддержавних динозаврів?
Покажіть мені будь ласка вільну та незалежну сучасну Україну !?
І через 20 років незаможності незалежності, сучасні, так звані національно свідомі громадяни, все мріють та плачуть про вільну Україну та бідолашних писак-дисидентів. Ні, я нічого проти незалежної України не маю! Я проти слабких недалеких ягнят, котрі хочуть гратися у незалежність. А серед сучасних політиків-демократів, 90% - ягнята.
Шановні патріоти, насправді ви не патріоти, а прості пацреоти!
Тепер у мене кілька питань особисто до пана Олександра (OLomako): Назвіть хоча-б один гідний художній фільм знятий за 20 років незалежної Української культури? Один пристойний об’єкт промисловості збудований за 20 років незалежної економіки (об’єкти під лохо-Євро – не враховуються)? Хоч одного всесвітньо відомого науковця, котрого виховала вільна ненька за 20 років (ті, що працюють за кордоном – не враховуються)? Що особисто ви зробили задля нашої України?