Мобильная версия сайта Главная страница » Блоги » Блог Olga_MK » Два тижні як один день: як журналісти з пострадянських країн їздили до Польщі

Два тижні як один день: як журналісти з пострадянських країн їздили до Польщі

20 Марта 2016 20:30   Просмотров: 5966
Метки: змІ польща
Нравится Рейтинг поста: + 5
«Юху» – саме це голосно вирвалось у мене, коли отримала запрошення у Варшаву по програмі незалежних ЗМІ від Фонду Польсько–Чесько–Словацької солідарності. Програма передбачала ознайомлення з роботою польських ЗМІ: радіо, телебачення, друкованих та інтернет медіа. Учасники - журналісти з України, Білорусії, Молдови, Росії.


Я потрапила у перший відбір, де були журналісти з Республіки Білорусь, Молдови,  невизнаної Придністровської республіки, та з України. В цьому був великий плюс – перші дні я просто кайфувала від розповідей про ці країни. Одна справа подивитися телевізор, інша – наприклад, погортати сторінки радянського паспорту, який і до цього часу є діючим документом у Придністров’ї. А якщо додати те що для мене це була перша поїздка у Європу, то отримувала задоволення буквально від усього: доріг, транспорту, будівель, под"їздів, парків. 








Побут
Нас поселили у готелі Start Hotel Atos, щоправда через щільний графік там ми лише ночували та снідали. Готель бюджетний, але мені сподобався: чистий, є все необхідне, сніданок – шведський стіл з непоганим асортиментом страв. У кімнаті жили по двоє. Я жила з журналісткою з Придністров’я. 

На два тижні нам видали 1400 злотих, це приблизно 9500 грн. (множимо майже на 7). Ця сума передбачала покриття нашого харчування, та кишенькові. Сперш такі добові видалась мені аж занадто великими, адже снідали ми у готелі. Але в процесі виявились якраз достатніми для комфортного проживання, ще й на сувеніри вистачило. Ціни у закладах громадського харчування у Польщі вищі наших.  Загалом, ціни тут на все вищі, адже ми жили у столиці. Мені треба було замінити набійки на чоботях, вартість такого ремонту становила близько 200 грн. Випити кави, або чаю у готелі (не на сніданок) коштувало близько 60 грн. Єдине що видалось мені дешевим – ціни на рибу. Може це через те, що поруч балтійське море. Якщо говорити про смакові якості продуктів, то у них смачнючі ковбаси, риба. Дуже багато різної випічки, але наша мені смачніша.

Транспорт


Крім добових нам видали по місячному безлімітному проїзному квитку на громадський транспорт. До речі, у Варшаві дуже пишаються своєю транспортною системою. Такий квиток універсальний, він діє у автобусі, трамваї, метро. Його вартість складає 110 злотих, а штраф за проїзд без квитка біля 140 злотих. Квиток іменний, електронний, з фотографією. Його не треба пред’являти в автобусі чи трамваї, просто мати при собі. Витягувати його доводилось лише щоб пройти через турнікет у метро. До слова, транспорт тут просто бомбезний: зручний, комфортний, новий, красивий. Автобуси є декількох типів – експрес, нічні і звичайні. Експрес – зупиняються не на всіх зупинках, тому можна швидко дістатись на роботу з одного кінця міста в інший. На зупинках чіткий графік руху, у громадському транспорті схеми руху з зупинками (такі як у метрополітені), все максимально зрозуміло навіть для не місцевих. 




У вихідні дні до обіду станції метро у Варшаві майже пусті. Метро схоже на наше. Відрізняється лише новизною станцій, і новим рухомим складом. У Варшаві всього дві лінії метро, одну з яких відкрили менше ніж півроку тому. Станції зроблені у мінімалістичному стилі, все гарно, але як на мене – вони дуже ідентичні, без якоїсь виключно своєї неповторності. У Києві по-іншому, є багато красивих станцій, які незрівняні і індивідуальні. А якщо їх дещо причепурити, будуть гарніші варшавських. У Варшаві метрополітен більш продуманий для людей: у вагонах метро є додаткові поручні по центру, за які зручно триматися, підлога всіх станції метрополітену обладнана випуклими обмежувачами (шутц-лініями) для сліпих. По них люди з вадами зору орієнтуються в напрямках руху.



Цікавий факт про транспорт. Весь транспорт - муніципальний. Найбільше інвестицій йде саме в транспорту галузь. Останні ікаруси зникли з вулиць Варшави 5 років тому. На утримання міського транспорту йде 3 млрд злотих на рік, а прибуток від продажу білетів складає всього 800-900 млн. злотих. Висновок: міський транспорт не може бути прибутковим, якщо робити його якісним і постійно вдосконалювати. У Варшаві існує чотири окремі підприємства, які відповідають за транспорт, по кожному виду: автобусах, трамваях, метро, залізниці.

У місті дуже багато вело доріжок. Зараз це у них така собі мода. Створюють не просто вело доріжки, а широку муніципальну мережу пунктів прокату велосипедів. Можна орендувати велосипед і хоч цілий день кататися по місту. Таких пунктів у Варшаві налічується 250.



Другий напрямок найбільших інвестицій, крім транспорту - охорона навколишнього середовища та благоустрій прибережної смуги Вісли. У Варшаві реконструювали очисні системи, і тепер стічні води, потрапляючі у Віслу, чистіші від самої Вісли. На це пішло декілька мільйонів євро. Неочищені води взагалі не потрапляють у Віслу. Через це останнім часом зросла чисельність бобрів, вони будують там плотини.

Берег Вісли облаштували, створили бульвар, велодоріжки. Запустили пароми, які з"єднують обидва береги річки. Інший берег Вісли зробили у еко-стилі. Для будівництва доріжок використовували прирородні матеріали з тієї ж місцевості. Насадження також використовували виключно ті, які там  росли. По універсальному транспортному квитку можна плавати на паромі. В найближчий час планують відкрити відкриті басейни біля річки. 

Може це виглядає дивно, але у місті реалізовується проект по захисту птахів. Його вартість від 4 до 5 млн. євро. В рамках його реалізації створюються спецііальні острівці на річці, де птахи зможуть гніздитися. Фінансується як із коштів місцевого бюджету, так і коштів євросоюзних фондів.

Харчування

Ціни у закладах громадського харчування різні. Ситно поїсти у кафе обійдеться 30-60 злотих (210-420 грн). Але тут багато столовок - млєчних барів, де комплексний обід обійдеться до 20 злотих. Такі заклади дуже популярні серед студентів і пенсіонерів. Перший тиждень ми харчувалися у кафе, я частіше обирала традиційні польські страви: зурек (польський суп), пирОги (схожі на наші вареники). Та через тиждень  хотілось змінити раціон. Страви дуже ситні.


Млєчні бари дуже різняться між собою, не у кожному захочеться їсти. Заходиш в один – приємний інтер’єр, багато молоді. В інших - просто голі стіни, віконце як у совкові часи для видачі їжі, і купа пенсіонерів за столиками. Але їжа там досить смачна, порції великі.



В плані харчування, у Варшаві непогано живеться жебракам. Безкоштовних обідів для такої категоріїї населення тут пропонують багато. Найчастіше кормлять у костелах. Але є одна умова: жебрак має бути тверезим. перед входом всі проходять алко тест. Черга шикується довжелезна, але від правил тут не відступають.


На вулицях Варшави немає безпритульних тварин.всі у притулках. А якщо людина виявить бажання взяти собі тваринку з притулку, співставлються її житлові умови і порода тварини. Тобто не кожному ще і дадуть.

Про польських журналістів

Більшість журналістів у Польщі – фрілансери. Так вигідно і для роботодавців і для журналістів. Податки з журналістів як з найманих працівників значно вищі ніж податки з самозайнятих осіб - фрілансерів. Медіа економлять на податках, а журналіст таким чином отримує більший дохід. Якщо говорити цифрами, то підприємство сплачує більше 40 % податків з заробітної плати, а за договором підряду по творчим професіям платиться лише 14 %. Ми були в редакції безкоштовної газети «Газета полудне – Глос Мокотова», у них взагалі немає у штаті ані журналістів, ані верстувальників, лише адмінпосади. До речі, дуже цікаво: газета повністю безкоштовна, живе за рахунок розміщення у ній реклами. Кошти від реклами не лише покривають всі витрати на випуск газети, а ще й дають непоганий прибуток власнику. Парадокс в тому, що більшу частину газети займають новини, а не реклама.

Заробітна плата польських журналістів як і українських дуже різниться. Але зараз вона пішла на спад. Раніше медійники заробляли тут дуже великі гроші. Більшу зарплату отримують на телебаченні, меншу у регіональних ЗМІ. Діапазон зарплат від 2 до 20 тисяч злотих, все залежить від того де ти працюєш, твого рейтингу, рейтингу видавництва. Наприклад, середня заробітна плата у газеті "Річ Посполита" - 1500 євро. Але журналісти зазвичай не знають заробітну плату один одного, у кожного вона індивідуальна, і вважається некоректним запитувати у колеги про її розмір.

Умови праці у медіахолдингах мегакомфортні. У співробітників холдингу Агора на останньому поверсі обладнана курилка, купа кафе, тренажерний зал і т.п.







Про візити


За два тижні ми відвідали найбільші і найпопулярніші ЗМІ: газета «Виборча», канал TVN 24, радіо TOK-FM, Польське радіо, тижневик «Newsweek», газета «Річ посполита» та багато інших. Побачили як працюють польські медіа гіганти.






Ходили просто з відкритими ротами, спостерігаючи за процесом роботи. 

Газета "Виборча"
вразила великою кількістю працівників.  Її редакція – великий живий організм, де контролюється вся життєдіяльність в онлайн режимі.На великих моніторах виведена гул аналітика по сайту. На моніторах ноутбуків редакторів різними кольорами відображаються публікації в залежності від їх рейтинговості. Миттєво робиться аналіз і подальша праця в топових темах.


Дана газета розрахована на серйозну аудиторію. Свій перший сайт Виборча газета створила ще у 1999 році. Згодом, проаналізувавши, що найбільшою аудиторією є люди звисоким доходом, сайт зробили частково платним. Зараз у інтернет-версії газети 77 000 абонентів, які платять за контент. Та попри таку широку аудиторію інтернет-підписників, доходи від друкованого видання становлять 85 % від всього доходу. Видання орієнтується на New York Times, де підписників 1 млн, і дохід від інтернет-версії становить 70 %.



Якщо говорити про медіа загалом, то у Польщі і до цього часу є публічні (державні) медіа, і приватні. За публічні радіо і телебачення поляки мали б сплачувати абонплату, але по факту її сплачують 8 % домогосподарств. Її вартість становить 5 євро на місяць. Польська Нацрада зараз намагається придумати дієвіший механізм сплати абонплати. Можливо зроблять прив’язку не до технічних засобів, а до платника податків, коли автоматично з доходу буде утримуватись певна сума на абонплату.

Принцип роботи польської Нацради з питань радіо та телебачення (KRRiT) дуже сподобався. Орган карає високими штрафами і позбавленням ліцензії радіо і телебачення за порушення встановлених норм і правил. На публічному ТВ і радіо програми не можуть перериватися на рекламу. Є вимоги тривалості реклами, тощо. У Нацраді немає жодних планів на перевірки. Зазвичай перевіряють за скаргами. Всі інші перевірки, як сказав один із членів, щось на кшталт, як подивитися на стелю, і перевірити кого заманеться. Радіо і ТВ, повинні зберігати суцільний запис трансляції не менше ніж за 28 днів. Про перевірку тут навіть не повідомляють, повідомляють лише про її результати.


Я вже писала у одному з матеріалів про приклад штрафів польською Нацрадою. Декілька років тому у прямому ефірі однієї з польських радіостанцій виникла дискусія про українок - хатніх робітниць. Зокрема один з радіоведучих сказав що був би не проти зґвалтувати «свою» українку, якби вона була більш привабливою. Другий на його репліку зауважив, що не пам’ятає обличчя своєї української робітниці, бо вона весь час на колінах. В польській Нацраді з питань радіо та телебачення миттєво зреагували на цей радіоефір, визнавши дискусію дискримінаційною і образливою. Як результат, одного з телеведучих було звільнено з роботи, а на ФМ-станцію було накладено астрономічний штраф. Щоправда у результаті всіх оскаржень і судової тяганини радіостанція сплатила значно меншу від запланованої суму – 50 тис. злотих (близько 335 тис. грн.).

Журналістка з України, вислухавши як проводяться перевірки польською нацрадою, розповіла як працює українська. За позитивний висновок представник у одній із областей (призначений вже після Майдану) попросив собі купити дорогий тренажер в одному зі спеціалізованих магазинів. Поляків це не здивувало, схоже вони добре обізнані про Україну.

Дуже запам’ятався візит на білоруський супутниковий канал Бєлсат. Як відомо, у РБ дуже жорстка цензура. Якщо говорити з іронією, то для білоруських новин більш характерні звіти про зібрані врожаї, чи надої. Абсолютно відсутня критика влади, висвітлення конкретних проблем через прорахунки тієї ж влади і тому подібне. Тому білоруси через супутникові антени дивляться новини Бєлсату, який існує у Польщі за рахунок державного фінансування МЗС. Створений він був у 2007 році, Мовлення здійснюється білоруською. Найпопулярніші ролики також викладаються у соц. мережах і білоруси охоче дивляться те, чого не можуть побачити про свою країну у білоруських ЗМІ.



У Бєлсаті багато журналістів живе безпосередньо у РБ. Але працювати на супутниковий телеканал у Польщі можуть тільки ідейні люди, бо це постійні обшуки, допити, штрафи. Був випадок, коли до кореспондентів Бєлсату, та євро радіо навідались одночасно у 35 квартир співробітники КДБ з обшуками. Прийшли в один і той же час хвилина в хвилину, секунда в секунду. Зазвичай обшук закінчується конфіскацією будь-яких носіїв інформації і грошей. Нараховують адмін штраф. На вулиці під час проведення зйомок можуть забрати в машину для визначення обставин як журналістів так і респондентів Тому їм дуже важко знаходити експертів, та людей, які б прокоментували ту чи іншу подію. Штрафують часто, як приклад лише з початку року один з журналістів заробив декілька штрафів і сплатив біля 3000 доларів. Більшу частину штрафів компенсує Бєлсат.

Про вподобання читачів


Вподобання польських читачів різняться від українських. У нас, нажаль до топ-тем за переглядами можна віднести таблоідні матеріали, кримінал. Поляки люблять читати більш серйозні новини. Останнім часом зросла популярність історичних матеріалів. Нещодавно Польске Радіо відсвяткувало свій 90-річний ювілей. Зараз працівники відцифровують записи радіо 50-90-річної давнини. Потім з таких записів роблять фешенебельні матеріали для свого сайту,  додаючи думку сучасних істориків. Крім радіо історичні матеріали є чи не у всіх друкованих виданнях. Зазвичай це виглядає як вкладення до тижневику. 





Що здивувало – редактори польських газет налаштовані оптимістично стосовно майбутнього друкованих видань. І якщо більшість пророкують їм вимирання, тут впевнені – цього не відбудеться. Така впевненість обґрунтована дослідженнями New York Times. Певний відсоток населення віддає перевагу друкованим ЗМІ, для когось це просто ритуал – випити каву і прочитати звичайну ранкову газету. Тому друкована преса все-таки має майбутнє.

В звязку зі зміної влади дуже популярні новини про реформи. Одна з таких реформ, яка не сходить зі шпальт - реформа 500+. Суть її заключається у тому, що на кожну дитину, незалежно від статків батьків платиться 500 злотих на місяць. І так до 18 років.  Чим більше дітей - тим багатша сім"я. Початок її дії - з квітня 2016 року. Також тут активного обговорюють КДБістське минуле попереднього президента Леха Валенси. Нещодавно були опублуковані підвтерджуючі це факти, що зчинило чималий галас серед його прибічників і противників. Прихильники навіть провели мітинг на його підтримку.

Цікаво: у Польщі немає газет з дутим тиражем. Всі серйозні видання є членами союзу по дистрибуції преси, платять туди внески, а союз в свою чергу офіційно слідкує за тиражем видання. Рекламодавці замовляють рекламу тільки тоді, коли тираж підтверджений.

Фонд  міжнародної солідарністі

Крім редакцій ЗМІ, ми були і у Фонді міжнародної солідарності, який підтримує демократію в країнах, де проводяться системні перетворення,  і надає підтримку. Україна входить до переліку таких країн. Я тільки но побачила логотип  зі стрілочками на дверях Фонду, збагнула, що обладнання, яке у минулому році виграла для нашої редакції, було частково придбано за кошти цього фонду. Фонд дає багато можливостей як для журналістів, так і для громад. Варто слідкувати за їх анонсами //solidarityfund.pl/ru/, і можна спробувати написати той чи інший проект.


Фонд знаходиться у довоєнному приміщенні, колись тут була тюрма. Саме через те, що поруч жили працівники, будівлі у цьому районі збереглися з тих часів.


Більша частина Варшави, у тому числі славетне Старе місто - відбудовані будівлі. 90 % Варшави під час другої світової війни було зруйновано - Гітлер практично зрівняв все з землею.
Відновлення Старого міста зайняло довгі роки, але поляки зробили це настільки старанно, успішно і повністю ідентично зі зруйнованими будівлями, що його включили в список ЮНЕСКО як приклад реставрації. Нижче фото зі Старого міста






В останній день варшавського візиту ми сходили на екскурсію у польский парламент, де випадково зустріли нашу Юлю Тимошенко. Автівки біля Сейму бюджетні, та і депутати більш схожі на звичайних людей, а не на мільйонерів.


А наостанок декілька фото з історичного парку Łazienki Królewskie з хорошим ландшафтним дизайном і великою кількістю вгодованих і ручних білок. Парк знаходиться в центрі міста і займає аж 76 гектарів! Доглядають його тут старанно, багато доріжок, де можна побігати, чи прогулятися з колясочкою. 


 


Поїздка була мегацікавою і корисною. За що дуже дякую її організаторам!

 
Добавить в: